Справа № 703/1475/15-п

3/703/289/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Зайончковська І.А., при секретарі Сорока О.А., з участю прокурорів Буджерак М.Р., Чубенко В., захисника ОСОБА_1 розглянувши матеріали, які надійшли від Смілянського міжрайонного прокурора про притягнення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого машиністом-інструктором локомотивних бригад відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне депо ст. ім. Т.Шевченка» Одеської залізниці, до адміністративної відповідальності,

за ч.1 ст. 172-6 КУпАП,

встановив:

До Смілянського міськрайдсуду надійшов протокол № 4 від 13 березня 2015 року про вчинення корупційного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, машиністом-інструктором локомотивних бригад відокремленого структурного підрозділу «Локомотивне депо ст. ім. Т.Шевченка» Одеської залізниці ОСОБА_2, в якому вказано, що будучи звільненим з посади 6 лютого 2014 року та являючись суб’єктом декларування доходів, відповідно до вимог абз. 2 ч.1 ст. 12 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», де вказано, що особи, які звільнились або іншим чином припинили діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеному цим Законом, у термін до 1 квітня 2014 року та станом на 10 березня 2015 року не подав таку декларацію за своїм останнім місцем роботи.

ОСОБА_2 у вчиненні корупційного правопорушення винним себе не визнав повністю та пояснив, що наказом по відокремленому структурному підрозділу «Локомотивне депо ст. ім. Т. Шевченка» від 6 лютого 2014 року № 24-ос його було звільнено з посади машиніста-інструктора локомотивних бригад цеху експлуатації за п.7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані. На підставі рішення Смілянського міськрайсуду від 16 липня 2014 року наказом № 160-ос від 17 липня 2014 року його було поновлено на вказаній посаді з 7 лютого 2014 року. До 2014 року не було ніяких вказівок з приводу надання машиністами-інструкторами декларацій про доходи. На час його звільнення він також не був повідомлений про свій обов’язок таку декларацію надавати, як і після поновлення його на роботі. Що стосується подання декларації у 2015 році, то з рішенням начальника Локомотивного депо ст. ім. Т. Шевченка про включення посад машиністів-інструкторів до суб’єктів декларування його було ознайомлено під розписку на початку 2015 року та така декларація ним була подана за 2014 рік в строк до 1 квітня 2015 року. Крім того ОСОБА_2 та його захисник просили суд застосувати строки позовної давності притягнення особи до адміністративної відповідальності та закрити провадження по справі, а його захисник також просив закрити провадження у справі і з підстав відсутності суб’єктивної сторони правопорушення, так як особа не знала про свій обов’язок, а тому не могла умисно ухилятися від його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП в редакції на час розгляду адміністративної справи, неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, передбаченої ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 4 вказаного ЗУ визначені суб’єкти відповідальності за корупційні правопорушення, зокрема п/п а) п.2 ч.1 особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті. Також ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено, що суб’єкти декларування, які визначені ст. 1 цього ж Закону, які звільняються або іншим чином припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію про майно, доходи витрати і зобов’язання фінансового характеру за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Суб’єкти декларування, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов’язані протягом одного року подавати за своїм останнім місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, визначеними цим Законом.

Згідно п. 2 Порядку зберігання документів і використання відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, та відомостей щодо відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, затвердженого Постановою КМУ № 16 від 11 січня 2012 року декларації зберігаються у кадрових підрозділах відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права в особових справах.

Відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається суть адмінправопорушення, згідно диспозиції статті, за якою особа притягується до відповідальності, з урахуванням його складу. Законодавець у ст. 12 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» визначає 2 випадки подання декларації: особою, що звільняється та особою, яка вже звільнена з посади, по яких встановлені строки та період подання декларації про доходи. Також ст. 172-6 КУпАП визначає окремі склади адмінправопорушення як неподання та несвоєчасне подання декларацій. В протоколі про адміністративне корупційне правопорушення вказано, що ОСОБА_2, будучи звільненим з посади не подав до 1 квітня 2014 року та станом на 10 березня 2015 року декларацію про доходи.

Разом з тим при звільненні 6 лютого 2014 року він повинен був подати декларацію за період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями. Проте станом на цей час він взагалі не повинен був подавати ніяких декларацій, оскільки це питання за його місцем роботи було вирішено лише у липні 2014 року, як вбачається з показів свідка ОСОБА_3 Що стосується подання декларації особою, яка вже звільнилась, то вона повинна протягом року після цього подавати за останнім місцем роботи декларацію за минулий рік. Разом з тим ОСОБА_2 оскаржив своє звільнення та був поновлений на роботі 17 липня 2014 року з 7 лютого 2014 року та повинен вважатися особою, яка не звільнена з посади взагалі.

В зв'язку з цим суть адміністративного правопорушення в протоколі не конкретизована та не відповідає вимогам закону. Крім того вказане правопорушення повинно бути вчинено з прямим умислом, що передбачає розуміння особою протиправності своїх дій чи бездіяльності та свідомо допускала настання негативних наслідків. Під час розгляду адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_2 на даний час відноситься до суб’єктів декларування на підставі п/п а) п.2 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», де вказано про осіб, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті. Разом з тим з тексту вказаної норми неможливо зробити однозначного висновку про те, що машиністи-інструктори повинні відноситися до осіб публічного права, а тим більше до такого висновку повинен був прийти ОСОБА_2, знайомлячись з вказаним законом України. Зазначене підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_4 про те, що лише розпорядженням начальника Локомотивного депо у липні 2014 року вказану посаду було віднесено до списку суб’єктів декларування.

З відповіді на адвокатський запит та пояснень свідка ОСОБА_3 вбачається, що вказівкою начальника Локомотивного депо від 16 липня 2014 року посада машиніста-інструктора була включена до переліку посад підприємства, по яких працівники повинні подавати декларації. Свідок на оперативній нараді машиністів-інструкторів 17 липня 2014 року усно повідомила всіх, в тому числі і ОСОБА_2 про дану вказівку та роздала їм бланки декларацій. Проте ОСОБА_2, який після поновлення на роботі судовим рішенням від 16 липня 2014 року, повинен був приступити до виконання посадових обов’язків саме 17 липня 2014 року, вказаний факт заперечує, посилаючись на те, що при наявності такої вимоги від ОСОБА_3 він би її виконав, оскільки це не представляло собою ніякої складності та він проти цього не заперечував. Також з його пояснень та свідка вбачається, що письмово з такою вказівкою нікого не ознайомлювали та бланки декларацій під розписку не видавали, а тому усні пояснення при таких обставинах не можуть бути прийняті як доказ. Крім того вказані особи під час розгляду справи не заперечували, що про обов’язок надання декларації за 2014 рік та отримання бланків декларацій, всі машиністи-інструктори були повідомлені під розписку, а тому ОСОБА_2 така декларація надана в строк до 1 квітня 2015 року.

Таким чином відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, так як на момент звільнення у особи не було обов’язку подавати декларацію, оскільки він не був визначений як суб’єкт декларування, а тому не міг мати умислу на вчинення такого правопорушення. Що стосується подання декларації за 2014 рік, то цей обов’язок ОСОБА_2, як працівником, що перебуває на посаді, була виконана.

Статтею 38 КУпАП в редакції на час розгляду справи встановлений річний строк притягнення особи до адмінвідповідальності, який вираховується з моменту вчинення правопорушення. При звільненні ОСОБА_2 повинен був подати декларацію про доходи за період, який не був охоплений попередніми деклараціями. Тобто станом на 6 лютого 2014 року особа повинна була подати декларацію про доходи за 2013 рік. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення складений 13 березня 2015 року, а матеріали щодо притягнення особи до адмінвідповідальності надійшли до суду 17 березня 2015 року. В зв'язку з цим строк притягнення особи до адміністративної відповідальності закінчився, якщо вважати, що згідно протоколу про адмінправопорушення він не подав декларацію при звільненні.

Керуючись ст. ст. 172-6, 247, 283, 284 КУпАП, суддя - -

постановив:

Адміністративну справу про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП України провадженням закрити в зв’язку з відсутністю події та складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: І. А. Зайончковська