Справа № 2-1476/09

 РІШЕННЯ
іменем   України

м. Макіївка                                                                                                   02 липня 2009 р.

              Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі:

головуючого судді                                                                                   Єрьоміна Д.О.

при секретарі                                                                                            Голда О.П.

за участю представника позивача                                                           ОСОБА_1

за участю відповідача                                                                              ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Макіївці Донецької області цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення суми боргу за кредитним договором, -

встановив:

                  Позивач ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2  суми по заборгованості за кредитним договором та в обґрунтуванні свого позову вказав, що 20 березня 2006 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» та відповідачем – ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/НОМЕР_1. Згідно умов кредитного договору, відповідачу був наданий кредит у сумі 4.185,00 грн. строком погашення до 20.03.2008 року зі сплатою 24 процентів річних за користування кредитними коштами.  У відповідності до п. 5.2 кредитного договору, відповідач зобов’язався щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, сплачувати 1/10 від залишку заборгованості на картковому рахунку до повного погашення заборгованості за кредитом. Умови кредитного договору відповідачем не виконуються у зв’язку з тим, що клієнт відмовляється сплачувати кредит. Станом на 17.03.2009 року відповідачем заборгованість становить 4.741,77 грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 4.185,00 грн., заборгованість за відсотками та штраф за несвоєчасний обов’язковий внесок – 556,77 грн. Згідно п. 2.10 кредитного договору , в разі несплати в  строк позичальником планового платежу, кредитор має право зупинити активні операції за рахунком, шляхом постанови карти до стоп-стиску, до повної сплати заборгованості, відповідно до умов договору. Згідно п. 2.11 кредит, наданий кредитором забезпечується всім належним позичальнику майном, коштами та активами, що належать йому на праві  власності, незважаючи на терміни, коли і як вони були придбані і на яке може бути звернено стягнення порядку, встановленому законодавством України. 11.11.2008 року, 26.12.2008 року, 17.03.2009 року на адресу відповідача були надіслані листи-попередження, але до теперішнього часу жодних заходів щодо добровільного погашення кредиту ним не вжито.

                Представник позивача, що діє за довіреністю ОСОБА_1, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі та  просила суд,  розірвати кредитний договір № 014/НОМЕР_1 від 20.03.2006 року, укладений з ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» 4.741,77 грн. – суму заборгованості за кредитним договором № 014/НОМЕР_1  від 20.03.2006 року, а також витрати по сплаті держмита в сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення в сумі 30,00 грн.

                Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання з’явився та пояснив, що у травні 2008 року строк дії кредитного договору банком було продовжено до 2010 року, також пояснив, що сплачувати кредит у нього не було можливості у зв’язку із важкими матеріальними обставинами, та протягом слухання справи визнав позов.

                Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов’язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України  у разі порушення боржником зобов’язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед боржником як солідарні боржники.

 Відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

                 Відповідно до кредитного договору № 014\0079103644  від 20.03.2006 р. встановлено, що між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, згідно до умов якого відповідачу був наданий кредит у сумі 4.185,00 грн. строком погашення до 20.03.2008 р., відповідно до умов якого відповідач зобов’язався щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, сплачувати 1/10 від залишку заборгованості на картковому рахунку до повного погашення заборгованості за кредитом /а.с. 7/.

               Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідачів по кредиту складає: 4.741,77 грн., яка складається з заборгованості за кредитом – 4.185,00 грн., заборгованість за відсотками та штраф за несвоєчасний обов’язковий внесок – 556,77 грн. /а.с.8/.

               Таким чином, аналізуючи надані по справі докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне  стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу та суму пені, а всього  4.741,77 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи, до яких також належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 % від суми позову, що становить 51 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., сплачених позивачем при зверненні до суду із позовом, а всього 81 грн.

                 На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525-526,554,556, 625,1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 76, 79, 88, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, –

вирішив:

                 Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» задовольнити у повному обсязі.

                   Розірвати  кредитний договір № 014/НОМЕР_1 від 20.03.2006 року, укладений між ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» та ОСОБА_2.                

                  Стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ «ОСОБА_4 Аваль»  4.741,77 грн. – суму заборгованості за кредитним договором № 014/НОМЕР_1 від 20.03.2006 року, а також витрати по сплаті держмита в сумі 51 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення в сумі 30,00 грн., а всього 4.822,77 грн.

               Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України

                Суддя: