РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.06                                                                                 Справа № 13/242пн.

За позовом приватного підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка Донецької області

До Свердловського міжрайонного “Бюро технічної інвентаризації” м. Свердловськ

Про визнання права власності.

До початку слухання справи від учасників судового процесу вимоги про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не надійшло, в зв'язку з чим технічна фіксація  не здійснювалась.

СУТЬ СПОРУ: Позивачем заявлена вимога про визнання права власності на цілісний майновий комплекс розташований в АДРЕСА_1.

Позивач позов підтримав.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,

ВСТАНОВИВ, що 11 квітня 2005 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю торгівельно-промислова компанія “Авто-оіл” був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1, який включає до себе об'єкти нерухомого майна.

Зазначений договір був укладений у простій письмовій формі, нотаріально договір посвідчений не був.

04.05.2006 р. позивач звернувся з заявою про оформлення права власності на придбане майно до відповідача.

Відповідач листом № НОМЕР_1 відмовив в реєстрації, оскільки надані позивачем документи не відповідають вимогам Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно та іншим актам діючого законодавства України (п.п.2.7; 3.3.)

Позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд визнати за ним право власності цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1, який включає до себе об'єкти нерухомого майна, а саме: будівля котельної; будівля профілакторію; будівля диспетчерської; будівля складу, обґрунтовуючи свої вимоги виникненням у нього права власності за договором купівлі-продажу від 11 квітня 2005 р.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що реєстрація права власності за позивачем неможлива через невідповідність наданих позивачем документів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 657 Цивільного кодексу України договір  купівлі-продажу   земельної ділянки, єдиного майнового  комплексу,  житлового  будинку  (квартири) або  іншого нерухомого  майна  укладається у письмовій  формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст.. 220 Цивільного кодексу України у  разі   недодержання сторонами вимоги   закону  про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правчин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, договір купівлі-продажу від 11 квітня 2005 року в зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення є нікчемним та не створює юридичних наслідків, у тому числі права власності позивача на спірне майно, в зв'язку з чим в позові про визнання права власності слід відмовити.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні 03.07.2006 р. за згодою сторін була оголошена  тільки вступна  та резолютивна частина рішення.

Дата підписання рішення 10.07.2006 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько