справа №2- 1159 –1/09

Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ            УКРАЇНИ

07 липня  2009 року     Печерський районний суд міста Києва в складі:

 головуючого     - судді Литвинової І.В.,

при секретарі     - Гайченя О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”  про відшкодування збитків та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з   Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” суми депозиту, матеріальної та моральної шкоди. Свої вимоги обгрунтовує тим, що 26.09.2006р. між ним та відповідачем був укладений договір банківського вкладу, на виконання якого були внесені кошти в сумі 70000 грн. 24.11.2008р. позивачем було подано заяву про  дострокове розірвання договору, яка була залишена без задоволення. Вважаючи, що діями відповідача суттєво порушені  його права та умови договору, позивач просить стягнути з відповідача суму вкладу, відсотки,а також упущену вигоду та три проценти річних за порушення виконання зобов”язання, інфляційні втрати. В обгрунтування моральної шкоди позивачем зазначено, що він дуже хвилювався із-за неможливості отримати свої гроші та вирішити невідкладні сімейні обставини по лікуванню батька та особистому лікуванню і моральну шкоду оцінив в 2500 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, в зв”язку з виплатою банком суми депозиту та процентів по вкладу, він відмовився від цих вимог, але наполягав на відшкодуванні збитків, штрафних санкцій та моральної шкоди.

Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на те, що будь-які права позивача банком не порушувались, оскільки вони були зобов”язані виконувати постанови Нацбанку України №319 від 11.10.2008р. та №413 від 04.12.2008р.  Заявлена вимога про стягнення упущеної вигоди є незаконною, оскільки не доведена належними доказами і не може бути визначена як збиткі в розумінні ст. 22 ЦК України. Також не можуть бути задоволені  вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки умовами договору штрафні санкції передбачені не були і проценти по вкладу своєчасно нараховувались та були виплачені разом з депозитним вкладом. Крім того, не доведено спричинення моральної шкоди позивачу.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові  докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як встановлено в судовому засіданні, 26.09.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір банківського вкладу, на виконання якого ОСОБА_1 були внесені кошти в сумі 70000 грн.

24.11.2008р. позивачем було подано заяву про  дострокове розірвання договору, яка була залишена без задоволення.

02.04.2009р. спірний договір було розірвано та 03.04.2009р. повернуто позивачу суму депозиту в розмірі 70000 грн. та відсотки, передбачені умовами договору, що підтверджується випискою по вкладному рахунку.

Заявляючи вимогу про стягнення упущеної вигоди, позивачем зазначено, що за умови отримання коштів в листопаді 2008р. він мав можливість поповнити банківський вклад в ЗАТ “Альфа-банк” та отримати відсотки в розмірі 1435 грн. 84 коп.

П.2 ч.2 ст.22 ЦК України передбачено, що збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Разом з тим, міркування позивача і зазначені в обгрунтування цієї вимоги обставини є неправильним розумінням і застосуванням  положень п.2 ч.2 ст.22 ЦК України. Крім того, відповідно до ст.60 ЦПК України доказування не може грунтуватись на припущеннях. Тому дана вимога є незаконною та не може бути задоволена.

Також не можуть бути задоволені вимоги позивача про стягнення 3% річних за порушення грошового зобов”язання та індексу інфляції на суму боргу, оскільки спірні правовідносини врегульовані договором, укладеним сторонами, яким не передбачено такі штрафні санкції, а передбачено нарахування відсотків за користування грошовими коштами позивача, які нараховувались та були виплачені в повному обсязі.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд погоджується з наявністю моральних переживань позивача , в зв”язку з неможливістю  отримати кошти на вирішення край важливих родинних обставин, але вважає, що з урахуванням принципів розімності та справедливості, розмір шкоди не може перевищувати 200 грн.

Вимога про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 300 грн. не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не наведений, передбачений законом, розрахунок часу, витраченого на надання йому правової допомоги, який би дав можливість перевірити обгрунтованість відповідних витрат і стягнути їх в порядку, передбаченому ст. 84 ЦПК України. Також не надано доказів надання правової допомоги фахівцем в галузі права.

 Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 22,23 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,61,212,213,215 ЦПК України , суд                    

                        В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1  до Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”  про відшкодування збитків та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” на користь ОСОБА_1  у відшкодування моральної шкоди 200 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. та державне мито в розмірі 8 грн. 50 коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий