Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2015/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2016 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Бак М.Д.,

при секретарі судового засідання - Лемак А.М.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Під час судового розгляду позивачем було подано заяву про збільшення підстав позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що шлюб між нею та відповідачем розірвано 10.04.2012 року. Від даного шлюбу у них 12.03.1996 року народився син ОСОБА_3. Син проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, після розірвання шлюбу з відповідачем перебуває на її, позивача, утриманні та вихованні. 23.08.2013 року син поступив на навчання на факультет європейського права та правознавства по спеціальності "правознавство" на денну форму навчання, на платній основі Ужгородського національного університету. Нею, позивачем, в інтересах сина було укладено з ректором навчального закладу договір про платне навчання, згідно якого загальна вартість оплати за навчання складає 42000 грн., а за навчальний рік - 10500 грн., плата вноситься щомісячно. До квітня 2015 року плату за навчання сина вносила вона, позивач. Відповідач кошти для оплати навчання сина не надає, відмовляється такі надавати, незважаючи на її, позивача, неодноразові прохання.

З початком нового навчального року вона знову в жовтні-листопаді 2015 року провела оплату за навчання сина. 01.11.2015 року в інтересах сина нею укладено контракт про військову підготовку у військовому навчальному підрозділі Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" до 01.11.2017 року, загальна вартість підготовки 12000 грн. з негайною оплатою коштів в сумі 3050 грн.

Вона, позивач, не має можливості самостійно утримувати сина, враховуючи його зростаючі потреби. Відповідач має змогу надавати необхідну фінансово-матеріальну допомогу на утримання сина, в тому числі по оплаті за навчання. Оскільки відповідач має мінливий нерегулярний дохід, просить визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі по 1200 грн. щомісячно. У зв"язку з ухиленням відповідача від сплати аліментів просить присудити їх стягнення за один рік, тобто, з квітня 2014 року.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали. Позивач зіслалась на обставини, викладені в позовній заяві та додатково пояснила, що вона проживає із своєю сім"єю в с. Теково Виноградівського району, відповідач - у с. Онок Виноградівського району. Сина повністю утримує вона, проплачує навчання, проживання в гуртожитку, купує одяг, їжу. Син самостійного доходу не має. Вона за місцем праці отримує приблизно 3000 грн. на місяць, все віддає на сина, також на її утриманні є неповнолітня дочка.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, з яких пред"явлено позов з врахуванням збільшення підстав позову, додатково відзначив обов"язок обох батьків утримувати дитину, яка продовжує навчання, ухилення відповідача від надання коштів на утримання сина. Таке ухилення мало місце у період з квітня 2014 року, незважаючи на звернення позивача, зазначив, що це не підтверджено письмовими доказами з огляду на характер відносин між сторонами, які раніше були сім"єю. Також пояснив, що позивач не змінюватиме розмір позовних вимог, однак з врахуванням позиції відповідача такий може бути зменшено судом.

Позивач та представник позивача просять суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні при висловленні свого відношення до позову зазначив, що він міг би надавати кошти на утримання сина у розмірі по 600 грн., проте його майновий стан є важким, оскільки він у грудні 2014 року звільнився з роботи, ніде не працює, не має доходів, живе на кошти, отримані у кредит. Щодо обставин, викладених у позові, зокрема, перебування сина на повному утриманні позивача, заперечив, вказавши, що частково надає кошти на утримання сина відповідно до своїх можливостей, за навчання не платить. Також відповідач пояснив, що син проживає з ним на вул. Черняховського, 12/11 в м. Виноградів та їздить в м. Ужгород на навчання. В судових дебатах просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку. Відповідач у судовому засіданні повідомив, що відмовляється від представника, просив розглядати справу у відсутності представника. На підставі ч. 2 ст. 169 ЦПК України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Свідок ОСОБА_3, який є сином сторін, в судовому засіданні показав, що він навчається в Ужгородському національному університеті. Навчання повністю оплачує мати. Також мати оплачує проживання в гуртожитку, надає йому кошти на одяг, їжу та інші потреби. Своїх доходів у нього немає, матеріальної допомоги потребує. Батько також частково матеріально допомагає, несистематично надаючи кошти на дрібні витрати, напевно тому, що не має роботи. Він, свідок, зареєстрований у гуртожитку за місцем навчання в м. Ужгород. У м. Виноградів приїжджає у квартиру на вул. Черняховського. Вихідні дні, як правило, проводить сам. У квартирі прибирає мати, батько іноді приносить їжу. Батько приходить у квартиру переночувати. Мати проживає в с. Теково із своєю сім"єю.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача, показання свідка ОСОБА_3, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно положень ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

ОСОБА_3 з 01.09.2013 року навчається на факультеті європейського права та правознавства на денній формі навчання на платній основі Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет". Так, 23.08.2013 року між Державним вищим навчальним закладом "Ужгородський національний університет" та ОСОБА_1, було укладено договір про платне навчання № 193-13/056б, предметом якого є здійснення навчання ОСОБА_3, за рахунок коштів замовника ОСОБА_1, строк дії до 30.06.2017 року, загальна вартість освітньої послуги становить 42000 грн., розмір оплати за навчальний рік - 10500 грн.

Крім того, 01.11.2015 року між Державним вищим навчальним закладом "Ужгородський національний університет" та ОСОБА_3 укладено контракт Про військову підготовку громадянина ОСОБА_3 у військовому навчальному підрозділі Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет", загальна вартість підготовки 12200 грн., одноразовий платіж 3050 грн.

У зв"язку з навчанням син сторін потребує матеріальної допомоги, самостійного прибутку не має.

Плату за навчання ОСОБА_3 вносить позивач, яка також надає йому необхідну матеріальну допомогу. Несистематично матеріально сину допомагає відповідач.

Наведені вище обставини повністю та об"єктивно стверджуються дослідженими судом доказами, які є належними та допустимими - показаннями свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні, а також письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про народження ОСОБА_3, виданого 02.04.1996 року Виконкомом Чорнотисівської сільської Ради народних депутатів, серія І-ФМ № 280339 (а.с. 3), копією договору про платне навчання № 193-13/056б від 23.08.2013 року, укладеного між Державним вищим навчальним закладом "Ужгородський національний університет" та ОСОБА_1 (а.с. 9), копією контракту Про військову підготовку громадянина ОСОБА_3 у військовому навчальному підрозділі Державного вищого навчального закладу "Ужгородський національний університет" від 01.11.2015 року (а.с. 118), іншими письмовими доказами та ці обставини сторони не заперечили.

У позовній заяві позивач вказала, що син проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3. Проте, дана обставина не знайшла підтвердження в судовому засіданні. Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він проживає в гуртожитку в м. Ужгород, а на вихідні приїжджає у м. Виноградів. Згідно копії паспорта ОСОБА_3, виданого Виноградівським РВ ГУ ДМС України в Закарпатській області 20.11.2012 року, він був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, знятий з реєстрації місця проживання 24.09.2013 року, з 28.03.2014 року місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 4,50).

При наданні пояснень позивач пояснила, вона зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5. Місце фактичного проживання позивача підтвердив свідок ОСОБА_3, не заперечив відповідач.

Виходячи з викладеного, встановленою є та обставина, що позивач разом із сином не проживає.

Також у позовній заяві як на підставу позову позивач вказала на те, що відповідач має змогу надавати необхідну фінансово-матеріальну допомогу на утримання сина, в тому числі по оплаті за навчання. Проте, жодних доказів на підтвердження даної обставини суду не надано.

Відповідач заперечив можливість надання матеріальної допомоги на утримання сина з огляду на незадовільний майновий стан. Ту обставину, що відповідач не є офіційно працевлаштованим не заперечила в судовому засіданні позивач та така стверджується показаннями свідка ОСОБА_3 Попри це відповідач зазначив про можливість сплати аліментів у розмірі по 600 грн., однак в судових дебатах просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суперечлива позиція відповідача в цій частині, яка не може бути розцінена як часткове визнання позову щодо розміру аліментів, та ненадання позивачем доказів на підтвердження можливості відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання сина, дають суду підстави для висновку про недоведеність відповідної обставини.

Суд констатує, що правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Згідно ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У відповідності до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Позивач в обгрунтування позовних вимог зсилається на те, що син навчається, потребує матеріальної допомоги, вона йому таку допомогу надає та ці обставини є доведеними.

При вирішенні питання наявності у позивача права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина з"ясовано, що позивач не вказує на те, що син проживає з нею. Факт спільного проживання позивача з сином не встановлено в судовому засіданні.

У зв"язку з наведеним, виходячи із положень закону щодо права на звернення до суду з позовом в порядку ст. 199 СК України, суд констатує, що позивач не має права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Виходячи з викладеного вище, оцінивши докази у справі в їх сукупності, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 169, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через Виноградівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повне рішення суду виготовлено 05.02.2016 року.

ГоловуючийОСОБА_4