Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №2-418/11

Провадження №2/1023/7197/11

11 жовтня 2011 року Славутицький міський суд, Київської області у складі головуючого Малишенко ТО., при секретарі Катамай Г.М.

за участі сторін: представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_6., позивач відсутній.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Славутицької міської Ради Київської області - про визнання правочину дійсним,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовними вимогами про визнання правочину дійсним, в позовній заяві посилається на те, що 03.04.2008 року між ним і ОСОБА_4. укладена усна угода купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 21.04.2008 року у зв'язку з тим що, ОСОБА_4 були необхідні грошові кошти для оформлення права власності на зазначену квартиру та за її проханням, на виконання усної угоди він, в борг, сплатив ОСОБА_4 35000,00 гривень. В подальшому зазначена сума у відповідності до попереднього договору від 16.03.2010 року була визначена як попередня оплату за квартиру. Отримання ОСОБА_4 вказаної суми було оформлено розпискою від 21.04.2008 року за умови в подальшому укладання договору купівлі-продажу вказаної квартири. 28.05.2008 року ОСОБА_4 оформила право власності на квартиру. В зв'язку з поганим станом здоров'я ОСОБА_4, оформлення належним чином договору купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 було неможливим. Враховуючи вищевикладені обставини, 16.03.2010 року з метою забезпечення виконання зобов'язань, між ним та ОСОБА_4 було укладено попередній договір купівлі-продажу вказаної квартири. Згідно попереднього Договору від 16.03.2010 року сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов Основного Договору купівлі-продажу квартири який в подальшому вони мали намір укласти. За умовами Попереднього Договору він взяв на себе обов'язок та повністю його виконав щодо попередньої оплати вартості квартири. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла, позбавивши його можливості належно оформити право власності на нерухоме майно. Тому просив визнати правочин щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 дійсним.

В судове засідання позивач не з,явився, його представник позовні вимоги підтримав в повному об,ємі, в обґрунтування позовних вимог свого довірителя посилався на надані документи до позовної заяви.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, вважали їх безпідставними, оскільки, як основний договір купівлі-продажу так і попередній договір між сторонами повинен був нотаріально посвідчений і підлягав державній реєстрації, оскільки всі вимоги чинного законодавства сторонами не виконані, то вимога позивача не підлягає задоволенню

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_4 є власником квартири яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла, місце смерті м. Остер, Козелецького району Чернігівської області.

Позивачем до позовної заяви додано ксерокопію розписки від 21 квітня 2008 року, текст якої роздруковано печатним шрифтом. Вимогу суду про надання в судове засідання оригіналу розписки, позивач і представник позивача не виконали.

До позовної заяви позивачем також надано ксерокопію ПОПЕРЕДНЬОГО ДОГОВОРУ від 16.03.2010 року відповідно тексту даний договір укладено між ОСОБА_4, і ОСОБА_3, про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_1 при цьому вимогу суду про надання оригіналу вищевказаного договору позивачем і представником позивача також не виконано.

Заслухавши сторони, вивчивши надані документи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки по перше як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 є власником житлового приміщення яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 а копію ПОПЕРЕДНЬОГО договору начебто підписану вказаною особою надано на житлове приміщення яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Крім того, відповідно ст.657 ЦК України договір купівлі - продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Якщо вважати, що дійсно між сторонами і був укладений Договір - купівлі продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 то він був укладений усно та без нотаріального посвідчення і державної реєстрації. Ч. 4 ст.203 ЦК України зобов'язує вичиняти правочини у формі встановленій законом. Усно можуть вчиняться правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або)державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч.1 ст.206 ЦК України). Відповідно до вищевказаного Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 не може бути укладеним в усній формі, оскільки чинним законодавством України передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію цього виду правочинів.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач в позовній заяві посилається на ч.2 ст. 218 ЦК України - якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність, у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, такий правочин, у разі спору, може бути визнаний судом дійсним. Договір купівлі - продажу квартири між: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено в усній формі, істотні умови якого, було закріплено в ПОПЕРЕДНЬОМУ договорі від 16.03.2010 року. Тобто, в підтвердження законності усного договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, позивач посилається на укладений письмово попередній договір від 16.03.2010.

Однак, відповідно до п.4 ч.1 ст. 635 ЦК України, попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору. Основний договір купівлі продажу квартири за ст.657 ЦК України укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Отже, попередній договір укладено також з порушенням вимог законодавства України, а тому він є нікчемним відповідно до вимог ч.1 ст. 220 ЦК України.

За умовами попереднього договору від 16.03.2010 року, якщо вважати, що мова йде про квартиру яка знаходиться у Добринінському кв-лі м. Славутича, а не в Добринінському як вказано у договорі, продавець зобов'язувався укласти з покупцем договір купівлі-продажу квартири у строк до 30.08.2010 року, У цей строк, тобто до 30.08.201 С року основний договір не був укладений, тому відповідно до ч.З ст.635 ЦК України зобов'язання щодо укладання основного договору припинились. Крім того відповідно де вимог ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність (тобто здатність мати цивільні права обов'язки) припиняються у момент смерті особи. Тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 року припинились обов'язки ОСОБА_4 в тому числі і обов'язки, що випливають з попереднього договору (який до речі є нікчемним, а отже не породжує будь - ЯКИХ обов'язків ні для кого). Крім того укладений на житлове приміщення яке начебто знаходиться АДРЕСА_1

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач в позовній заяві посилається на ч.2 ст. 220 ЦК України, стверджує що, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. Виходячи з цього, закон надав право суду визнати нотаріально не посвідчений договір, що підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, дійсним при таких умовах: наявність письмових доказів щодо домовленості з усіх істотних умов договору; наявність повного або часткового виконання договору; ухилення однією із сторін від нотаріального посвідчення договору.

Відповідно до вимог ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в позовній заяві, або запереченні. Відсутність з боку позивача доказів за вищевказаними трьома позиціями і свідчить про необґрунтованість позовної вимоги. Письмові докази щодо домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на укладення договору купівлі - продажу відсутні. Попередній договір не може вважатись письмовим доказом законності усно укладеного договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, оскільки є нікчемним, тобто не дійсним з моменту укладення, крім того в попередньому договорі вказано Добринінський кв-л і в судове засідання надано ксерокопію документу нікім не завірену. Докази що до повного або часткового виконання договору також відсутні. Ксерокопія розписки від 21.04.2008 року (при певним умовах, а саме при доведенні того факту, що на розписці проставлено підпис саме ОСОБА_4 не може вважатись письмовим доказом того факту, що ОСОБА_3 передав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 35 тисяч гривень як оплату ціни квартири, оскільки в розписці йде мова лише про отримання грошових коштів у борг (про що і зазначено у ксерокопії розписки). Також в судове засідання не надано доказів того, що ОСОБА_4, ухилялася від нотаріального посвідчення договору.

Разом з тим, відповідно до узагальнення Верховним судом України судової практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними у розділі «Правові наслідки недодержання вимог щодо форми правочину» передбачено, що правила ч. 2 ст.220 ЦК України не поширюються на правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією. Отже, відповідно до ст.ст.210, 657 ЦК України договір купівлі - продажу вважається вчиненим з моменту його державної реєстрації. Законодавство України, взагалі, не передбачає можливості визнати усно вчинений правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, дійсним.

Керуючись ч.1 ст. 218 ЦПК України, ст.ст.. 203. 206.210.220.635. 657 ЦК України-,

вирішив :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Славутицької міської Ради Київської області - про визнання правочину дійсним щодо купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повне рішення виготовлено 16 10.2011 року.

Суддя Т. О. Малишенко