ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа № 916/4433/15

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Жекова В.І.,

суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

(Склад колегії суддів визначено відповідно до протоколу про автоматичний розподіл судової справи між суддями від 13.01.2016р.)

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників сторін 03.02.2016 р.:

Від ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”-ОСОБА_1

Від ПАТ “Одесагаз”- ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_3 акціонерного товариства “Одесагаз”

на рішення Господарського суду Одеської області

від 09.12.2015 р.

по справі № 916/4433/15

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”

до ОСОБА_3 акціонерного товариства “Одесагаз”

про стягнення 177 807, 82 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.01.2016р., яка надіслана учасникам процесу 15.01.2016р., розгляд апеляційної скарги призначено на 03.02.2016 р.

Учасники судового процесу відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні, яке відбулось 03.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

02.11.2015р. ОСОБА_3 акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Одесагаз», в якому просило стягнути з відповідача ПАТ «Одесагаз» на їхню користь пеню у розмірі 31 412, 24 грн.; штраф 7% у розмірі 30 003, 09 грн.; 3% річних у розмірі 23 850, 36 грн.; інфляційні витрати у розмірі 92 542, 13 грн. та також відшкодувати за рахунок відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позову, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» посилається на те, що 31.07.2012р. між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та ПАТ «Одесагаз» був укладений договір №06/1-2012-ТКЕ(Б) купівлі-продажу природного газу, за умовами якого позивач зобов’язується передати у власність відповідачу у 2012 році природний газ, а відповідач зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Обґрунтовуючи позов, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» зазначає, що ПАТ «Одесагаз» умови договору купівлі-продажу природного газу №06/1-2012-ТКЕ(Б) від 31.07.2012р. щодо своєчасної сплати за поставлений природний газ повністю не виконало.

На думку ОСОБА_3 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ці обставини і стали підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом щодо стягнення заборгованості у розмірі 177 807, 82 грн. з ПАТ «Одесагаз».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.12.2015р. по справі №916/4433/15 (суддя Мостепаненко Ю.І.) позов задоволено та стягнено з ОСОБА_3 акціонерного товариства "Одесагаз" на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 31 412, 24 грн.– пені, 23 850, 36 грн. – 3% річних, 92 542, 13 грн. - інфляційних втрат, 30 003, 09 грн. – штрафу та 2667, 12грн. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що виходячи з умов договору та норм чинного законодавства, перевіривши надані позивачем до суду розрахунки та враховуючи, що станом на 20.01.2013р. у відповідача існувала заборгованість в розмірі 428 615,64грн. та пізніше була сплачена частками: 426 959,72грн. – 27.11.2014р., 1 655,92грн. – 01.12.2014р., суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню у розмірі 31412,24 грн. (за період з 20.01.2013р. по 19.07.2013р.) та штраф у сумі 30 003,09грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 акціонерне товариство «Одесагаз» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає про неповне з’ясування та дослідження судом всіх обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, а отже скаржник просить рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2015р. у справі №916/4433/15 скасувати в частині стягнення 1% від заявленої ПАТ «НАК «Нафтогаз України» суми пені у розмірі 31 412, 24 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 03.02.2016р. представник ОСОБА_3 акціонерного товариства “Одесагаз” – ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав.

Представник ОСОБА_3 акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” ОСОБА_1Я апеляційну скаргу не підтримав.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 31.07.2012р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Одесагаз" (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 06/1-2012-ТКЕ(Б), згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п.11.1 договору) (а.с.9-14).

Положеннями пункту 3.6 договору визначено, що приймання-передачі газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу з урахуванням положень п. 6.2 договору. Оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України „Про засади функціонування ринку природного газу” кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується, як оплата за газ в тому ж місяці, у якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки (п.6.2 договору).

Згідно з положеннями п. 7.2 договору, у разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

На виконання умов вищезазначеного договору позивачем ОСОБА_3 акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було передано, а відповідачем ПАТ «Одесагаз» було прийнято в грудні 2012р. природний газ на суму 1 044 611,05грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012р. (а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов вищезазначеного договору, за поставлений в грудні 2012р. природний газ відповідач ПАТ «Одесагаз» розраховувався з порушенням встановлених договором строків оплати.

Приписами статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти; 5). цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; 6) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; 7) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду; 8) у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами частини 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до положень статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А отже, як свідчать матеріали справи, 31.07.2012р. між НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ПАТ "Одесагаз" (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу природного газу №06/1-2012-ТКЕ(Б), згідно якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято в грудні 2012р. природний газ на суму 1 044 611,05грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2012р. (а.с.17-21).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту вказаного договору вбачається, що відповідач ПАТ «Одесагаз» повинен був оплатити природний газ поставлений у грудні 2012р. – до 20 січня 2013р. Але, грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 1 044 611,05грн. було перераховано з порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу.

Відповідно до приписів статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що відповідач ПАТ «Одесагаз» виконав свої зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) та зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 ГК України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами статті 230 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р., №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» (із змінами та доповненнями) роз’яснено, шо господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов’язання, пов’язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання Покупцем п. 6.1 умов цього договору, він у безспірному порядку зобов’язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивачем ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надані до суду розрахунки є обґрунтованими та правомірно було нараховано відповідачу ПАТ «Одесагаз» пеню у розмірі 31 412,24грн. (за період з 20.01.2013р. по 19.07.2013р.) та штраф у сумі 30 003,09грн.

Отже, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позивач ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” правомірно та арифметично вірно нарахувало відповідачу інфляційні втрати у розмірі 92 542,13грн.

Що стосується 3% річних за період з 20.01.2013р. по 01.12.2014р. у розмірі 23 850,36грн., то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, при здійсненні даного розрахунку позивач ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” помилково не врахувало того, що день сплати коштів в погашення боргу, не вважається днем прострочення грошового зобов’язання, як це передбачено пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14, - з огляду на що суд першої інстанції зробив власний розрахунок 3 % річних за період з 20.01.2013р. по 30.11.2014р. за допомогою системи „Ліга-Закон”, та встановив, що розмір 3 % річних перевищує суму 3% річних, заявлених до стягнення позивачем ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення не було враховане те, що по-перше відповідачем зобов’язання щодо оплати за спожитий природний газ виконано у повному обсязі, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач ПАТ «Одесагаз» повинен був оплатити природний газ поставлений у грудні 2012р. – до 20 січня 2013р. Але, грошові кошти в якості оплати поставленого природного газу в сумі 1 044 611,05грн. було перераховано з порушенням встановлених договором строків оплати поставленого природного газу, про що свідчать матеріали справи.

Що стосується тверджень апелянта щодо необхідності зменшити розмір пені до 1% від заявленої позивачем ПАТ Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суми, то з цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 83 ГПК України та ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій є правом, а не обов’язком суду, та здійснюється у виняткових випадках в залежності від обставин справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ПАТ «Одесагаз» ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не представило жодного доказу щодо обґрунтованості зменшення пені до 1% від заявленої позивачем ПАТ Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” суми.

Таким чином, твердження апелянта щодо того, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції в повному обсязі не були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали розгляду справи по суті, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, в т.ч. стягнення пені у розмірі 31 412,24грн.

З огляду на викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 09.12.2015р. у справі № 916/4433/15– залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2016р.

Головуючий суддя:                                                             Жеков В. І.

Судді:                                                                                 Аленін О.Ю.

ОСОБА_4