ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "20" березня 2007 р.                                                           Справа № 8/4210

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                        Зарудяної Л.О.

                                                                                   Щепанської Г.А.

 

при секретарі                                                            Кравчук Н.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     ОСОБА_3 - довіреність від 31.03.2005 р.,    ОСОБА_5 - довіреність від 20.05.2006 р.,

від відповідачів:

- ТзОВ "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс":               Татарченко В.Ю. - довіреність від 11.10.2006р. (брав участь в судовому засіданні 13.03.2007 р.),

- СПД ОСОБА_2: не з'явився, 

 

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс", м. Луганськ   

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "29" серпня 2006 р. у справі № 8/4210 (суддя Степанюк А.Г.)

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,             м. Хмельницький       

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс", м. Луганськ

     - Суб'єкта  підприємницької діяльності  ОСОБА_2, м. Хмельницький 

про стягнення 14852,78 грн.,

 

з перервою в судовому засіданні згідно ст.77 ГПК України

з 13.03.2007 р. по 20.03.2007 р.,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 29.08.2006 р.у справі №8/4210 позов Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс", м.Луганськ та до Суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_2, м. Хмельницький про  стягнення 14852,78 грн. задоволено:

 

 

 

- стягнуто з   Товариства  з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" 13872,65 грн. боргу, 691,33 грн. - інфляційних, 288, 80 грн. - 3% річних, 147,53 - витрат по сплаті державного мита та 117, 21 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу;

- стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь Суб'єкта  підприємницької діяльності  ОСОБА_1 100,00 грн.  як  з солідарного боржника за договором поруки від 01.11.2005 р., 1,00 грн. - витрат по сплаті державного мита та 0,79 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1  в доход державного бюджету витрат по сплаті державного мита у розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс", м.Луганськ  звернулося до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення місцевого господарського суду, посилаючись на неповне з'ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- перший відповідач - ТзОВ  "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" не надсилало позивачу інших договорів-заявок, окрім договору-заявки від 16.09.2005 р., а тому, інших договірних зобов'язань, за якими він повинен був розрахуватись, не виникало;

- на момент укладення договору поруки від 01.11.2006 р. між позивачем та другим відповідачем СПД ОСОБА_2, за яким підприємцем ОСОБА_2 взято на себе зобов'язання солідарно відповідати з ТзОВ "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" перед позивачем в частині 100 грн. боргу першого відповідача за договорами-заявками на перевезення вантажу №б/н від 16.09.2005 р. та №б/н від 20.09.2005 р., зобов'язань першого відповідача перед позивачем не існувало, а тому не могло існувати зобов'язань щодо їх забезпечення. Окрім того, скаржник стверджує, що ніколи не мав договірних відносин з СПД ОСОБА_2 На підставі цього, як стверджує скаржник, безпідставно залучивши до участі у справі в якості другого відповідача СПД ОСОБА_2, господарський суд Хмельницької області порушив ст.15 ГПК України щодо територіальної підсудності справи за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної здійснити за договором певні дії;

- ТзОВ "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" не отримувало процесуальних документів під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки вони надсилались судом АДРЕСА_3, в той час як юридична адреса товариства: м.Луганськ, вул.Оборонна,34а, а тому не було повідомлено належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. 

В засіданні суду 13.03.2007 р. представник особи, що подала апеляційну скаргу, підтримав доводи скарги в повному обсязі та її задовольнити, скасувавши рішення господарського  суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.82-83) та його представники в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Другий відповідач - Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 своє право на участь в засіданні апеляційного господарського суду не використала, заявивши клопотання (а.с.81) про розгляд справи без її участі.

 

 

 

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія  апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2005 р. факсимільним зв'язком позивачу - підприємцю ОСОБА_1 від Товариства  з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" передано договір-заявку на перевезення вантажу №б/н від 16.09.2005 р. У відповідності до даного договору-заявки від 16.09.2005 р. (а.с.17), підприємець ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання перевезти з Італії в Україну (м.Київ) вантаж в межах строків 22-23.09.2005р.  за  ставкою  фрахту  еквівалентною 1600 євро та вартість печаток.

До виконання своїх обов'язків за вищезазначеним договором - заявкою, підприємцем ОСОБА_1 залучено в якості перевізника ОСОБА_3.

Так, відповідно до положень статті 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Наявні в матеріалах справи міжнародні товарно-транспортні накладні НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 (а.с.12-16, 18-21) свідчать про те, що зобов'язання позивача за договором-заявкою від 16.09.2005р. виконано, а саме: доставлено вантаж (фурнітура для надувних лодок) до місця призначення - м.Київ, вул.Польова, 24) фактичному замовнику перевезень вантажу - Спільному українсько-французькому підприємству  ТОВ "Фіорд-Бот".

Твердження скаржника про те,  що інших договорів - заявок підприємцю ОСОБА_1 він не надсилав, спростовується  матеріалами справи, зокрема, договором-заявкою №б/н від 20.09.2005 р., направленим  позивачу 20.09.2005 р. (а.с.25).

За даним договором підприємець ОСОБА_1 взяв на себе обов'язок перевезти з Італії в Україну (с. Шпанов Рівенського району, вул. Заводська,1, "Рівнеголовпостач") обладнання,  завантажившись  23-26.09.2005 р.  в   Lonate   Pozzolo, Italy Via Tevere,6.  Ставку фрахту за даною заявкою встановлено  в  еквіваленті 500 євро плюс вартість печаток та митного оформлення.

Про виконання позивачем своїх зобов'язань за заявкою від 20.09.2005р. свідчать міжнародна товарно-транспортна накладна НОМЕР_9(а.с.100) та НОМЕР_10(а.с.101).

Про те, що 23.09.2005 р. автомобілем DAF ВХ 0752 АС (зазначеним в договорі заявці від 20.09.2005 р.) дійсно було здійснено перевезення по маршруту Lonate Pozzolo (Італія) - с. Шпанов Рівенського району (Україна) свідчить також довідка Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 (а.с.94), яка є експедитором за договором НОМЕР_11 к з організації транспортно-експедиційних послуг від 19.09.2005 р., укладеним між нею та фактичним замовником (клієнтом) - ВАТ "Рівнеголовпостач" (а.с.96-99) та виконувала замовлення за заявкою до вказаного договору від 19.09.2005 р. (а.с.95). В цій же довідці зазначено, що згідно договору заявки від 20.09.2005 р. експедитором СПД ОСОБА_4 виступило ТОВ "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс", перевізником підприємець ОСОБА_3, експедитором перевізника підприємець ОСОБА_1.

Крім того, як стверджує у вказаній довідці Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4, вантаж було отримано повністю, без пошкоджень та в узгоджені терміни; розрахунки з ТОВ "ТК "Луганськзовніштранс" були проведені вчасно та в повному обсязі.

 

 

Аналізуючи фактичні обставини  справи,  судова  колегія  дійшла висновку, що між підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" склалися  правовідносини, які слід кваліфікувати як транспортне експедирування (але не перевезення). 

Такий висновок узгоджується й з нормами матеріального права.

Так, згідно ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

В той же час, договір перевезення вантажу (ст.909 Цивільного кодексу України) передбачає, що одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Тобто,  учасниками  договору  перевезення  є  перевізник,  відправник та одержувач, чого не вбачається в правовідносинах між сторонами у даній справі.

У відповідності до статті 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється  договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи погодження підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" розміру плати в договорах-заявках від 16.09.2005 р. (еквівалент 1600 євро) та від 20.09.2005 р. (еквівалент 500 євро), судова колегія приймає цей розмір до уваги, як і умови оплати (одразу після надання оригіналу СМR).

Про отримання відповідачем - ТзОВ "ТК "Луганськзовніштранс" оригіналів міжнародних товарно - транспортних накладних СМR, що надсилались йому підприємцем  ОСОБА_1 свідчать поштові повідомлення НОМЕР_12  з датою вручення 22.10.2005 р. (а.с.24) з датою вручення 22.10.2005 р. та НОМЕР_13 з датою вручення 25.10.2005 р. (а.с.29).

З урахуванням наведеного вище, ТзОВ "ТК "Луганськзовніштранс" зобов'язаний був  провести  оплату  наданих  позивачем  послуг за договором-заявкою №б/н від 16.09.2005 р. - 23.10.2005 р., а за договором-заявкою  №б/н від 20.09.2005 р. - 26.10.2005 р.

На оплату наданих за договорами - заявками послуг, позивачем виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" рахунки НОМЕР_14 (а.с.28) та НОМЕР_15 та надано для підписання акти прийняття-здачі виконаних послуг по вантажних перевезеннях НОМЕР_16 (а.с.27) та НОМЕР_17(а.с.135).

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" розрахунки з Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1  не провело, а тому його заборгованість перед останнім становить у відповідності з розрахунком суми позовних вимог (а.с.11), що не заперечувався  відповідачем, 10585,65 грн. (еквівалент 1600 євро) за договором-заявкою від 16.09.2005 р. та 3287,00 грн. (еквівалент 500 євро) за договором-заявкою від 20.09.2005 р., всього 13872,00 грн.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

 

 

 

 

Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є за своєю суттю господарськими як такі, що виникли з господарського договору, то відповідно до статті 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Статтею 173 Господарського кодексу України, господарським зобов'язанням є зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених  цим  Кодексом, в силу якого один суб'єкт  (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну  дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати  роботу,  передати  майно, сплатити гроші,  надати інформацію тощо),  або утриматися від певних дій,  а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В ст.174 Господарського кодексу України, яка передбачає підстави виникнення господарських зобов'язань, зазначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського  договору  та  інших  угод,  передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, що встановлює загальні умови виконання господарських зобов'язань, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні  виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Нормами Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст.526 та 525, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог,  що  звичайно ставляться; одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник  вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Оскільки частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем обрунтовано нараховано інфляційні та річні  (розрахунок суми позовних вимог, а.с.11).

Одночасно, судовою колегією враховується договір поруки, укладений 01.11.2005р. між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (а.с.9-10), згідно якого остання зобов'язалась як поручитель відповідати перед підприємцем ОСОБА_1 за часткове виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс", а саме на суму 100грн., а також те, що зобов'язання за договором поруки підприємцем ОСОБА_2 не виконані.

 

 

 

 

Вказаний договір поруки від 01.11.2005 р. не визнаний у встановленому порядку недійсним та є чинним на момент розгляду справи як судом першої інстанції, так і апеляційним господарським судом.

Так, статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 194 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що  не  є стороною у зобов'язанні.

Слід зазначити, що договір поруки укладений позивачем та другим відповідачем в письмовій формі, тобто у відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин   щодо  забезпечення  виконання  зобов'язання вчиняється  у письмовій формі.

Зважаючи на вищезазначене, договір поруки між СПД ОСОБА_1 та        СПД ОСОБА_2  не  суперечить нормам чинного  законодавства, як стверджує перший  відповідач  в  апеляційній  скарзі.

Окрім того, як передбачено частиною третьою статті 548 Цивільного кодексу України, якою встановлені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання, недійсність правочину  щодо забезпечення  виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Безпідставним є посилання скаржника на порушення судом першої інстанції положень щодо територіальної підсудності даної справи, зважаючи на те, що відповідно до ст.15  Господарського  процесуального  кодексу  України, справи у спорах, що виникають при укладанні , зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також  справи  про  визнання недійсними актів  розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Частиною третьою зазначеної статті 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

З урахуванням зазначених положень процесуального законодавства, розгляд даної справи здійснювався господарським судом за місцезнаходженням другого відповідача - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Хмельницький саме за вибором позивача, що не суперечить нормам чинного процесуального права.

Враховуючи наведене, позов підприємцяОСОБА_1 є обґрунтованим як в частині стягнення з Товариства  з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" 13872,00 грн. основного боргу, 691,33 грн. інфляційних та 288,80грн. 3% річних, так і щодо стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2  100 грн. як  з  солідарного  боржника.

Слід зазначити також, що наявні в матеріалах справи відзив Товариства  з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" на позов (а.с.42) та вищезазначені поштові повідомлення про вручення кореспонденції особисто директору Янгазову А.Ю., що надсилались АДРЕСА_3 спростовують посилання скаржника на неналежне його повідомлення про судовий розгляд справи у першій інстанції.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи, а тому не є такими, що є підставою для скасування  оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

 

Тому, рішення господарського суду Хмельницької області від 29.08.2006 р. у справі №8/4210 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс" - без задоволення.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 29.08.2006р. у справі №8/4210 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Товариства  з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "Луганськзовніштранс", м. Луганськ - без задоволення.

 

2. Справу №8/4210 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя                                                                 Ляхевич А.А.

судді:

                                                                                           Зарудяна Л.О. 

                                                                                           Щепанська Г.А. 

 віддрук. 7 прим.:

1 - до справи

2-4 - позивачу (за 3-ма адресами)

5,6 - відповідачам

7 - в наряд