Справа № 757/23816/13-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року суддя Печерського районного суду м. Києва Кірєєв Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Печерського району, підпорядкованого Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

11 жовтня 2013 року о 00.30 год., ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Колекторна – Садова в м. Києві, була зупинена працівниками ДАІ та, після пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння у зв’язку з наявністю зовнішніх ознак сп’яніння, а саме: запаху алкоголю з порожнини рота, вираженого тремтіння пальців рук, поведінки, що не відповідає обстановці, відмовилась від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння в присутності двох свідків, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ст.130 ч. 1 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні, передбаченому ст.130 ч. 1 КУпАП, не визнала. Пояснила, що працівники ДАІ запропонували в присутності свідків їхати до лікарні для проходження огляду, але, оскільки був пізній час, вона побоялася їхати з працівниками міліції до медичної установи.

Заслухавши пояснення особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення АБ2 №287771 від 11 жовтня 2013 року, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, надходжу до настуних висновків.

Об»єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, є відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп»яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Встановлення у правопорушника стану сп’яніння, згідно Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів, здійснюється на підставі його огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї інструкції працівниками міліції з використанням індикаторних трубок «Контроль тверезості» або інших спеціальних технічних засобів та (або) працівниками медичних закладів.

Вина ОСОБА_1 у скоєному правопорушенні підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення АБ2 №287771 від 11 жовтня 2013 року, рапортом Інспектора ДПС 4 взводу супроводження батальйону ДПС із забезпечення супроводження та експортування полку ДПС ДАІ ГУ МВС України в м. Києві, молодшого сержанта міліції ОСОБА_2О, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, висновком службової перевірки по факту документування 11.10.2013 відносно гр. ОСОБА_1 порушення п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 130 КУпАП, та іншими матеріалами справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила, що вона відмовилася їхати з працівниками міліції для проходження медичного огляду, враховуючи нічний час, та підтвердила, що їй, в присутності понятих, працівниками ДАІ було запропоновано пройти медичне обстеження на стан алкогольного сп’яніння.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не вчиняла адміністративного правопорушення, оскільки боялась проїхати в нічний час з працівниками міліції до медичної установи для проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, не може вважатись належною підставою для відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, оскільки саме в нічний час водій керувала транспортним засобом і працівниками ДАІ було встановлено наявність у водія зовнішніх ознак, які могли свідчити про перебування водія у стані алкогольного сп’яніння.

ОСОБА_1 не надано логічних та грунтовних пояснень щодо того, чому вона відмовилася від проходження огляду на стан сп»яніння, а наведені пояснення жодним чином не свідчать про її невинуватість.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано правильно за ч.1 ст. 130 КУпАП, вину доведено повністю.

При обранні виду адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення - позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 221, 275-280, 283-287 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати винною ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено подання прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи подання прокурора.

Апеляційна скарга, подання прокурора подаються до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.

СуддяОСОБА_5