СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
19 березня 2007 року | Справа № 2-29/14624-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Антонової І.В.,
секретар судового засідання Хапанцева Н.А.
за участю представників сторін:
позивача: Денісова Т.О., дов. б/н від 09.08.2006 року;
відповідача: Сорокіна В.Г., дов. № 186/02.1 від 02.03.2007 року;
третьої особи: (Дочірнє підприємство "Строітель" відкритого акціонерного товариства "Запсибэлектросетьстрой") - Проніна О.А. - директор Дочірнього підприємства "Строітель";
третьої особи: (Фонд майна Автономної Республіки Крим) - Архіпова Л.Г., дов. № 01/3603 від 25.12.2003 року;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запсибэлектросетьстрой" на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 11 грудня 2006 року у справі № 2-29/14624-2006А
за позовом відкритого акціонерного товариства "Запсибэлектросетьстрой" (вул. Чонгарська, 43, м.Сімферополь, 95034)
до Ленінської районної Ради Автономної Республіки Крим (вул. Пушкіна, 22, смст.Леніне, Автономна Республіка Крим, 98200)
3-ті особи:
1. Дочірнє підприємство "Строітель" відкритого акціонерного товариства "Запсибэлектросетьстрой" (бух. Широка, с.Мисове, Ленінськи р-н, АР Крим, 98210)
2. Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, м.Сімферополь,95015)
про визнання нечинним рішення
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду АР Крим від 11.12.2006 року у справі № 2-29/14624-2006А у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Запсибэлектросетьстрой" про визнання нечинним рішення Ленінської районної ради відмовлено.
При прийнятті постанови суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено річний строк, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду з позовом про захист свого права.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, відкрите акціонерне товариство „Запсибэлектросетьстрой” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції невірно застосовано норми законодавства про позовну давність, неповно досліджено обставини справи та наявні у справі матеріали, що підтверджують факт знаходження бази відпочинку „Будівельник” у володінні ВАТ „Запсибэлектросетьстрой”.
Заявою від 02.03.2007 року третя особа у справі - Дочірнє підприємство „Строітель” відкритого акціонерного товариства „Запсибэлектросетьстрой”, заявило про приєднання до апеляційної скарги у порядкустатті 192 Кодексу адміністративного судочинства України.
З причини відпустки судді Видашенко Т.С., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Лисенко В.А. У зв`язку з зайнятість в іншому судовому процесі судді Лисенко В.А., у складі судової колегії також було здійснено заміну на суддю Антонову І.В.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 05 по 19 березня 2007 року.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та третіх осіб, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відкритого акціонерного товариства „Запсибэлектросетьстрой” підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2006 року відкрите акціонерне товариство „Запсибэлектросетьстрой” звернулось до господарського суду АР Крим з адміністративним позовом до Ленінської районної ради про визнання нечинним рішення 8-ої сесії 24-го скликання від 08.08.2003 року „Про прийняття у загальну власність територіальних громад Ленінського району цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Будівельник”.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Частинами 2, 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна булла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу охоплюється поняттям позовної давності та статтею 256 Цивільного кодексу України.
При цьому, право на звернення до суду має особа, яка вважає, що її право або інтерес є порушеними іншими особами. У даному випадку, позивач посилається на порушення органом місцевого самоврядування права володіння об`єктом нерухомого майна.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Частиною 1 статті 2 Закону України „Про власність” визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном.
На підставі викладеного, судова вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що норма пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України має застосовуватись у випадку звернення до суду лише власника речі. Пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України надає право на звернення до суду іншим особам за захистом іншого речового права –у даному випадку позивач звернувся за захистом права володіння базою відпочинку „Будівельник”.
За таких обставин, судова колегія погоджується з посиланням позивача в апеляційній скарзі на невірне застосування господарським судом АР Крим положень законодавства про позовну давність, а також вважає невірним рішення від відмову у позові з підстав збігу річного строку, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Тому, оскаржувана постанова господарського суду АР Крим від 11.12.2006 року підлягає скасуванню, справа підлягає вирішенню по суті позовних вимог відкритого акціонерного товариства „Запсибэлектросетьстрой”.
При розгляді позовних вимог по суті, судовою колегією встановлено, що 8-ою сесією 24-го скликання Ленінської районної ради від 08.08.2003 року було прийнято рішення „Про прийняття у загальну власність територіальних громад Ленінського району цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Будівельник”.
Із змісту вказаного рішення вбачається, що воно прийнято на підставі пункту 5 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Відповідно до пункту 5 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Із змісту даної норми вбачається право органу місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження тими об'єктами, які вже перебувають у власності територіальної громади.
При цьому, судова колегія погоджується з посиланням позивача у позовній заяві на те, що пунктом 2 статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” закріплені підстави для набуття права комунальної власності, а саме: передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто за наявності обставин, що звільнюють від доказування.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, саме на Ленінську районну раду покладається обов`язок по доведенню того, що база відпочинку „Будівельник” була передана у комунальну власність в один із передбачених законом способів: безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Однак, належних доказів у підтвердження правомірності винесеного рішення від 08.08.2003 року Ленінською районною радою суду не надано.
Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У позовній заяві відкритим акціонерним товариством „Запсибэлектросетьстрой” зазначається, що оскаржуваним рішенням Ленінської районної ради порушується право володіння базою відпочинку „Будівельник”.
В обгрунтовування позовних вимог, позивачем надано наступні документи:
- Акт робочої комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкту, затвердженого управляючим трестом „Запсибелектросетьстрой” від 30.12.1986 року (а.с.12-15);
- Акт технічного обстеження бази відпочинку „Будівельник” (бухта „Широка”) б/н і дати (а.с.16);
- рішення 18 сесії 21-го скликання від 18.08.1995 року Ленінської районної ради „Про надання в постійне користування земельної ділянки мехколоні № 111 Запсибелектросетьстрой під базу відпочинку (а.а.17);
- Копія Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, наданої для бази відпочинку „Будівельник” (а.с.18);
- розпорядження Ленінської районної державної адміністрації № 407 від 23.04.2003 року „Про переоформлення права постійного користування земельної ділянки ВАТ „Запсибелектросетьстрой” на право оренди (а.с.19);
- Договір оренди земельної ділянки від 23.04.2003 року (а.с.20-21);
- довідки про фактичні витрати на утримання бази відпочинку „Будівельник” за період з 1995 по 2002 роки (а.с.22-23);
- копія протоколу засідання Ради директорів ВАТ „Запсибелектросетьстрой” від 10.06.2002 року про передачу на баланс Дочірньому підприємству „Будівельник” матеріальних цінностей по залишковій вартості, що знаходяться на базі відпочинку „Будівельник” (Україна, АР Крим, Ленінський район, територія Мисовської сільської ради, бухта Широка), у тому числі: холодильна камера - інв. № 2920, холодильники - інв.№ № 2921, 2036, 2937,2938, щитовий будинок - інв. № 2919, ПДУ ( дерев'яні будиночки) - 16 шт. - інв. №№ 2928-2946, їдальня - інв. № 3517, гараж - інв. № 3518, місткість 75 м3 - інв.№ 3723, вагончики - 2 шт - інв. №№ 2947-2948, туалет - інв. № 2962.
Зазначені у рішенні Ради директорів ВАТ „Запсибелектросетьстрой” від 10.06.2002 року матеріальні цінності з інвентарними номерами відповідають інвентаризаційному опису основних засобів Бази відпочинку „Будівельник”, складеної за наслідками інвентаризації, проведеної 30.12.2003 року на підставі наказу Представництва Фонду майна АР Крим в Ленінському районі від 22.12.2003 року № 65.
Частиною 1 статті 57 Закону України „Про власність” встановлено, що якщо в результаті видання акта органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає законові, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.
На підставі викладеного, судова колегія вважає позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Запсибэлектросетьстрой” обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно зі статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб`єктів владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов`язання відповідача –суб`єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
Керуючись статтями 198 п.3, 202 ч.1 п.п. 1,4, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Запсибэлектросетьстрой” задовольнити.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2006 року у справі № 2-29/14624-2006А скасувати.
Позов відкритого акціонерного товариства „Запсибэлектросетьстрой” задовольнити.
Визнати нечинним рішення Ленінської районної ради 8-ої сесії 24-го скликання від 08.08.2003 року „Про прийняття у загальну власність територіальних громад Ленінського району цілісного майнового комплексу бази відпочинку „Будівельник”.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
І.В. Антонова