Судове рішення #53395813

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


02 лютого 2016 року Справа № 915/13/16

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Заливчий Я.В., дов. №149-К-О від 19.01.2015;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50,

адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800,

електронна адреса: 14360570@mail.gov.ua,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2,

54001, АДРЕСА_1,

про стягнення 39399 грн. 52 коп.,


ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач, банк) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач, клієнт) заборгованості за Договором банківського рахунку №NK0TTW від 16.02.2006 та додатку до нього №7 від 06.03.2007 у сумі 39399 грн. 52 коп., з яких: 16294 грн. 21 коп. - заборгованість за процентами; 23105 грн. 31 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за основним боргом. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою від 11.01.2016 господарський суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні та витребував у сторін низку документів.

На виконання ухвали позивач надав суду всі витребувані документи.

Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені у встановленому ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК) порядку. Згідно з абзацом третім підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи наведене, та зважаючи на повернення "Укрпоштою" ухвали від 11.01.2016, що направлялась на юридичну адресу відповідача, з відміткою «за сплином строку зберігання» суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК, спір розглянуто за наявними у справі матеріалами.


Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого:

16.02.2006 між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого згідно з п. 1.1 Статуту від 08.09.2011 є позивач, та відповідачем був укладений договір банківського рахунку №NK0TTW.

06.03.2007 до вищевказаного договору було укладено додаток №7 (далі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідачу був наданий кредитний ліміт у розмірі 10000 грн.

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору овердрафтове кредитування відповідача здійснюється банком у межах ліміту і терміну, установлених п.п. 1.3 Кредитного договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Процентна ставка за користування кредитом є диференційованою та залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту і визначена у п.п. 4.1-4.2.6 Кредитного договору. У разі порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань за кредитом, він сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу « 16-30 днів» від суми залишку заборгованості (п. 3.2 Кредитного договору).

Пунктом 5.1 Кредитного договору сторони встановили, що у разі порушення відповідачем якого-небудь зобов'язання за цим договором, він сплачує банку пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2 здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом. Терміни давності позову за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки, пені, штрафів за цим додатком до Договору установлюються сторонами тривалістю 5 років (п. п. 5.3, 5.4 Кредитного договору).

Банк повністю виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти шляхом їх перерахування на його поточний рахунок.

Як свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також виписка по рахунку відповідача, відповідачем було здійснення обнуління сальдо, а вже з 03.06.2009 він знову почав користуватись кредитним лімітом, проте у встановлений Кредитним договором строк і до цього часу погашення кредиту не здійснив.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором станом на 05.11.2015 за ним утворилась заборгованість в сумі 53973 грн. 71 коп., з яких: 10075 грн. 02 коп. - основний борг за кредитом; 19358 грн. 58 коп. - проценти за користування кредитом; 24540 грн. 11 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №2-4-8072/09 від 16.12.2009 на користь позивача з відповідача стягнуто заборгованість у сумі 14574 грн. 19 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача станом на 05.11.2015 в сумі 14574 грн. 19 коп. є встановленим фактом і відповідно до ст. 35 ГПК не доказується при розгляді даної справи.

Отже, заборгованість, що підлягає стягненню з відповідача станом на 05.11.2015, становить 39399 грн. 52 коп., і складається з заборгованості по процентам за користування кредитом - 16294 грн. 21 коп. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 23105 грн. 31 коп.

Через невиконання умов укладеного сторонами Кредитного договору, позивач звернувся до відповідача з претензією №70306NKA0O219 від 09.07.2015 про погашення заборгованості, направлення якої підтверджується копією фіскального чеку поштового відділення від 14.07.2015 та описом вкладення до цінного листа. Дану претензію відповідач залишив без реагування та виконання.

За таких обставин позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.


Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Порядок застосування штрафних санкцій встановлений, зокрема, ч. 6 ст. 232 ГК, згідно з якою нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Оскільки платіжним дорученням №BO1S0B0X4W від 10.08.2015 позивач сплатив судовий збір у розмірі 1827 грн. замість 1218 грн. та заявив суду клопотання про повернення йому зайво сплаченого судового збору, ухвалою від 02.02.2016 суд повернув позивачу зайво сплачений судовий збір у розмірі 609 грн.

Керуючись ст. ст. 35, 44, 49, 75, 82-85 ГПК, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.


Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (54001, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ідентифікаційний код 14360570) грошові кошти в сумі: 16294 (шістнадцять тисяч двісті двісті дев'яносто чотири) грн. 21 коп. - заборгованість за процентами; 23105 (двадцять три тисячі сто п'ять) грн. 31 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за основним боргом; 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. - судовий збір.


Наказ видати після набрання рішенням законної сили.


Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.


Згідно зі ст. ст. 51, 84 ГПК повне рішення складено та підписано 8 лютого 2016 року.


Суддя Т.В. Гриньова-Новицька




Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація