ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.06.09Справа №2а-490/09/2770
м. Севастополь
16 год. 57 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Водяхіна С.А.;
при секретарі - Сінгаєвській І.С.,
за участю:
представника позивача - ПП "Цеоліт" - Хлобистової Інни Валентинівни, довіреність б/н від 08.01.09 , адвокатське посвідчення № 062 від 05.02.08;
представників відповідача - Никольської Ксенії Борисівни, довіреність № 3635/10 від 27.04.09 видана ДПІ міста Севастополя, службове посвідчення УСВ НОМЕР_1 від 29.12.05 р., Форостяної Ірини Вікторівни довіреність № 1258/9/10-041 від 16.04.09, видана ДПІ Нахімовського району м. Севастополя, службове посвідчення УСВ № НОМЕР_2 від 16.06.2009 р., Чіхранової Марини Анатоліївни, довіреність № 1977/9/10-041 від 22.06.09, видана ДПІ Нахімовського району м. Севастополя, службове посвідчення УСВ № 045723;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Цеолит" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002391710/0 від 28.12.2007 р., .№ 0002391710/1 від 13.03.2008 р. та № 0002391710/2 від 29.05.2008 р.,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Цеолит" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001422310/0 від 28.12.2007 р., № 0001422310/1 від 13.03.2008 р., № 0001422310/2 від 29.05.2008 р., № 0003732310/2 від 29.05.2008 р., яки винесені відповідачем у зв’язку з встановленням порушень при нарахуванні податку на прибуток приватних підприємств; податкових повідомлень-рішень № 0001412310/0 від 28.12.2007 р., № 0001412310/1 від 13.03.2008 р., № 0001412310/2 від 29.05.2008 р., № 0000312310/0 від 09.04.2008 р., яки винесені відповідачем у зв’язку з встановленням порушень при нарахуванні податку на додану вартість; та податкових повідомлень-рішень № 0002391710/1 від 13.03.2008 р. та № 0002391710/2 від 29.05.2008 р., яки винесені відповідачем у зв’язку з встановленням порушень при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб.
У ході розгляду справи позивач надав суду уточнення до позову, в якому просив також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002391710/0 від 28.12.2007 р., яке винесено відповідачем у зв’язку з встановленням порушень при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 22.06.2009 р. позовні вимоги Приватного підприємства "Цеолит" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування:
- податкових повідомлень-рішень № 0001422310/0 від 28.12.2007 р., № 0001422310/1 від 13.03.2008 р., № 0001422310/2 від 29.05.2008 р., № 0003732310/2 від 29.05.2008 р., яки винесені відповідачем у зв’язку з встановленням порушень при нарахуванні податку на прибуток приватних підприємств;
- податкових повідомлень-рішень № 0001412310/0 від 28.12.2007 р., № 0001412310/1 від 13.03.2008 р., № 0001412310/2 від 29.05.2008 р., № 0000312310/0 від 09.04.2008 р., яки винесені відповідачем у зв’язку з встановленням порушень при нарахуванні податку на додану вартість;
- податкових повідомлень-рішень № 0002391710/0 від 28.12.2007 р., № 0002391710/1 від 13.03.2008 р. та № 0002391710/2 від 29.05.2008 р., яки винесені відповідачем у зв’язку з встановленням порушень при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб,
роз’єднані у самостійні провадження.
Адміністративної справі за позовом Приватного підприємства "Цеолит" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002391710/0 від 28.12.2007 р., .№ 0002391710/1 від 13.03.2008 р. та № 0002391710/2 від 29.05.2008 р., яки винесені відповідачем у зв’язку з встановленням порушень при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб залишено № 2а-490/09/2770.
Зазначені позивні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002391710/0 від 28.12.2007 р., .№ 0002391710/1 від 13.03.2008 р. та № 0002391710/2 від 29.05.2008 р., яки винесені відповідачем у зв’язку з встановленням порушень при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб обґрунтовані наявним, на думку позивача, порушенням відповідачем законодавства, що регламентує порядок оподаткування доходів фізичних осіб.
Відповідач надав суду заперечення проти позову, у яких вказав, що зазначені податкові повідомлення-рішення № 0002391710/0 від 28.12.2007 р., .№ 0002391710/1 від 13.03.2008 р. та № 0002391710/2 від 29.05.2008 р., яки є предметом спору, винесені їм за наслідками перевірки позивача та на підставі акту перевірки № 887/10/23-123/30825495/258 від 17.12.2007 р., у зв’язку з встановленням порушень при нарахуванні позивачем податку з доходів фізичних осіб, та у відповідності з Законами України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та «Про податок з доходів фізичних осіб», а також Порядком направлення органами державної податкової служби Україні податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.01 N 253.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов з підстав, що наведені у позовної заяві.
Представники відповідача проти позову заперечували, та просили у задоволенні позовних вимог відмовити, як у безпідставних та не заснованих на законі.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що у період часу з 06.11.2007 р. по 10.12.2007 р. Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя проведено комплексну планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "Цеолит" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період часу з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р., за наслідками якої складено акт перевірки № 887/10/23-123/30825495/258 від 17.12.2007 р.
Законність проведення зазначеної перевірки, дії представників відповідача, що проводили перевірку, та сам акт перевірки № 887/10/23-123/30825495/258 від 17.12.2007 р. позивачем не оскаржуються.
У вказаному акті перевірки № 887/10/23-123/30825495/258 від 17.12.2007 р. у якості порушень податкового законодавства, що виявлені у ході перевірки, зокрема вказані порушення при нарахуванні позивачем податку з доходів фізичних осіб (т. 2 а.с. 30-32), а саме:
- компенсація підприємством витрат працівникам ПП «Цеоліт»за авансовими-звітами, у тому числі за командировку, на загальну суму 1279,75 грн. при відсутності або неналежному оформленні підтверджуючих документів, що не врахована при обчисленні зазначеного податку;
- виплати за авансовими звітами щодо закупівлі склотари у населення при відсутності належним чином оформлених підтверджуючих документів що не враховані при обчисленні зазначеного податку;
- не включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника ПП «Цеоліт»ОСОБА_2 плати за навчання її дочці у вищому учбовому закладі у розмірі 2200,00 грн.;
- не включення до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника ПП «Цеоліт»ОСОБА_1 отриманої їм частини заробітної плати померлого працівника у розмірі 38,59 грн.;
- невірне застосування положень Закону країни "Про податок з доходів фізичних осіб" до правовідносин між підприємством та нотаріусами, що призвело до неправильного визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 39,60 грн.;
- та інші порушення.
За результатами розгляду матеріалів зазначеної перевірки ПП «Цеоліт», відповідачем, зокрема, винесено податкове повідомлення-рішення №0002391710/0 від 28.12.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 662,34 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій з зазначеного податку в розмірі 1327,38 грн. та визначення суми пені у розмірі 36,28 грн.
Підприємство оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення в апеляційному порядку до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя. Рішенням ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя від 13.03.2008 р. № 2179/10/25-020 скарга підприємства задоволена частково: податкове повідомлення-рішення від 28.12.2007 р. №0002391710/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб скасовано в частині визначення суми пені у розмірі 36,28 грн.
Відповідно до абз. «а»п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. N 253, у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання, складається та направляється платнику податків, згідно із зазначеним Порядком, нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним.
На виконання зазначеної вимоги вказаного Порядку, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя винесено податкове повідомлення-рішення № 0002391710/1 від 13.03.2008 р., у зв’язку з чим, податкове повідомлення-рішення №0002391710/0 від 28.12.2007 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, відповідно, вважається відкликаним.
Приватне підприємство «Цеолит»також оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення № 0002391710/1 від 13.03.2008 р., за наслідками чого ДПА у м. Севастополі винесено рішення № 831/10/25-020 від 28.05.2008 р., яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ в Нахімовському районі м. Севастополя від 13.03.2008 р. № 0002391710/1 залишено без змін.
Згідно абз. «б»п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. N 253, з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене, крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.
Тобто, винесення ДПА у м. Севастополі за результатами розгляду матеріалів повторної скарги ПП «Цеолит»податкового повідомлення-рішення № 0002391710/2 від 29.05.2008 р. на підставі вказаного рішення № 831/10/25-020 від 28.05.2008 р., є законним і фактично відміняє податкові повідомлення-рішення № 0002391710/0 від 28.12.2007 р. та № 0002391710/1 від 13.03.2008 р.
У зв’язку з чим позовні вимоги ПП «Цеолит» про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002391710/0 від 28.12.2007 р. та .№ 0002391710/1 від 13.03.2008 р., яки уже фактично відкликані відповідачем, не підлягають задоволенню.
Щодо підстав оскарження податкового повідомлення-рішення № 0002391710/2 від 29.05.2008 р., то судом встановлено наступне.
Згідно п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.
Пунктом. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»передбачено, що Податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого підпунктом 9.10.3 цього пункту строку, є особа, що надала такі суми. При цьому, сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.
Положеннями п.п. 5.4.8. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що додатково до витрат на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за кожний повний день відрядження, включаючи день від’їзду та приїзду.
Підпунктом «а»п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.1999 р. № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон»(зі змінами та доповненнями від 12.03.2005 р. № 184) встановлена гранична норма добових витрат для працівників підприємств, установ та організацій усіх форм - 18 грн.
Тобто виплати працівникам на відрядження, здійснені понад встановлені норми, включаються до складу оподатковуваного доходу працівника.
Відповідно до п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»сума добових у разі відрядження у межах України та країн, з якими не встановлено або спрощено прикордонний контроль визначається згідно з відмітками відряджуючої та приймаючої сторони на посвідченні про відрядження, форма якого затверджується центральним податковим органом.
За відсутності зазначених відміток сума добових не включається до валових витрат латника податку.
Також, положенням п. 1.5 Інструкції про службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, передбачено, що у випадку якщо відсутні відмітки в посвідченні про відрядження, то добові не виплачуються.
Приватне підприємство «Цеолит»ані при проведенні вказаної перевірки, ані в судове засідання не надало належним чином оформлених підтверджуючих документів, що спростовували би висновки про наявність порушень податкового законодавства при нарахуванні позивачем податку з доходів фізичних осіб без врахування компенсації підприємством витрат працівникам ПП «Цеоліт»ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 за авансовими звітами, у тому числі за командировку ОСОБА_4, на загальну суму 1279,75 грн., що містяться у зазначеному акті перевірки.
Крім того, у ході проведення перевірки, відповідачем встановлено, що виплати за рядом авансових звітів щодо закупівлі склотари у населення, яка проводилася без застосування реєстраторів розрахункових операцій, підтверджуються лише журналом закупок, тобто також здійсненні при відсутності належним чином оформлених підтверджуючих документів, та, відповідно, є доходами працівників підприємства, що мали бути враховані при розрахунку податку з доходів фізичних осіб.
Зазначений висновок ґрунтується на положеннях абз. «г»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого, до складу загального місячного оподатковуваного доходу також включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, в тому числі у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.
Ні яких належним чином оформлених підтверджуючих документів, що спростовували би висновки відповідача про наявність зазначених порушень податкового законодавства при нарахуванні позивачем податку з доходів фізичних осіб, Приватне підприємство «Цеолит»ані при проведенні вказаної перевірки, ані в судове засідання також не надало.
Відповідно до положення п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платник податків, з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті, має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.
При цьому, згідно з п.п. 6.5.1. п. 6.5 ст. 6 цього Закону, податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Гранична сума доходу, яка дає право на застосування податкової соціальної пільги у 2004 році складала 510,00 грн., у 2005 - 570,00 грн., у зв’язку з чим, з урахуванням доходу, отриманого згідно з авансовими звітами, заробітна плата ОСОБА_3. перевищила вищевказаний граничний розмір, та, відповідно, сума нарахованого податку з прибутку фізичних осіб склала 8,00 грн. Аналогічно визначена сума вказаного податку з доходів ОСОБА_1, яка склала 17,03 грн.
Ствердження позивача про те, що відносно заробітної плати ОСОБА_3. у вересні 2004 р. на момент визначення податкового зобов'язання минув строк 1095 днів, встановлений Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не може бути прийнято судом до уваги, у зв’язку з наступним.
Так, положенням п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 зазначеного Закону встановлено, що за винятком видків, визначених п.п. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Відповідно до п. 2.1 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.09.03 № 451, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних , наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Крім того, при визначенні податкових зобов'язань платника податків контролюючим органом, період перевірки визначається таким чином.
Від дати подання останньої декларації, поданої до початку перевірки, такого платника відраховується не більше 1095 днів до граничного строку подання податкової декларації за податком, що перевіряється.
У цьому випадку перевірявся період з 01.07.2004 по 30.06.2007, отже вересень 2004 року увійшов до періоду, що перевірявся.
Крім того, відповідно до абз. «е»п.п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Судом встановлено, що в порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного оподатковуваного доходу ОСОБА_2 не був включений дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме плата за навчання її дочці у вищому учбовому закладі у розмірі 2200,00 грн., та відповідно сума податку, що підлягає сплаті у зв’язки з цим, склала 388,25 грн.
Крім того, ОСОБА_1 отримана частина заробітної плати померлого працівника у розмірі 38,59 грн., та відповідно сума податку, що підлягає сплаті у зв’язки з цим, склала 5,77 грн.
Щодо ствердження позивача про неправильне застосування податковим органом положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" до правовідносин між підприємством та нотаріусами, та відповідно, визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 39,60 грн., то воно також не може бути прийнято судом до уваги, у зв’язку з наступним.
Пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону визначено, що діяльність приватних нотаріусів віднесена до незалежної професійної діяльності. Доходи приватного нотаріуса - це сума коштів, що сплачується клієнтами за вчинення нотаріальних дій та надання додаткових послуг правового характеру.
Згідно із п.п. "з" п. 1.3 ст. 1, ст. 3 та 4 цього Закону, об'єктом оподаткування платника податку є загальний місячний та/або річний оподатковуваний дохід, у тому числі дохід, одержаний від здійснення незалежної професійної діяльності на території України.
Отже, доходи приватних нотаріусів оподатковуються за загальними нормами, встановленими вказаним Законом для фізичних осіб, за ставкою податку, визначеною у п. 7.1 ст. 7 цього Закону.
Водночас, згідно з п. 1.15 та п.п. 8.1.1 п. 8.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону.
Тобто, якщо послуги приватного нотаріуса оплачують податкові агенти, то вони зобов'язані утримати податок з доходів фізичних осіб з усієї виплачуваної суми.
Податкові агенти зобов'язані виконувати всі функції, передбачені п. 1.15 ст. 1 зазначеного Закону щодо виплачуваних доходів, та виконувати норми ст. 16 вказаного Закону стосовно порядку сплати (перерахування) утриманого податку до бюджету.
Положенням п.п. 16.3.5 п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Відповідно до положення п.п. 7.1.9. п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Згідно з п.п. 9.10.3. п. 9.10 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.
Тобто, відповідачем вірно визначена сума штрафних санкцій за вказане порушення, що склала 2,70 грн.
Представник позивача також надав суду копію виписки по рахунку б/н від 25.03.2008 р. (т. 4 а.с. 128) якою, на його думку, підтверджується часткове погашення позивачем податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням № 0002391710/2 від 29.05.2008 р. у сумі 1279,35 грн.
Однак ці доводи представника позивача не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки вказана у зазначеної виписки по рахунку б/н від 25.03.2008 р. сума 1279,35 грн. сплачена ПП «Цеолит»за податковим рішенням № 0001432310, а не за податковим повідомленням-рішенням № 0002391710/2 від 29.05.2008 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Однак, позивач, у порушення ч. 1 ст. 71 КАС України не надав суду жодного доказу на підтвердження правомірності власних дій, або неправомірності дій відповідача при визначенні сум податку з доходів фізичних осіб що підлягають сплаті.
Під час судового розгляду відповідач довів, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законами України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та «Про податок з доходів фізичних осіб», а також Порядком направлення органами державної податкової служби Україні податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.01 N 253.
Таким чином, суд, з урахуванням вищенаведеного, вважає за необхідне у позові Приватного підприємства "Цеолит" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002391710/0 від 28.12.2007 р., .№ 0002391710/1 від 13.03.2008 р. та № 0002391710/2 від 29.05.2008 р., яки винесені відповідачем у зв’язку з встановленням порушень при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, повний текст постанови складено, та постанова підписана 30.06.2009 р.
Керуючись статями ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. У позові Приватного підприємства "Цеолит" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002391710/0 від 28.12.2007 р., .№ 0002391710/1 від 13.03.2008 р. та № 0002391710/2 від 29.05.2008 р. - відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя С.А. Водяхін