Справа № 2-1085-05

Провадження № 22ц/782/884/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого Украінцевої Л.Д.,

суддів: Заіки В.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря Козубської А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 08 грудня 2015 року про зміну способу та порядку виконання рішення суду

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до Сватівського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Рішенням Сватівського районного суду від 01.11.2005 року позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 21.02.2006 року апеляційна скарга задоволена частково, а саме: рішення Сватівського районного суду Луганської області від 01.11.2005 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково – стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/5 частини заробітку до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.06.2007 року касаційна скарга ОСОБА_1 відхилена та рішення Апеляційного суду Луганської області від 21.02.2006 року залишено без змін.

03.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Сватівського районного суду Луганської області із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення у цивільній справі про стягнення аліментів на утримання дитини, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Апеляційного суду Луганської області від 21.02.2006 року, а саме: перед отриманням ОСОБА_1 паспорту громадянина України для виїзду за кордон допускається виплата ним аліментів на дитину ОСОБА_4 за весь несплачений період до досягнення дитиною повноліття, виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент його звернення за отриманням паспорту громадянина України для виїзду за кордон або з п’ятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків(на випадок безробіття), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на момент його звернення за отриманням паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 08.12.2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість на незаконність ухвалу суду першої інстанції, просив ухвалу Сватівського районного суду Луганської області скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні його заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у цивільній справі про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

Колегія суддів вважає за можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю сторін, оскільки вони повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали  в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у задоволені заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у цивільній справі про стягнення аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні матеріально правові підстави для задоволення заяви.

Зазначений висновок ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої дитини – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 4)

Рішенням Сватівського районного суду Луганської області від 01.11.2005 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 було стягнуто аліменти на неповнолітню дитину- Гиря ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини заробітку до досягнення дитиною повноліття. (а.с.36)

Рішенням Апеляційного суду Луганської області від 21.02.2006 року рішення суду першої інстанції від 01.11.2005 року скасовано та постановлено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково – стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/5 частини заробітку до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с.83-84).

Звертаючись до суду першої інстанції ОСОБА_5 вказує, що він має намір отримати закордонний паспорт та виїхати за межі України, а тому він вважає що до видачі йому закордонного паспорту необхідне змінити порядок виконання рішення і дозволити йому сплатити аліменти на дитину на майбутнє.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції вірно вказав, що порядок стягнення аліментів, у разі якщо платник аліментів виїжджає за кордон, врегульований законодавством України, а саме ст. 186 СК України.

Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що законом не передбачено стягнення аліментів на майбутнє перед отриманням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Окрім того, відповідно до ст.373 ЦПК України, відстрочка і розстрочка виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення відбуваються за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім*ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових рішеннях може відстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У своїй правовій позиції у справі № 6-1829цс15 Верховний Суд України вказав, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст. 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Відповідно до статті 14 ЦПК України при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

У частині першій статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в ст. 373 ЦПК України.

Таким чином, заява боржника про зміну способу виконання рішення шляхом стягнення аліментів з боржника перед отриманням ним паспорта громадянина України для виїзду за кордон до досягнення дитиною повноліття за весь несплачений період, не є зміною способу виконання рішення суду.

З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ЦПК України є необґрунтованими.

Згідно п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, залишивши ухвалу суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч. 2 ст. 307, ст.312, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 08 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів  після її проголошення у касаційному порядку.

Головуючий

Судді: