ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
26.06.09 |
Справа №2а-888/09/2770 |
11 год. 45 хв.
каб. № 1
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт АР 015253, видан Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі,
представника відповідача - ОСОБА_2, Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова, довіреність № 1 від 08.01.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інститут ім. П.С. Нахімова провизнання дій незаконними та стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
11.06.2009 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова про визнання дій незаконними та стягнення заборгованості.
Позивач просить визнати дії командування СВМІ, які виражені у порушенні його прав на грошову компенсацію замість речового майна та щодо обмеження у виплаті йому винагороди за тривалість безперервної військової служби, неправомірними та просить стягнути з СВМІ на його користь:
- недоплачену винагороду за тривалість безперервної військової служби в розмірі 1086 (тисяча вісімдесят шість) грн. 75 коп.;
- грошову компенсацію за речове майно, яке він не отримав під час звільнення у сумі 6248 (шість тисяч двісті сорок вісім) грн. 30 коп.
Представник відповідача в судовому засіданні та в запереченнях на позов позовні вимоги визнав частково на суму 876 грн. 30 коп. Вважає, що на даний час розмір виплати додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 не упорядковано, а тому відповідачем правомірно здійснено виплату одноразової винагороди за тривалу безперервну військову службу ОСОБА_1 в розмірі 50 % установленого згідно із зазначеними додатками розміру на підставі пункту 7 вказаної Постанови. Слід також зазначити, що позивач не був позбавлений можливості отримувати речове майно в натурі під час проходження служби, однак таким правом він не скористався.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача та представника відповідача, знаходить адміністративний позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач проходив дійсну військову службу з 01.08.1988 по 09.04.2009. З грудня 2005 року по квітень 2009 року службу проходив у Севастопольському військово-морському ордена Червоної Зіркі інституті ім. П.С. Нахімова (СВМІ).
13.03.2009 наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 147 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас за станом здоров'я (з правом носіння військової форми одягу).
При звільненні відповідачем не було проведено з позивачем остаточного розрахунку за період його служби, а саме - не видано компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби в Збройних силах України, проте видано його не було.
Сума компенсації, згідно з довідками № 12, 13 від 09.04.2009 складає 6248 гривні 30 копійки, яку позивач просив стягнути з відповідача.
05.08.2008 начальником Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова (по стройовій частині) було видано наказ № 289 про виплату винагороди за тривалу безперервну військову службу у розмірі 1086 грн. 75 коп., на підставі особової справи ОСОБА_1, оскільки станом на 01.08.2008 його вислуга років складала 20 років 00 місяців 00 днів (а.с. 9).
Відповідно до Правил виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби, визначених розділом XXXII Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, сума винагороди мала складати 2173,50 грн. ((ПО + ОВЗ) * 1,5 . де ПО (1319,00 грн.) - оклад за посадою, ОВЗ (130,00 грн.) - оклад за військовим званням, а 1,5 - розмір винагороди).
На підставі рапорту позивача, з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" та наказ Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, начальником СВМІ був виданий наказ від 05.08.2008 № 289 про виплату йому винагороди за тривалу безперервну військову службу в розмірі не 2173,50 грн., а лише 1086,75 грн. (50% від необхідної суми).
Згідно з пунктами 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством оборони України. Крім того, вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців у розмірах згідно з додатками 25-28.
Згідно з додатком 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 військовослужбовцям, (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачується винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби залежно від строку служби. Зокрема, за 20 років безперервної календарної військової служби належить виплачувати 1,5 посадового окладу.
Частиною 4 статті 9 Закону України, від 20.12.1991, № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 259 було визнано таким, що втратив чинність наказ Міністра оборони України від 05.03.2001 № 75 "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України".
Також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329, та погодженому з Міністром праці та соціальної політики України було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка застосовується з 01.01.2008.
Згідно з п. 32.1. вказаної Інструкції (розділ XXXII "Правила виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби") особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода, яка за строк безперервної календарної військової служби 20 років складає 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням.
Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини.
У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди.
Враховуючи, що на час видачі наказу № 289 від 05.08.2008 начальником Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова (по стройовій частині) вказана Інструкція повинна була застосовуватися, а також що ніяких обмежень, зменшень розмірів виплати одноразової винагороди Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 260 не передбачено, суд вважає, що з 01.01.2008 вказана винагорода при тривалості безперервної календарної військової служби 20 років повинна виплачуватись в розмірі 1,5 посадового окладу і окладу за військовим званням.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991, військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, вправі оскаржити в суд незаконні дії військових посадових осіб і органів військового управління.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в Інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991, продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011 -XII від 20.12.1991 в редакції, що діяла до 01.01.2007, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
З 11.03.2000 Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних
коштів" від 17.02.2000 №1459-Ш призупинена дія частини другої статті 9
Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та
членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (пункт 2).
Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" до пункту 2 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" після слів "замість речового майна" доповнений словами "(за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців)".
Частина перша статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військово -
службовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991, гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини другої цієї статті не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.
Відповідно до статей 1-2, 2, 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Враховуючи вищевказане, безпідставно порушено право позивача, гарантоване державою, на отримання речового забезпечення за рахунок держави, внаслідок чого відповідач має перед ним заборгованість по виплаті грошової компенсації за речове забезпечення у сумі 6248,30грн.
Згідно статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України", військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави, зокрема продовольчого та речового забезпечення у розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням характеру і умов службової діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному об'ємі.
Відповідно до пункту 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 КАС України 01.07.09.
Керуючись пунктами 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", додатком 25 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 військовослужбовцям, п. 32.1. вказаної Інструкції (розділ XXXII "Правила виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби"), ст.ст. 5, 1-2, 2, 4, 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991, ч. 5 ст. 17, ст. 22 Конституції України, Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних
коштів" від 17.02.2000 №1459-Ш, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про Збройні Сили України", статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати дії командування Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова - незаконними.
Стягнути з Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова на користь ОСОБА_1 недоплачену винагороду за тривалість безперервної військової служби у сумі 1086, 75 грн. (одна тисяча вісімдесят шість) грн. 75 коп.
Стягнути з Севастопольського військово-морського ордена Червоної Зірки інституту ім. П.С. Нахімова на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове майно у сумі 6248, 30 грн. (шість тисяч двісті сорок вісім) грн. 30 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя О.В. Гавура