справа № 2-614/09р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

22 січня 2009 року                Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                  головуючого судді -     Скрипник К.О.,

                при секретарі -            Олексієнко О.В.;

за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2Ю, відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Управління Державтоінспекції УМВС України в Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора про скасування реєстрації та визнання права власності у поряду спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 26 лютого 2008 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому вказала, що її батьки - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 1947 року. У липні 2007 року позивачка дізналась, що 10 лютого 1993 року її батько ОСОБА_5 склав заповіт на її ім’я, яким заповів усе належне йому майно позивачці.  08 березня 1993 року ОСОБА_5 помер. Заповіт до та після смерті батька знаходився у відповідачки, зі слів якої на час смерті ОСОБА_5 був власником домоволодіння № 12 по туп. Залізничному у м. Дніпропетровську та автомобілю марки ЗАЗ 968 М, 1992 року випуску, д/н НОМЕР_1. Матір позивачки сказала, що вказане домоволодіння ОСОБА_5 заповів позивачці, а автомобіль відповідачка переоформила на себе 21 серпня 1993 року, як дружина померлого. Так, згідно листа Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради від 03 березня 2008 року, автомобіль після смерті ОСОБА_5 переоформлювався на члена сім’ї, який мешкав разом з ним та мав кровне споріднення з померлим. Однак відповідачка, як дружина померлого, не мала з ним кровного споріднення. 04 грудня 1993 року позивачці було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на домоволодіння № 12 по туп. Залізничному у м. Дніпропетровську. Однак позивачка вважає, що право власності на автомобіль марки ЗАЗ 968 М, 1992 року випуску, д/н НОМЕР_1 згідно заповіту від 10 лютого 1993 року належить їй, оскільки він входить до складу спадкового майна.  Просила визнати недійсною та скасувати реєстрацію права власності на автомобіль марки ЗАЗ 968 М, 1992 року випуску, д/н НОМЕР_1 за ОСОБА_3, та визнати за нею право власності на вказаний автомобіль у порядку спадкування за заповітом після смерті її батька – ОСОБА_5, померлого 08 березня 1993 року.

Позивачка, її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі і просили задовольнити. В обґрунтування позовних вимог представник позивачки посилався на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не  визнала в повному обсязі та просила відмовити у задоволенні позову. Суду пояснила, що спірний автомобіль після смерті ОСОБА_5 був переоформлений на неї, як на члена сім’ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним.

Співвідповідач Управління Державтоінспекції УМВС України в Дніпропетровській області у судове засідання не з’явився, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Третя особа у судове засідання не з’явилась, письмово просила справу розглядати у відсутність їх представника.

Суд, вислухавши пояснення  сторін, представника позивачки, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню по наступних підставах.

    Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20 вересня 1947 року (а.с.44).

08 березня 1993 року ОСОБА_5 помер (а.с.18). Згідно заповіту від 10 лютого 1993 року, посвідченого Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою та зареєстрованого у реєстрі за № 2-449, ОСОБА_5 заповів усе належне йому майно ОСОБА_6 (а.с.17).

    Встановлено, що 04 грудня 1993 року ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5, видане Другою ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою та зареєстроване у реєстрі за № 2-7412, на домоволодіння № 12 по туп. Залізничному у м. Дніпропетровську (а.с.19).

    Також судом встановлено, що за життя, у 1992 році ОСОБА_5, як інваліду ІІ групи безкоштовно був наданий автомобіль марки ЗАЗ 968 М, 1992 року випуску, д/н НОМЕР_1, який після його смерті був переоформлений на ОСОБА_7.

    Так, згідно відповіді Головного управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_4 обласної державної адміністрації від 05 грудня 2008 року, згідно висновку ОблМСЕК від 26.09.1985 року інвалід ІІ групи ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримав автомобіль марки ЗАЗ 968 М, 1992 року випуску, д/н НОМЕР_1 у 1992 році безкоштовно з правом передачі керування члену сім’ї. Згідно з п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 06 лютого 1992 року № 62, автомобіль був перереєстрований на члена сім’ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, а саме дружину померлого ОСОБА_3 (а.с.20,91).

    Згідно п. 37 Постанови Кабінету Міністрів України « Про Порядок забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням і мотоколясками»  від 06 лютого 1992 року № 62 , після смерті інваліда, який одержав безплатно автомобіль з ручним керуванням або мотоколяску, цей автомобіль або мотоколяска залишається його сім'ї із зняттям транспортного засобу з обліку в органах соціального забезпечення. Перереєстрація автомобіля або мотоколяски на ім'я одного з членів сім'ї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, провадиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального забезпечення, де інвалід перебував на обліку, як власник транспорту.

Встановлено, що до смерті ОСОБА_5, з ним постійно проживала його дружина   ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи.

    Таким чином, враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд вважає, що позовні вимоги не законні, не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3 переоформила автомобіль марки ЗАЗ 968 М, 1992 року випуску, д/н НОМЕР_1 на себе, після смерті свого чоловіка ОСОБА_5, якому вказаний автомобіль був наданий безоплатно, як член його сім’ї, з яким вона проживала на час його смерті, в порядку встановленому діючим законодавством України і тому не має підстав для визнання недійсною та скасування реєстрації права власності на вказаний автомобіль.

              Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України « Про Порядок забезпечення інвалідів автомобілями з ручним керуванням і мотоколясками»  від 06 лютого 1992 року № 62, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Управління Державтоінспекції УМВС України в Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_4 державна нотаріальна контора про скасування реєстрації та визнання права власності у поряду спадкування за заповітом – відмовити .

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя                                                                                К.О. Скрипник