Справа № 2-А- 170 / 2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2009 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.
за участю секретаря Левошко І. Г.,
позивача та представника відповідача Тужика А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ріпки справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області (далі УПФУ в Ріпкинському районі) про визнання дій посадових осіб УПФУ у Ріпкинському районі Чернігівської області такими, що звужують його конституційні права і зобов’язання їх провести перерахунок розміру основної та додаткової пенсій,
встановив:
ОСОБА_2 звернувсь до суду з адміністративним позовом до УПФУ в Ріпкинському районі, в якому просить визнати дії його посадових осіб по нарахуванню та виплаті пенсії незаконними, такими, що звужують його конституційні права інваліда 3 групи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, визнати за ним право і зобов’язати посадових осіб відповідача зробити перерахунок і виплатити державну пенсію з 01. 06. 2008 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також зробити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01. 06. 2008 р. Вимоги обґрунтовані відмовою відповідача (лист № 152/04/Г -2 від 25. 06. 2009 р.) провести перерахунок за його зверненням, оскільки, на його погляд, відповідач не прийняв до уваги зміни в нормативно – правових актах держави, тому неправильно провів розрахунок розміру пенсії всупереч ст. ст. 21; 22; 24; 46 Конституції України, ст. ст. 49; 50; 54; 67; 70; 71; 152 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі «Закон 1»), Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (далі «Рішення 1»).
Заявлені вимоги та їх підставу позивач під час розгляду справи не змінював та підтримав.
Представник відповідача позов вважає безпідставним, оскільки пенсії позивачу нараховані правильно і правові підстави для їх перерахунку відсутні. Просить у задоволенні позову відмовити. Відповідач з цих же підстав у письмових запереченнях просить відмовити у задоволенні заявлених вимог.
Учасниками визнано і не потребує доведення, що у періоді, відносно якого виник спір через прийняття Рішення 1 Закон України «Про державний бюджету України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не діяв, а тому застосуванню підлягали Закони та нормативні акти, що діяли до набрання ним чинності й прийняті на виконання Рішення 1.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши зібрані письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини: - з посвідчення серії А № 117396 на ім’я позивача убачається, що його особу віднесено до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 (а.с. 1). З 21 травня 2008 року йому безстроково
встановлено ІІІ групу інвалідності через захворювання пов’язане з впливом наслідків аварії
на ЧАЕС, тому він є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача, одержує пенсію по ІІІ групі інвалідності, захворювання пов’язане з ЧАЕС. Розмір його пенсії у травні 2008 року складав 561 грн. 90 коп., у червні 2008 року 611 грн. 52 коп., а з 01 червня 2009 року 692 грн. 47 коп. (а.с. 11 – 18). Листом № 152/04/Г -2 від 25. 06. 2009 р., відповідач повідомив позивача, за його зверненням від 15. 06. 2009 р., про відсутність правових підстав для перерахунку призначеної і неодноразово індексованої та перерахованої пенсії (а.с. 19 – 21). Судом встановлено, що позивачу призначені пенсії в порядку Закону 1, а як роз’яснив Конституційний суд України в ухвалі від 19. 05. 2009 р. (№ 27-у/2009) по справі № 2 – 25/2009 у частині третій статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058 – ІУ) закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону № 1058 - ІУ, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону (№ 1058 – ІУ), дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні. Зважаючи на викладене у періоді, відносно якого виник спір, відповідач підставно й правильно нараховував позивачу пенсії, як державну так і додаткову за існуючим механізмом реалізації положень Закону 1, тобто в порядку і розмірах, що визначалися постановами Кабінету Міністрів України, тому заявлені вимоги не грунтуються на правах позивача і задоволенню не підлягають.
На підставі ст . 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 49, 50, 54, 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, керуючись ст. ст. 6- 12; 69 – 71; 159 – 160; 163; 167; 185 КАС України, суд –
постановив :
ОСОБА_2 у задоволенні позову до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області відмовити в повному обсязі.
Судові витрати відсутні.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд.
Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без подання заяви на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду у викладеному вище порядку.
Суддя В. І. Шляхов