КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.02.07 р. № 32/539-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Коваленка В.М.
Шипка В.В.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від позивача - Іванчик Р.Б., дов. № 1 від 22.01.2007р.,
від відповідача - Костюк В.А., дов. № 224/9/10-08 від 18.01.2007р
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва
на постанову Господарського суду м.Києва від 16.10.2006
у справі № 32/539-А (Хрипун О.О.)
за позовом Підприємства громадської організації "Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих "Орхідея"
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 16.03.2006р. №0010222308/0 та №0000232308/0, від 07.04.2006 р. №0000232308/1 та від 06.04.2006р. №0010222308/1, від 10.10.2006р. №0010222308/2, №00002323308/2, №0010222308/3, №0000232308/3.
Постановою господарського суду міста Києва від 16.10.2006 року у справі № 32/539-А позов задоволено повністю. Постановлено: визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва: від 16.03.2006р.: №0010222308/0 та №0000232308/0, від 07.04.2006 р. №0000232308/1 та від 06.04.2006р. №0010222308/1, від 10.10.2006р.: №0010222308/2, №00002323308/2, №0010222308/3, №0000232308/3.
Суд мотивував постанову тим, що вимоги законодавства щодо умов користування пільгами з оподаткування як підприємства, що належить виключно громадській організації інвалідів, позивачем виконано повністю, а також наявністю у позивача відповідних дозволів на право користування пільгою відповідно до підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”.
В апеляційній скарзі на зазначену постанову ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить вказану постанову скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, вважаючи, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 6.2.8. п. 6.2. ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР.
Позивач у письмовому запереченні на апеляційну скаргу, як і його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції, проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду – без змін, вважаючи постанову законною та обґрунтованою.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, письмового заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 16.03.2006 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0010222308/0, яким, з посиланням на пп. „б” пп. 4.2.2 п. 2.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6, п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 21742,50 грн., з яких 14495,00 грн. - основний платіж та 7247,50 грн. - штрафні санкції;
- № 0000232308/0, яким з посиланням на пп. „б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6, п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2005 року 68700,00 грн.
Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, передбаченому пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, і рішенням ДПА України від 03.08.2006р. №8506/6/25-0115 про результати розгляду скарги вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
У зв’язку з цим, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.04.2006р. №0000232308/1, від 06.04.2006 №010222308/1; від 10.10.2006 №0000232308/2, №010222308/2, №0000232308/3, №010222308/3, які за змістом, сумою донарахованих податкових зобов’язань і зменшеного бюджетного відшкодування повністю співпадають з податковими повідомленнями-рішеннями від 16.03.2006р. № 0010222308/0 та № 0000232308/0.
Спірні повідомлення-рішення прийняті на підставі акта перевірки від 13.03.2006 р. №249-23-8-320449706 "Про результати позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість Підприємством громадської організації "Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих "Орхідея" (код ЄДРПОУ 32044976) за жовтень 2005 року, листопад 2005 року", яким встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування по ПДВ на 68780 грн. за листопад 2005 року та заниження ПДВ на 14495 грн. за жовтень 2005 року внаслідок порушення п.п. 5.2.1 ст. 5, п.п. 6.2.8 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".
Висновки акта перевірки мотивовані тим, що у періоді, який перевірявся, позивачем безпідставно застосовувалась пільга (код пільги: 14010142) відповідно до пп. 6.2.8 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки майно підприємства, яке використовувалось для отримання доходу, не є його власністю, а отримувалось в суборенду від підприємства ТОВ „Місто Слави”, і послуги зі здачі в суборенду приміщень безпосередньо громадською організацією інвалідів не виготовлялись. Тому, на думку перевіряючих, позивач повинен був оподатковувати зазначені господарські операції на загальних підставах за ставкою ПДВ 20 %.
Підпунктом 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів та тих, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗЕД) та послуг (крім грального та лотерейного бізнесу), які безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.
Відповідно до ч. 3 пп.6.2.8 п. 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Підприємства та організації, на які поширюється дія цього підпункту, реєструються у відповідному органі податкової служби у порядку, передбаченому для платників цього податку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до статті 2 Статуту ПКМФФКСГ „Орхідея”, засновником Підприємства є Київська міська федерація з фізичної культури і спорту глухих. Статут містить положення, якими передбачено, що ПКМФФКСГ „Орхідея” є власником майна Підприємства.
Згідно з Довідкою № 11966 з ЄДРПОУ, що видана 17.09.2003 Державним комітетом статистики України, одним з видів діяльності ПКМФФКСГ „Орхідея” є підготовка до продажу або здавання під найом нерухомості.
Між ПКМФФКСГ „Орхідея”(Орендар) та ТОВ „Місто слави” (Орендодавець) було укладено договір оренди № 1/09 від 01.09.2003р., відповідно до предмету якого Орендодавець передає, а Орендар отримує в тимчасове платне користування частини нежитлового приміщення підземного торгівельного комплексу „Метроград” (надалі - ТК „Метроград”).
Умовами договору оренди № 1/09 від 01.09.03 передбачено, що ПКМФФКСГ „Орхідея” здає у суборенду отримані ним в оренду торгівельні площі ТК „Метроград”.
Між ПКМФФКСГ „Орхідея” (Орендодавець) та Орендарями укладено договори суборенди, відповідно до предмету яких Орендодавець передає, а Орендарі отримують у тимчасове платне користування певні нежитлові приміщення ТК „Метроград” (копії актів до договорів суборенди та податкових накладних, наявні в матеріалах справи).
Виходячи з аналізу статей 759 та 774 Цивільного Кодексу України, ст. 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п. 1.4 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, пункту 1.17 статті 1, пункту 1.6 статті 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", місцевий господарський суд вірно зазначив, що ПКМФФКСГ „Орхідея” здійснює господарську діяльність щодо продажу результатів робіт (послуг) з надання права на користування або на розпорядження майном.
В пп. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлений виключний перелік обмежень щодо видів господарської діяльності підприємств при застосуванні пільги щодо сплати податку на додану вартість за нульовою ставкою, а саме: не звільняються від оподаткування операції, пов’язані із продажем підакцизних товарів, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ЗЕД, та гральним бізнесом.
З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавались позивачем не належить до підакцизних товарів, а також не є прибутком, отриманим від грального бізнесу, а обмежень щодо продажу послуг, пов’язаних із наданням права на користування або на розпоряджання товарами чи майном, законодавством, зокрема, Законами України „Про податок на додану вартість”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, не передбачено.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги вищевказаних Законів щодо умов користування пільгами з оподаткування як підприємства, що належить виключно громадській організації інвалідів, позивачем виконано повністю.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що ПКМФФКСГ „Орхідея” має відповідні дозволи на право користування пільгою відповідно до підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, які надані міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а тому місцевий господарський суд правомірно зазначив, що застосування підприємством ПКМФФКСГ „Орхідея” пільги з податку на додану вартість по операціях з надання в суборенду торгівельної площі ТК „Метроград” в жовтні та листопаді 2005 року відповідає року відповідає вимогам Закону України „Про податок на додану вартість”.
Посилання відповідача в позовній заяві та в апеляційній скарзі на те, що п.п. 6.2.8 п.6.2 ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” застосовується лише до експортних операцій, є помилковим, оскільки ст. 6 вказаного Закону визначаються діючі ставки податку, а п. 6.2 цієї статті - розмір ставки ПДВ як по експортних операціях, так і по операціях на внутрішньому ринку.
З огляду на викладене, визначення позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним.
Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, всупереч вимогам п. 2 статті 71 КАС України, не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, та правомірності прийнятих ним рішень, в той час як доводи позивача підтверджуються матеріалами справи.
Враховуючи наведене, місцевий господарський суд мотивовано визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваної постанови суду не вбачається.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, п.6 розділу VІІ КАС України, Київський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 16.10.2006 року у справі № 32/539-А - без змін.
Справу № 32/539-А повернути до господарського суду міста Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Пантелієнко В.О.
Судді
Коваленко В.М.
Шипко В.В.