Справа №2-1531/2009р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2009 року                                 Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                                                               головуючої судді   Остапенко Н.Г.

                                                            при секретарі         Олійник В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01 жовтня 2008 року звернувся до Ленінського районного суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб зі ОСОБА_2, оскільки шлюбно-сімейні відносини між ними припинені з червня 2008 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідачка позовні вимоги визнала, проти їх задоволення не заперечувала.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

В ході судового розгляду встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 04 березня 1994 року, зареєстрованому Відділом РАГС виконкому Таромської селищної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис №13 (а.с.6). Від спільного подружнього життя мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

Встановлено, що з червня 2008 року сторони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарювання, внаслідок розбіжності характерів, різних поглядів на сімейне життя та відсутності взаєморозуміння, що призводило до частих сварок. Почуття любові втрачено, примирення та подальше подружнє життя між ними неможливе. Майнового спору немає. Сторони наполягають на розірванні шлюбу, оскільки вважають, що шлюб існує лише формально і збереження їх сім’ї неможливе.

За таких встановлених обставин справи слід вважати, що сім'я розпалась остаточно, примирення сторін неможливо і шлюб необхідно розірвати, а судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 57-60, 130, 213-215  ЦПК України, суд, –  

ВИРІШИВ:

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 04 березня 1994 року Відділом РАГС виконкому Таромської селищної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис №13.

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягти держмито зі ОСОБА_1 на користь держави в розмірі 17,00 гривень.

ОСОБА_2 від сплати держмита звільнити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

       Суддя:                                                                                           Н.Г. Остапенко