ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р. Справа № 917/124/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Ногіна О.М.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області (вх.№ 5597 П/1-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2015 р. у справі

за позовом Першого заступника прокурора міста Полтави, в інтересах держави

в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, м. Полтава,

до Полтавської обласної ради професійних спілок, м. Полтава,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Полтавська міська рада, м. Полтава,

про визнання права власності держави на нерухоме майно

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року Перший заступник прокурора міста Полтави, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області звернувся до господарського суду Полтавської області до Полтавської обласної ради професійних спілок з позовною заявою про визнання права власності в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно - окремо розташовану адміністративну триповерхову будівлю за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 37.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.10.2015р. у справі №917/124/15 (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Погрібна С.В., суддя Сірош Д.М., суддя Кульбако М.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Заступник прокурора Полтавської області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу прокурора у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ОСОБА_3 Міністрів УРСР від 24.08.1963 р. № 970 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР" та Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 02.06.1996р. №128 будівля по вул. Жовтнева, 37 у м. Полтава є пам'яткою архітектури національного значення у складі Ансамблю круглої площі міста Полтави – Будинок генерал-губернатора, 1810р.(охоронний №577/4).

Як вбачається з матеріалів справи, протоколом засідання виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих №6 від 08.02.1950 розглянуто клопотання Полтавської обласної ради професійних спілок про закріплення за ними зруйнованої коробки двоповерхового будинку по площі Жовтневій, 31, для відбудови.

Згідно вказаного протоколу виконавчий комітет міської ОСОБА_3 депутатів трудящих задовольнив клопотання Полтавської обласної ради професійних спілок, закріпив та передав для відбудови під ОСОБА_4 зруйновану коробку будинку колишньої школи міліції та, приймаючи до уваги, що коробка є пам'ятником архітектури XIX ст., вимагав негайного розгортання робіт по його реставрації. Будівельні роботи необхідно було розпочати не пізніше 01.08.1950. Окрім того, встановлений термін закінчення будівництва до кінця 1952 року та зобов'язано скласти орендно-охоронний договір.

Також рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих №362 від 30.06.1966р. Полтавській обласній раді професійних спілок надано дозвіл на будівництво будинку профспілкових курсів на території Будинку спілок по вул. Жовтневій, 37, з боку вул. Ляхова, зі знесенням існуючої літньої кіноплощадки обласного управління кінофікації.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради депутатів трудящих № 556 від 29.09.1972р. затверджено акт Державної приймальної комісії по прийому в експлуатацію будинку профкурсів обласної ОСОБА_3 профспілок по вул. Жовтневій, 37, міського управління капітального будівництва.

Розпорядженням виконавчого комітету Полтавської міської ради №154-р від 10.03.2005р. обласній раді профспілок, як користувачу, надано дозвіл на здачу в експлуатацію складу і гаражу та реєстрацію виконаних перепланувань адмінприміщень обласної ради профспілок по вул. Жовтневій, 37 у м. Полтава.

Рішенням двадцять дев'ятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 14.08.2008р. вирішено КП "Полтавське БТІ "Інвентаризатор" за заявою уповноваженого органу управління комунальною власністю взяти на облік безхазяйне нерухоме майно - нежитлову будівлю по вул. Жовтневій, 37 у м. Полтаві.

У березні 2011 року управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради звернулося до суду із заявою, посилаючись на те, що нежитлове приміщення по вул. Жовтневій, 37 у м. Полтаві, яке складається з триповерхової окремо розташованої господарської будівлі, рішенням двадцять дев'ятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 14.08.2008р. "Про безхазяйне нерухоме нежитлове майно" визнано безхазяйним.

Оскільки, після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі спірне приміщення за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передане за рішенням суду в комунальну власність, то заявник просив суд постановити рішення про передачу безхазяйної нерухомої речі - нежитлового приміщення триповерхової окремо розташованої господарської будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 37, загальною площею 3157,3 кв.м., у власність територіальної громади м. Полтави.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21.04.2011, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08.08.2012р., заяву управління майном комунальної власності міста Полтави, задоволено. Передано у власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради безхазяйне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення окремо розташовані господарські будівлі за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 37, що складаються з: адміністративної будівлі - 2107,5 кв.м., спортивної школи - 314,0 кв.м., складу - 48,0 кв.м., гаражу - 197,3 кв.м., павільйону - 31,5 кв.м., гаража та складу - 297,9 кв.м. та павільйону - 161,1 кв.м., цегляної огорожі №1 - 770,9 кв.м., воріт №2 -12,0 кв.м., замощення (асфальтове) № 3 - 2276,0 кв.м., хвіртки № 4 - 2,0 кв.м., хвіртки № 5 - 1,8 кв. м, воріт №6-12,6 кв.м., воріт № 7 - 15,3 кв.м., хвіртки №8 - 2,6 кв.м., дерев'яних воріт №9 - 2,4 кв.м., металевих воріт №10 - 10,3 кв.м., металевої хвіртки №11- 2,1 кв.м., відповідно до технічного паспорта станом на 15.09.2009.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 20.02.2013р. касаційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі РВ ФДМУ по Полтавській області задоволено, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21.04.2011 та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08.08.2012 скасовано.

Разом з тим, встановлено, що за матеріалами ПП "Полтавське БТІ "Інвентаризатор" станом на 31.12.2012р. будівлю по вул. Жовтневій, 37 (нежитлові приміщення) у м. Полтава, взято на облік як безхазяйне нерухоме майно на підставі рішення двадцять дев'ятої сесії п'ятого скликання Полтавської міської ради від 14.08.2008.

Прокурор звернувшись з даним позовом, просить суд визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно – окремо розташовану адміністративну триповерхову будівлю за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 37.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів враховую наступне.

Відповідно до постанови Верховної ОСОБА_3 Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29 листопада 1990 року № 506 на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно з Указом Президії Верховної ОСОБА_3 України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30 серпня 1991 року № 1452-XII та положеннями статті 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10 вересня 1991 року № 1540-ХІІ майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Одночасно, Указом Президії Верховної ОСОБА_3 України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30 серпня 1991 року № 1452-XII визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної ОСОБА_3 Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29 листопада 1990 року № 506.

Отже, виходячи зі змісту наведених вище нормативних актів стосовно права власності держави України після розпаду Союзу РСР право власності на спірне майно набула держава Україна.

Водночас, профспілки діяли за загальним статутом профспілок Союзу РСР та були загальносоюзними громадськими організаціями.

Відтак, спірні нежилі приміщення були майном громадської організації колишнього Союзу РСР, розташованим на території України.

ОСОБА_3 Верховної ОСОБА_3 України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ передбачено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, які перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передані тимчасово Фонду державного майна України.

ОСОБА_3 Верховної ОСОБА_3 України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 4 лютого 1994 року № 3943-ХІІ передбачено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Питання щодо суб'єктів права власності зазначеного майна на законодавчому рівні не врегульовано, майно колишніх профспілкових організацій на теперішній час залишається державною власністю.

Зазначена вище правова позиція викладена в постанови Верхового Суду України від 18.11.2014 року у справі № 3-170гс14.

Вимогами статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Слід зазначити що викладена вище правова позиція про те, що майно підприємств установ і організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування є державною власністю і повноваження щодо управління майном держаної власності покладено на Фонд державного майна України, знайшла своє відображення і в судовій практиці Вищого господарського суду України, зокрема, в постановах суду від 05.08.2014 року у справі 910/993/14, від 18.03.2015 року у справі № 52/250-45/540-2012, від 13.05.2015 року у справі № 5015/3898/11 та ін.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. ОСОБА_4 приватної власності є непорушним.

Колегія суддів зазначає, що статтею 316 ЦК України визначено поняття права власності, це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Здійснення права власності регулюється ст. 319 ЦК України: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; держава не втручається у здійснення власником права власності; діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Викладені обставини та нормативно правові акти підтверджують право державної власності на спірне майно, в той же час, як вбачається з матеріалів справи ні відповідачі, ні третя особа, не визнають та оспорюють право державної власності на спірний об'єкт нерухомості.

У відповідності до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Перелік підстав припинення права власності визначений ч. 1 ст. 346 ЦК України, однак жодної із згаданих підстав для припинення права власності Держави на спірне майно, ні відповідачем, ні третьою особою, не наведено, не встановлено такого і судом.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога прокурора про визнання за державою в особі Фонду права власності на спірне майно є правомірною.

Щодо доводів господарського суду першої інстанції про пропущення прокурором строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Так, суд першої інстанції вказує, що Фонду державного майна України по Полтавській області було відомо про порушення права власності держави на спірне майно ще у 2006 році.

Даний факт, на думку господарського суду першої інстанції, підтверджується наявним у матеріалах справи листом №03/3866 від 03.11.2006 року адресованим голові Полтавської обласної ради профспілок, відповідно якого, начальник регіонального відділення зазначив що: "Регіональне відділення на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 20.07.2006р. №20420/2/1/-06 щодо забезпечення проведення у 2006 році інвентаризації майна, яке знаходиться у фактичному володінні Федерації профспілок України, та здійснення разом з правоохоронними органами належних заходів щодо повернення до державної власності незаконно відчуженого майна та наказу ФДМУ від 19.10.2006р. №1610 "Щодо створення робочої групи щодо опрацювання питання з визначення державної частки у майні, яке знаходиться у фактичному володінні Федерації профспілок України" планує провести відповідні заходи".

Проте, колегія суддів вважає таких висновок місцевого господарського суду передчасним.

Матеріали господарської справи містять лист начальника регіонального відділення Фонду державного майна по Полтавській області ОСОБА_5 від 03.11.2006 року на адресу голови Полтавської обласної ради профспілок ОСОБА_6 про надання останнім кандидатури представника профспілки для участі у роботі робочої групи по Полтавській області на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 20.07.2006 за №20420/2/1/-06. Однак, на вказаному листі наявна резолюція ОСОБА_6 про ненадання такої кандидатури.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що з означеного листа вбачається, що Фонду державного майна невідомий перелік майна, яке знаходиться у фактичному володінні Федерації профспілок України, у зв'язку з чим і створюється робоча група щодо опрацювання питання з визначення державної частки після чого буде здійснена інвентаризація такого майна.

Відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Будь-які докази того, що Фонду державного майна станом на 03.11.2006 були відомі конкретні обставини питання володіння, користування окремо розташованою адміністративною триповерховою будівлею за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 37 в матеріалах справи відсутні.

Поряд з цим суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги і інших документальних доказів, наданих представниками прокуратури.

Так, як пояснює прокурор та підтверджується матеріалами справи, прокуратурою міста Полтави проводилось вивчення зазначеного питання безпосередньо за листом Фонду державного манна України від 28.11.2014 за №10-16-16584 стану законності щодо використання майна, яке станом на 24.08.1991 знаходилось у віданні Української ОСОБА_7 Всесоюзного добровільного фізкультурно-спортивного товариства профспілок Загальної конфедерації профспілок СРСР.

Зазначений лист надано до матеріалів справи з додатками до нього на 8 аркушах як один із вагомих доказів подання прокурором позову у межах трирічного строку позовної давності, визначеного Цивільним кодексом України для захисту порушеного права держави.

Згідно додатку № 2 до вказаного листа Фонду державного майна України значився будинок фізкультури «Авангард» у м. Полтаві по вул. Жовтневій, 37 та будинок Полтавської обласної ради професійних спілок у м. Полтаві по вул. Ляхова, 1.

Під час вивчення законності використання нерухомого майна за вказаною адресою установлено, що по вул. Жовтневій, 37 у м. Полтаві знаходяться дві окремі будівлі: будівля ДЮСШ «Авангард» та триповерхова адміністративна будівля Полтавської обласної ради професійних спілок.

Встановлені факти стали підставою до пред'явлення в інтересах держави прокуратурою міста Полтави до господарського суду Полтавської області двох позовів щодо двох окремих об'єктів нерухомого майна - будівлі ДЮСША «Авангард» та триповерхової адміністративної будівлі, що знаходяться за однією адресою у м. Полтаві по вул. Жовтневій, 37.

За викладеного, доводи щодо пропуску прокурором строку позовної давності не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

При винесенні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції неповно з"ясовані обставини, що мають значення для справи, у зв"язку з чим це рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню.

Також, колегія суддів зазначає, що при прийнятті апеляційної скарги судом було задоволено клопотання прокурора про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття рішення у справі. Судовий збір станом на день винесення постанови Харківського апеляційного господарського суду не сплачений.

Відповідно до абз. 2 пункту 7 ОСОБА_3 Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Відповідно до положень частини 1 та пункту 10 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, в якій має бути, зокрема, зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а при виразуванні ставок судового збору - положеннями Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.10.2015 року скасувати.

ОСОБА_3 нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на нерухоме майно - окремо розташовану адміністративну триповерхову будівлю за адресою: м. Полтава, вул. Жовтнева, 37, ринковою вартістю 32 877 000 грн.

Стягнути з Полтавської обласної ради професійних спілок (36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 37, код ЄДРПОУ 02607976) на користь Державного бюджету України (одержувач платежу - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, код банка одержувача - 851011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, номер рахунку - 31216206782003) 200 970,00 грн. несплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Полтавської обласної ради професійних спілок (36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 37, код ЄДРПОУ 02607976) на користь Державного бюджету України (одержувач платежу - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, код банка одержувача - 851011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, номер рахунку - 31216206782003) 73 080,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 05.02.2016 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Тихий П.В.