Справа № 2-а-255/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 липня 2009 року Суд Совєтського району міста Макіївки Донецької області
у складі: головуючого: ТРИПУТІНОЇ Т.М.
при секретарі РИБАЛКО Ю.М..
розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради «про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002,2003, 2004, 2005,2006,2007 роки»
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду у березні 2009 року із позовною заявою до управління праці і соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002,2003, 2004, 2005,2006 та 2007 роки, посилаючись на те, що він з 26.05.2001 року до 12.02.2008 року був ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. З 12.03.2008 року він є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1 категорії та інвалідом 3 групи. Він перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення. Відповідно до закону має право на отримання щорічної суми на оздоровлення. Щорічно він отримує суми на оздоровлення, але ці суми не відповідають вимогам діючого законодавства. Просить суд визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з відповідача на його користь недоотримані суми на оздоровлення за 2002,2003, 2004,2005 та 2007 роки у розмірі 7499,90 грн.
Представник відповідача в особі Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради в судове засідання не з”явився, проте надав лист в якому просить справу розглянути за їх відсутністю в порядку ст. 122 КАС України, зазначивши, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі. В попередньому судовому засіданні представник відповідача надав заперечення проти позову в якому посилаються на те, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що виплати компенсацій та допомог здійснюються відповідно до розмірів мінімальної заробітної плати.
Проте, починаючи з 1996 року у нормативних актах, що встановлювали розмір мінімальної заробітної плати, зазначено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.
Отже, виплати позивачу здійснювались у розмірах визначених постановою Кабінету міністрів № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно з кошторисом витрат по управлінню на ці цілі у межах державної програми на поточний рік. Зміни внесено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобільської катастрофи», якою передбачено інваліду 3 групи щорічну допомогу у розмірі до 90 гр.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, в особистих поясненнях якого немає необхідності, за матеріалами справи на підставі вимог ст. 122 КАС України.
.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 50 Конституції України передбачено, що кожний має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держаного бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій , виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держаного бюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання держаних програм соціального захисту населення, зокрема , пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 12.02.2008 року має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та являється інвалідом третьої групи, що підтверджено посвідченням, та довідкою МСЕК. Довідкою відповідача також підтверджено, що позивач з 26.05.2001 року по 12.02.2008 року був ліквідатором аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон № 3054-III) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп – п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи – чотири мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії 2 и 3 категорій – відповідно 5 та 3 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Як вбачається із довідки відповідача позивачу щорічну допомогу на оздоровлення
• за 2002 рік- нараховано 26.70 гр. у квітні 2003 року, виплачено 6.09.2004 року,
• за 2003 рік- нараховано 26,70 грн. у травні 2004 року, виплачено 6.09.2004 року
• за 2004 рік нараховано 26,70 гр. у березні 2005 року, виплачено 8.06.2005 року
• За 2005 рік нараховано 100 гр. у жовтні 2005 року, виплачено 18.10.2005 року
• За 2006 рік нараховано 100 гр. у липні 2006 року, виплачено 17.08.2006 року
• За 2007 рік нараховано 100 гр. у вересні 2007 року, виплачено 50 гр. 27.09.2007 року та 50 гр. 28.11.2007 року.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його вимог про виплату різниці між розміром допомоги, установленими постановами № 836, № 562 і Законом № 3054-III, Управління посилалося на те, що Кабінет Міністрів України правомірно з урахуванням реальних можливостей бюджету визначив зазначений розмір щорічної допомоги, яка й була отримана позивачем.
Але суд не може погодитися з такими доводами відповідача з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права.
Згідно із частиною 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішуванні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002,2003,2004,2005,2007 роки, а не вказані Постанови КМУ.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначеною постановою № 836 усупереч Закону № 3054-III (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для ліквідаторів аварії 2 категорії – 26 гривень 70 копійок (за грошовою реформою 1996 року).
Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 3054-III (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеною Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для ліквідаторів аварії 2 категорії – 100 гривень.
Між тим, з моменту прийняття постанови № 836 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишались незмінними до прийняття постанови № 562 від 12.07.2005 року, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.
Тому оскільки, ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-III та Закони України, якими були встановлені розмірі мінімальної заробітної плати на відповідний рік, а не постановами № 836 та 562 .
Розглядаючи вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача недоотриманих сум на оздоровлення за 2002 рік, суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, оскільки виплати щорічної допомоги на оздоровлення хоча і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29 жовтня 2003 року, відповідно до п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з держаного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256. Таким чином, позивач пред’явив позов до неналежного відповідача у справі.
Згідно ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію абзаців, другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2006 рік зупинено.
Тому суд в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості недоотриманої суми на оздоровлення за 2006 рік, що передбачений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - відмовляє.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманих сум на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 та 2007 роки, згідно наступного розрахунку:
За 2003 рік нараховано у травні 2004 року, виплачено 6.09.2004 року. Мінімальна заробітна плата на 6.09.2004 року складає 237 гр. х 5 = 1185 гр. – 26.70 (виплачена сума) = 1158,30 гр. (підлягає до стягнення)
За 2004 рік нараховано в березні 2005 року виплачено 8.06.2005 року. Мінімальна заробітна плата станом на 8.06.2005 року складає 290 гр. х 5 = 1450 гр. – 26.70 гр. (виплачена сума) = 1423,3 гр. (підлягає до стягнення)
За 2005 рік нараховано у жовтні 2005 року виплачено у жовтні 2005 року. Мінімальна заробітна плата станом на жовтень 2005 року складає 332 гр. х 5= 1660 гр. – 100 гр.(виплачена сума) = 1560 гр. (підлягає до стягнення)
За 2007 рік нараховано у вересні 2007 року виплачено у вересні та листопаді 2007 року. Мінімальна заробітна плата станом на листопад 2007 року складає 460 гр. х 5= 2300 гр. – 100 гр.(виплачена сума) = 2200 гр. (підлягає до стягнення)
Таким чином всього з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача 6341,60 гр. : за 2003 – 1158,30 гр., 2004 рік – 1423,30 гр., за 2005 рік – 1560 гр., за 2007 рік – 2200 гр..
Оскільки відповідач є державною бюджетною установою суд вважає за можливе , у відповідності зі ст. 88 КАС України, звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.
Керуючись ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 88 КАС України, на підставі ст. 158-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради «про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002,2003, 2004, 2005,2006,2007 роки» задовольнити частково
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради в частині відмови у виплаті разової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005,2007 роки згідно вимог ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” неправомірними.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 6341,60 гр. у якості недоплачених сум на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007 роки.
У позовних вимогах про стягнення недоплачених сум на оздоровлення за 2002 та 2006 роки відмовити.
Звільнити УПСЗН Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради від сплати судових витрат на користь держави.
Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через даний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: