Провадження №2-а/760/657/15

в справі № 760/18328/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В. В., розглянувши в порядку скороченого провадження справуза адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0105 Міністерства оборони України про визнання дій суб"єкта владних повноважень протиправними та зобов"язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

15.05.2015 ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до військової частини А0105 (Командування Сухопутних військ Збройних Сил України) про визнання протиправними дій щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних роки без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних роки без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в порушення ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 йому виплачено одноразову грошову допомогу без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2015 справу передано до Солом'янського районного суду м. Києва за правилами предметної підсудності визначеними п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.10.2015 у справі відкрито скорочене провадження.

В запереченнях відповідача, які містяться в матеріалах справи, останній посилається на те, що виплата одноразової грошової допомоги здійснена позивачу відповідно до вимог чинного законодавства, та зазначає, що щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, до складу грошового забезпечення визначеного у ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» не входить.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 25.09.2013 №644 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за п «б» (за станом здоров'я) частини 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

В подальшому, наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12.11.2013 №217 підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу, всіх видів грошового забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Солом'янського районного у м. Києві військового комісаріату.

Відповідно до вказаного наказу позивачу належали наступні виплати: 1) премія у розмірі 90% посадового окладу з 01.11 по 12.11 2013 року; надбавка за виконання особливо важливих завдань, яка передбачена наказом міністра оборони України від 11.06.2008 №260 у розмірі 65% з 01.11 по 12.11 2013 року; щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі 40% від грошового забезпечення з 01.11 по 12.11 2013 року. Крім того, було передбачено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних років.

05.03.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних роки військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Листом від 17.04.2015 №116/14/5/857 відповідач повідомив, що відповідно до п. 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329 винагорода у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 не включається до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення.

Судом встановлено та позивачем не заперечується, що позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з розрахунку 28 роки.

З матеріалів справи вбачається, що до переліку складових грошового забезпечення, яке розраховано позивачу щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 N 889 у розмірі 40% грошового забезпечення, не включена.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон).

Відповідно до ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 №638/15329 (в редакції станом на час звільнення позивача) грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року N 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ" установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно ст. 15 Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до п. 38.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (в редакції чинній на час звільнення позивача) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно із п. 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (в редакції чинній на час звільнення позивача) військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Втім, суд не приймає до уваги зазначений довід відповідача з огляду на встановлені частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, відповідно до яких для визначення складових грошового забезпечення щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні застосуванню підлягають не зазначені спеціальні нормативно-правові акти, а частина друга статті 9 Закону, який має вищу юридичну силу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 №К/800/17400/14.

Оскільки зазначена щомісячна додаткова грошова винагорода була встановлена постановою Кабінету Міністрів України, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, то в силу положень статті 9 Закону вона повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні, отже відмова відповідача оформлена листом від від 17.04.2015 №116/14/5/857 включити винагороду у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення є протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як зазначено вище, позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними дій щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних роки без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889; зобов'язання виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних роки без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Проте, на думку суду належним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача є визнання протиправною відмови включити винагороду у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення оформленої листом від 19.12.2014 №116/2/12/15076 та як наслідок зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 з урахуванням раніше виплаченої позивачу суми одноразової грошової допомоги.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині: визнання протиправною відмови включити винагороду у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення оформленої листом від 17.04.2015 №116/14/5/857 та як наслідок зобов'язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 з урахуванням раніше виплаченої позивачу суми одноразової грошової допомоги. В решті позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 128, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини А0105 оформлену листом від 17.04.2015 №116/14/5/857 включити винагороду у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення.

Зобов'язати військову частину А0105 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 28 повних календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її отримання до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд.

Суддя