справа №2-1537/09р.

З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 травня 2009 року       Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                                          головуючого судді           Скрипник К.О.,

                                          при секретарі                     Олексієнко О.В.;

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Мусаєва ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 18 жовтня 2008 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом в якому вказав, що у 2003 році за власні кошти побудував кіоск, загальною площею 6 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новоорловська, 7. Вказаний кіоск було побудовано на земельній ділянці, наданій позивачу для фактичного розміщення кіоску, згідно договору оренди земельної ділянки від 30.10.2003 року. В подальшому, рішенням Дніпропетровської міської ради від 20.04.2005 року позивачу було надано згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 11 кв.м. по фактичному розміщенню торговельного кіоску, який у 2008 році був підготовлений ТОВ «Квартал» та погоджений у встановленому законом порядку. У 2005 році позивач реконструював кіоск та змінив його розмір (з, 73 м х 10,92 м), та у результаті реконструкції було зведено капітальну нежитлову споруду загальною площею 40,7 кв.м. з використанням конструкції попереднього кіоску. За результатами обстеження кіоску встановлено, що конструкції кіоску знаходяться в нормальному та задовільному стані, можлива його експлуатація за функціональним призначенням. Позивач з 2003 року користується кіоском, сплачує земельний податок, у зв’язку з чим просив визнати за ним право власності на нежитлову споруду (торговий кіоск), загальною площею 40,7 кв.м., що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Новоорловська, 7К.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просив задовольнити. В обґрунтування позовних вимог послався на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв до суду не надходило.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

    Суд вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню по наступним підставам.

Встановлено, що згідно договору оренди від 30 жовтня 2003 року Мусаєву ОСОБА_2 була надана у оренду строком до 31 грудня 2004 року земельна ділянка площею 0,0006 га. по вул. Новоорловській, 7 у м. Дніпропетровську для фактичного розміщення кіоску (а.с.14-15). Вказана земельна ділянка в подальшому була перереєстрована у Державному земельному кадастрі, та після перереєстрації площа ділянки склала 0,0005 га. Встановлено, що на цій земельній ділянці позивачем був побудований кіоск.

Листом КП «Земград» запропоновано до визнання права власності на спірний кіоск використовувати адресу – вул. Новоорловська, 7К (а.с.27).

У відповідності до ч.1  ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

У відповідності до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом встановлено, що договір оренди позивачем не продовжувався, ним не надано жодного доказу того, що самовільно збудований ним кіоск на теперішній час розташований на земельній ділянці, наданій йому у встановленому порядку і тому у відповідності до ч. 3 ст. 376 ЦК України, суд вважає, що немає підстав для визнання за ним право власності на самовільно збудоване нерухоме майно.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11  ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі і тому аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не законними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. 376 ЦК України, , ст.ст.  5, 6, 10, 27, 57-60, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Мусаєва ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності – відмовити .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20- с ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

        Суддя                             К.О. Скрипник