№1-365/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 2 липня 2009 року                             м.Житомир

 Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого            Поліщука М.Г.

при секретарі                    Рудницькій С.М.

з участю прокурора         Супрунова М.В.

               захисника           ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3  та громадянина України, з ІНФОРМАЦІЯ_4  освітою, ІНФОРМАЦІЯ_5 , не працюючого, військовозобов`язаного, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого:

     - ІНФОРМАЦІЯ_6 .

     - ІНФОРМАЦІЯ_7  відповідно до Закону України ”Про амністію” звільнений від подальшого відбування покарання,  

в скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2009 року близько 23 год. 45 хв. підсудний ОСОБА_2 , переслідуючи мету на відкрите викрадення чужого майна поблизу АДРЕСА_2  підійшов до раніше незнайомої йому потерпілої ОСОБА_3  та шляхом ривка повторно відкрито викрав у неї жіночу сумочку, вартістю 100 грн., в якій знаходились гроші в сумі 50 грн., паспорт громадянина України та студентський квиток на ім`я ОСОБА_3 , з чим з місця скоєння злочину зник, в наслідок чого завдав останній матеріальної шкоди на загальну суму 150 грн.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2  вину свою у скоєнні даного злочину визнав повністю і підтвердив те, що дійсно 20 березня 2009 року близько 23 год. 45 хв. він знаходячись поблизу АДРЕСА_2  підійшов до двох дівчат з метою познайомитися. Після того, як вони йому у цьому відмовили, то із плеча однієї із дівчат він зняв жіночу сумочку з якою від них швидко пішов. Згодом вказану сумочку викинув у смітник.

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_2  своєї вини в скоєнні даного злочину, його винність в цьому також підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3  підтвердила те, що саме підсудний ОСОБА_2  близько 23 год. 45 хв. 20 березня 2009 р. по АДРЕСА_2 , де вона рухалася разом з подругою ОСОБА_4 ,  шляхом ривка відкрито викрав у неї   жіночу сумочку вартістю 100 грн.,  в якій знаходились гроші в сумі 50 грн., паспорт та студентський квиток на її ім`я, чим їй було спричинено матеріальної шкоди на загальну суму 150 грн.

 Аналогічні покази в судовому засіданні дала і свідок ОСОБА_4

Із протоколу явки з повинною (а.с.26) видно те, що підсудний ОСОБА_2  22.04.2009 р. добровільно з”явився до органів міліції та зізнався  про вчинення ним 20.03.2009 р. відкритого викрадення чужого майна.

З протоколу відтворення обставин та обстановки події (а.с.36-37), проведеного за участю підсудного ОСОБА_2  видно те, що  під час даної слідчої дії  останній детально розповів та показав на місці як і за яких обставин він ввечері 20.03.2009 р пограбував потерпілу ОСОБА_3

           Оцінивши зазначені докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_2  в скоєнні даного злочину, і ці його дії кваліфікує за ст.186 ч.2 КК України як умисне відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Обираючи підсудному вид та міру покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним злочину, особу самого підсудного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність.

Обтяжуючих відповідальність підсудного ОСОБА_2  обставин судом не встановлено.

Пом`якшуючими його відповідальність обставинами суд визнає те, що в судовому засіданні він щиро розкаявся в скоєному та сприяв органу досудового слідства і суду у встановленні істини по справі.

Крім того, суд також враховує і те, що ОСОБА_2  раніше притягувався до кримінальної відповідальності,  однак з часу вчинення ним попереднього злочину минуло більше 5-ти років,  за місцем проживання характеризується позитивно, в судовому засіданні в добровільному порядку відшкодував потерпілій спричинену матеріальну шкоду, тяжких наслідків по справі від його дій не настало, хоча скоєний ним злочин і відноситься до злочинів тяжких, думку потерпілої, яка не наполягає на суворості його покарання, в зв`язку з чим приходить до висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

В зв”язку з тим що  в судовому засіданні підсудний в добровільному порядку відшкодував потерпілій ОСОБА_3  спричинену матеріальну шкоду, то заявлений нею цивільний позов  суд залишає без задоволення.  

Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_2  винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.186ч.2 КК України, та обрати йому за цим Законом міру покарання у вигляді 5 (п”яти) років  позбавлення волі.

На підставі ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2  від відбування обраної міри покарання, якщо він на протязі 2 (двох) років  іспитового строку не вчинить нового злочину, буде періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, та без дозволу цих органів не буде виїжджати на постійне місце проживання за межі України.

          Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу у відношенні засудженого ОСОБА_2  залишити попередню -  підписку про невиїзд.

          Цивільний позов ОСОБА_3  про стягнення з підсудного ОСОБА_2  на її користь 150 грн. спричиненої матеріальної шкоди залишити без задоволення.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м.Житомира на протязі 15 днів, починаючи з моменту його проголошення.

Суддя                                                            М.Г.Поліщук