Справа № 2-1566/09
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2009 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Черкасової М.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
адвоката ОСОБА_3.,
представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника третьої особи - Черникової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1доОСОБА_2, Новомосковської міської ради, виконавчого комітету Новомосковської міської ради, комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», третя особа - Новомосковський міський відділ земельних ресурсів, про визнання рішень виконкому та державних актів на право власності на землю недійсними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та за зустрічним позовомОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконкому Новомосковської міської ради про визнання рішення виконкому та державного акту на право приватної власності на землю недійсними, -
в с т а н о в и в:
10 лютого 1997 рокуОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому просить усунути права землекористувача, визнати частково недійсними рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 660 від 24.07.1996 року та акт на право приватної власності на землю, зобов'язати виконком внести зміни в документи на приватизацію належної їй земельної ділянки у розмірі 950 кв.м., зобов'язати ОСОБА_2 знести паркан та самовільно збудований сарай на належній їй земельній ділянці.
В подальшому позивачка уточнила та доповнила свої позовні вимоги, просить встановити межові знаки її земельної ділянки площею 950 кв.м. на місцевості, а межові знаки ОСОБА_2, відповідно до правоустановчих документів, визнати недійсним державний акт НМ № 352 від 29.09.1996 року, виданий органом виконавчої влади, зобов'язати орган виконавчої влади приватизувати її земельну ділянку у розмірі 950 кв. м. за їх рахунок та видати новий державний акт на підставі рішення міської ради № 660 від 24.07.1996 року, схематичний план БТІ домоволодіння ОСОБА_2 від 12.07.2001 року визнати недійсним, визнати недійсним рішення міської ради № 517/2 від 13.11.1987 року про зміну конфігурації земельної ділянки ОСОБА_2 до 830 кв.м., стягнути з виконавчого комітету Новомосковської міської ради збитки у вигляді неотриманих прибутків та моральну шкоду, а з БТІ - моральну шкоду. ДаліОСОБА_1 знову уточнювала та доповнювала свій позов, просить визнати недійсним та скасувати рішення Новомосковської міської ради від 28.04.2006 року, а також державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка вказує, що 25.11.1987 року за договором купівлі-продажу набула право власності на домоволодіння поАДРЕСА_1. На момент купівлі-продажу, домоволодіння було розташоване на земельній ділянці загальною площею 950 кв.м. До 1995 року вона не проживала у вказаному будинку, в зв'язку з перебуванням за межами України, а в 1995 році переїхала в м.Новомосковськ і стала проживати в належному їй будинку, сплачуючи при цьому податок на землю за користування земельною ділянкою у розмірі 950 кв.м. Звернувшись в липні 1996 року до виконавчого комітету Новомосковської міської ради з заявою на приватизацію земельної ділянки, на підставі рішення виконкому № 660 від 24.07.1996 року отримала державний акт на право приватної власності на землю по АДРЕСА_1 у розмірі 796 к.в.м.ОСОБА_1 вважає, що такі зміни між розмірами земельної ділянки, зазначених в державному акту та технічному паспорті, відбулися в зв'язку з тим, що ОСОБА_2, самовільно, користуючись її тимчасовою відсутністю, зайняла частину належної їй земельної ділянки, встановила паркан та збудувала сарай, в результаті чого їй земельна ділянка зменшилася на 154 кв.м. При цьому зазначає, що в договорі купівлі-продажу домоволодіння розташоване на земельній ділянці 910 кв.м., однак вона отримала в тимчасове користування ще 40 кв.м. При купівлі будинкуОСОБА_1 не переміряла земельну ділянку, т.я. довіряла продавцям, а в подальшому з'ясувала, що ОСОБА_2 рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 13.11.1987 року № 517/2 змінена конфігурація земельної ділянки по АДРЕСА_2 до 830 к.в.м. Зазначене рішення вона просить визнати незаконним та скасувати, оскільки у виконавчому комітеті відсутня заява ОСОБА_2, що підтверджувала б її звернення до виконавчого органу. Крім того, вважає, що ОСОБА_2 було надано у користування земельну ділянку площею 600 кв.м., а конфігурація змінилася з невідомих причин, тому вважає, що остання захопила самовільно земельну ділянку і збудувала на ньому сарай. Такі зміни у розмірах земельних ділянок, на її думку сталися з тих причин, що техніки БТІ, виконуючи замовлення, умисно приховували факт самовільно зайнятої земельної ділянки, складали схематичні плани з порушеннями, і не вчиняли ніяких дій по усуненню порушень земельного законодавства, тому вважає, що БТІ завдало їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн. Під час розгляду справи у суді,ОСОБА_1 з'ясувала, що ОСОБА_2 також приватизувала земельну ділянку АДРЕСА_2 і отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, розмір якої склав 972 кв.м. Рішення про приватизацію земельної ділянки було прийнято 28.04.2006 року, однак в акті встановлення меж земельної ділянки від 16.03.2006 року значиться не її підпис, тому вона просить визнати незаконним рішення Новомосковської міської ради № 27 від 28.04.2006 року та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 16.06.2006 року, виданий на ім'я ОСОБА_2 Вважає такі дії Новомосковської міської ради незаконними і просить стягнути на її користь спричинену моральну шкоду у розмірі 50000 грн., а також матеріальну шкоду, яку вона оцінила в 48565,45 грн. Матеріальна шкода пов'язана з тим, що вона протягом тривалого часу не могла використовувати належну їй земельну ділянку у розмірі 154 кв.м., на якій могла б вирощувати моркву та продавати на ринку, тому з урахуванням ринкових цін на овочі просить стягнути на її користь матеріальну шкоду у вигляді неотриманих прибутків у зазначеному розмірі.
В свою чергу, ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, виконавчого комітету Новомосковської міської ради, в якому просить визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 660 від 24.07.1996 року та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку поАДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_1, посилаючись на те, що на момент приватизаціїОСОБА_1 не була громадянкою України і не мала права набути у власність земельну ділянку, а при підготовці рішення виконком Новомосковської міської ради не взяв до уваги вказану обставину.
В судовому засіданніОСОБА_1 свій позов підтримала, просить задовольнити у повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнала.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3. позов не визнали, пояснивши, що розміри належної їй земельної ділянки не змінювалися з часів життя її батька - ОСОБА_6, який був власником будинку по АДРЕСА_1. Жодного разу між ними не виникало ніяких конфліктів з приводу розмірів земельної ділянки та межі.
Представник Новомосковської міської ради та виконавчого комітету Новомосковської міської ради ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 не визнав, вважає рішення, прийняті органом місцевого самоврядування законними, а розміри земельних ділянок могли змінюватись, в зв'язку з неточними замірами. Однак, не дивлячись на це, при здійсненні безоплатної приватизації земельних ділянок, їх користувачі самі показували розміри земельних ділянок, і погоджувалися з встановленими межами.
Представник КП «Новомосковське БТІ» ОСОБА_5 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, пояснивши, що працівники БТІ здійснюють тільки обміри земельної ділянки при виготовленні технічної документації, і копіюють розміри на папері, однак БТІ не займається наданням земельних ділянок у користування чи передачею їх у власність.
Представник Новомоковського міського відділу земельних ресурсів в судовому засіданні пояснила, що працівники відділу дійсно готують необхідний пакет документів для приватизації земельних ділянок. Одним з таких є акт погодження меж земельної ділянки, який видається особі, що має намір приватизувати ділянку, його підписують усі суміжні користувачі по периметру земельної ділянки, однак працівник відділу земельних ресурсів при підписанні акту сусідами не присутній, а заміри земельної ділянки, яка передається у власність проводиться тільки в присутності користувача земельної ділянки. Станом на 1996 рік заміри проводилися рулеткою.
Суд, вислухавши думку сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Так, договором купівлі-продажу від 25.11.1987 року стверджується, щоОСОБА_1 купила житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходяться в м.Новомосковську по АДРЕСА_1 на земельній ділянці 910 кв.м. (т.1 а.с. 6,7).
Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 16.10.1987 року № 483/1 попереднім власникам житлового будинку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9, дозволено тимчасово під город використовувати земельну ділянку, прилеглу до основної садиби у розмірі 40 кв.м., загальна площа 950 кв.м. (т. 1 а.с. 33, 301).
У відповідності до ст. 6 Земельного Кодексу України, в редакції 1990 року, передача земельних ділянок у власність проводиться місцевими Радами народних депутатів, відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно. Безоплатно земельні ділянки передаються у власність громадянам для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибні ділянки), у тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного ст.67 Цього Кодексу.
При переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 660 від 24.07.1996 рокуОСОБА_1передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 у розмірі 950 кв.м. Пунктом 2 зазначеного рішення передбачено, що при проведенні інвентаризації та видачі державних актів площа земельних ділянок може бути скоректована (т. 1 а.с. 108, 300).
Державним актом на право приватної власності на землю виданогоОСОБА_1стверджується, що останній передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0796 га, розташовану на території Новомосковської міської ради (т. 1 а.с. 10-11).
Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 23 квітня 1952 року, а також договором на право будівництва будинку і безстрокового користування земельною ділянкою ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку передано земельну ділянку АДРЕСА_3у розмірі 600 кв.м. (т. 1 а.с. 288-291).
Схематичним планом земельної ділянки, виділеного ОСОБА_2, складеного 17.10.1964 року стверджується, що межі земельної ділянки були розташовані наступним чином: по АДРЕСА_4, 41 по 58 м., по огороду зі сторони АДРЕСА_5 м (т. 1 а.с. 292).
08.02.1984 року працівниками БТІ було складено схематичний план земельної ділянки АДРЕСА_2, згідно якого межі земельної ділянки змінилися наступним чином: по АДРЕСА_2 14,10 м., впродовж будинку № 43 - 47,6 м, зі сторони городу по АДРЕСА_5 12,2 м, зі сторони будинку № 47-59,3 м., всього площа земельної ділянки склала - 750 кв.м. (т.1 а.с. 293).
В 2001 році конфігурація земельної ділянки вигляділа наступним чином: по АДРЕСА_2 14,4 м., впродовж земельної ділянки № 43 - 47,6 м, по городу зі сторони вул. Ціолковського - 12,2 м, по городу до АДРЕСА_2 - 11,5 м., по городу до будинку № 45 - 7,65 метрів, зі сторони будинкуАДРЕСА_1обмежена лінією 26,43 м, яка повернута вліво ще на 21,9 м., всього площа склала - 980 кв.м.
У приватну власність ОСОБА_2 була передана земельна ділянка площею 0,0972 га (т. 3 а.с. 197)
В свою чергу, наступним чином змінювалася конфігурація земельної ділянки по АДРЕСА_1:
Перший схематичний план земельної ділянки, належної ОСОБА_6 був складений 24.07.1946 року і його розмір складав 3753,4 кв.м. (т. 3 а.с. 102).
01.04.1953 року комісією було встановлено, що в користуванні ОСОБА_6 знаходиться земельна ділянка площею 2922 кв.м., тому було запропоновано виділити йому по нормі 910 кв.м., а надлишок у розмірі 2012 кв.м. надати у тимчасове користування (т. 3 а.с. 103).
В 1979 році площа земельної ділянки, виділена ОСОБА_6 складала 831 кв.м.
В 1984 році конфігурація земельної ділянки змінилася, загальна площа складала 1033 кв.м., а в 1987 році, а саме 14.10.1987 року складала 950 кв.м. (т.3 а.с.97).
Зазначені розміри а також дати виготовлення схематичних планів обох земельних ділянок стверджуються дослідженими в судовому засіданні архівними справами БТІ.
Між тим, рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 13.11.1987 року № 517/2 конфігурація земельної ділянки ОСОБА_2 була змінена до 830 кв.м., і вказане рішення було прийняте до набуттяОСОБА_1 права власності на житловий будинок.
Суд допускає, що збільшення земельної ділянки ОСОБА_2 могло відбутися за рахунок земель, що виділялись її батькові - ОСОБА_6, однак, суду не надано доказів того, що першому користувачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 - ОСОБА_6 виділялася на місцевості земельна ділянка площею 910 кв.м. - по нормі, оскільки в матеріалах архівної справи БТІ, дослідженої в судовому засіданні, та в матеріалах справи існує тільки пропозиція зареєструвати земельну ділянку у розмірі 910 кв.м. (т. 3 а.с. 103).
В судовому засіданні не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що починаючи з 1987 року і до виготовлення державного акту на право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_1 між суміжними земельними ділянками змінювалася межа.
Підтвердженням цього є також акт встановлення меж земельної ділянки від 24.09.1996 року, де суміжними землекористувачами встановлено в натурі межі земельної ділянки, що відводилася у власність ОСОБА_1, і з вказаними межамиОСОБА_1 погоджувалася (т. а.с. 283).
Більш того, в судовому засіданні не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що взагалі існували межі, які на місцевості чітко викреслювали розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1, а також межу з суміжною земельною ділянкою АДРЕСА_2 на момент продажу житлового будинку ОСОБА_1, а було використане лише рішення виконкому про виділення земельної ділянки, з якого не вбачається з якої сторони та за рахунок яких земель відбувалося збільшення земельної ділянки по АДРЕСА_1 до 950 кв.м. та передавалося у користування попереднім власникам.
По справі було проведено дві судові будівельно-технічні експертизи, обидві з яких надали висновки про те, що іОСОБА_1, і ОСОБА_2 фактично використовують земельні ділянки у більшому розмірі, ніж зазначено в державному акті ОСОБА_1, та в правоустановчих документах ОСОБА_2
При цьому експерт у висновку від 22.08.1997 року вважав за можливе встановити межі суміжних земельних ділянок, за умови з'ясування належності земельної ділянки площею 75 кв.м., яка за документами, на його думку, ніде на врахована (т. 1 а.с. 21-27), однак суд не може взяти, як належний доказ зазначену експертизу, оскільки експерту в розпорядження буди надані такі ж дані, що досліджені в судовому засіданні, з яких неможливо визначити, чи встановлювалися межі на місцевості, відповідно до рішень про виділення земельних ділянок. Крім того, експерт зробив висновок, що 75 кв.м. земельної ділянки, що знаходяться між суміжними земельними ділянками не враховані по документам, однак в судовому засіданні така обставина не знайшла свого підтвердження.
Згідно висновку експерта від 23.01.1999 року (т. 1 а.с. 161-167), він знову ж таки стверджує, що у фактичному користуванні обох сторін знаходяться земельні ділянки по розмірам більші, ніж зазначені в правовстановчих документах, при чому такі розміри дещо відмінні від проведеної першої експертизи (по першій експертизі у ОСОБА_1 у фактичному користуванні знаходилося 858 кв.м., а по другій - 853 кв.м., у ОСОБА_2, відповідно до першої експертизи знаходилося у фактичному користуванні земельна ділянка площею 997 кв.м., а про другій - 984 кв.м.). Тоді як в державному акті на право власності на земельну ділянку площа земельної ділянки по АДРЕСА_2, передана у власність ОСОБА_2 складає 0,0972 кв.м. Зазначену експертизу суд також не може прийняти як належний доказ, оскільки експерт зробив висновок, що під час відсутності власників будинкуАДРЕСА_1земельна ділянка, обмежена певними точками, була самовільно відчужена Пономаренко (т. 1 а.с. 164), однак така обставина в судовому засіданні не встановлена, а навпаки суду доведено, що жодної зміни в конфігурації земельної ділянки ОСОБА_1 з моменту набуття нею права власності на земельну ділянку не відбувалося.
При таких неодноразових змінах в розмірах та конфігураціях земельних ділянок під час їх використання ОСОБА_2 та її сусідами, якими були її батько ОСОБА_6, а потім його спадкоємці, можливе порушення меж, як ОСОБА_2, так і суміжними користувачами, однак жоден з них до набуттяОСОБА_1 права власності на земельну ділянку не порушував питання про поновлення прав землекористувачів, встановлення межових знаків та повернення сторін в першочергове положення, тому суд позбавлений можливості визначити межу земельних ділянок на момент продажу домоволодіння заАДРЕСА_1по АДРЕСА_1, і встановити чи було порушене право ОСОБА_1, як землекористувача.
Сторонам роз'яснювалося їх право на проведення судової експертизи, однак таке клопотання жодною зі сторін заявлене не було.
Крім того, суд вважає, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди взагалі необгрунтований та задоволенню не підлягає, оскільки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що рішення чи дії службових осіб органу місцевого самоврядування порушили права ОСОБА_1, як землекористувача, і в звязку з цим визнанні такими, що не відповідають Закону.
Посилання позивача на те, що вона могла вирощувати протягом всього часу моркву на 150 кв.м. та продавати її на ринку, не можуть бути прийняті судом, як належний доказ спричиненої матеріальної шкоди.
Так само не можуть бути прийняті посилання позивача на те, що працівниками БТІ їй спричинену моральну шкоду за те, що вони умисно невірно складали схематичні плани земельних ділянок, не реагували на порушення земельного законодавства, оскільки в повноваження працівників БТІ входить саме складання проектів та схематичних планів, які вони складають тільки на замовлення власника та у його присутнорсті, враховуючи їх пояснення.
Державний акт на право приватної власності на землю, виданий на імя ОСОБА_2 не може бути визнаний судом недійсним з тих підстав, що в акті узгодження меж підпис від імені ОСОБА_1 поставлений іншою особою.
Зазначене може свідчити про вчинення будь-якою особою злочину, передбаченого ст. 358 КК України, тому позивач не позбавлена прав оскаржити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, і таке право їй розяснювалося в судовому засіданні.
Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 суд вважає його необґрунтованим, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що на момент прийняття рішення № 660 від 24.07.1996 рокуОСОБА_1 не набула громадянство України, а довідкою Новомосковського МВ УМВС України в Дніпропетровській області стверджується, щоОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України 08.10.1999 року, в зв'язку з підтвердженням громадянства України (т. 1 а.с. 194).
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про громадянство» від 08.10.1991 року проживання або тимчасове перебування громадянина України за межами держави не припиняє його громадянства України.
В судоврому засіданні встановлено, щоОСОБА_1 перебувала тимчасово за межами України, працюючи до 24.06.1995 року на підприємстві Російської Федерації (т. 1 а.с. 92-95).
У відповідності до ст. 20 Закону України «Про громадянство» від 08.10.1991 року громадянство України втрачається:
1) якщо громадянин України добровільно набув громадянства іншої держави;
2) внаслідок вступу особи на військову службу, в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади іноземної держави без згоди на те державних органів України та за поданням відповідних державних органів України;
3) якщо громадянство України набуто внаслідок подання завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;
4) якщо особа, яка перебуває за межами України, не стала без поважних причин на консульський облік протягом семи років. Поважними причинами вважаються: відсутність дипломатичних представництв або консульських установ України в країні постійного проживання, тривала хвороба, воєнні дії та інші ситуації надзвичайного характеру.
За громадянином України не визнається належність до іноземного громадянства до прийняття рішення про втрату громадянства України.
Суду не доведено, щоОСОБА_1 з будь-яких підстав втратила громадянство України, а навпаки зазначаенною вище довідкою Новомосковського МВ УМВС України в Дніпропетровській області стверджується, що вона отримала паспорт громадянина України, в звязку з підтвердженням громадянства України.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні обох позовів слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6 ЗК України, в редакції 1990 року, ст. 116 Земельного Кодексу, ст. 7, 20, 28 Закону України «Про громадянство», в редакції 1991 року, ст.ст. 10, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України суд, -
в и р і ш и в:
В позові ОСОБА_1доОСОБА_2, Новомосковської міської ради, виконавчого комітету Новомосковської міської ради, комунального підприємства «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», третя особа - Новомосковський міський відділ земельних ресурсів, про визнання рішень виконкому та державних актів на право власності на землю недійсними, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.
В позовіОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконкому Новомосковської міської ради про визнання рішення виконкому та державного акту на право приватної власності на землю недійсними, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області в слідуючому порядку: заява на апеляційне оскарження надається протягом 10 днів до Новомосковського міськрайонного суду, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя /підпис/
Копія вірна:
Суддя О.В. Сорока.