ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2009 р. Справа № 2a-1684/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
при секретарі судового засідання Курбай О.В.,
за участю представників відповідача Ягодинської митниці ОСОБА_1., ОСОБА_2.,
представника відповідача Головного управління Державного казначейства України у Волинській області ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Ягодинської митниці, Головного управління державного казначейства України у Волинській області про визнання дій щодо визначення митної вартості товару, бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення позивача протиправними та стягнення коштів за надміру сплачені податки,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4. звернулася з адміністративним позовом до Ягодинської митниці про визнання дій щодо визначення митної вартості товару, бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення позивача протиправними та стягнення коштів за надміру сплачені податки.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 08 травня 2008 року нею було ввезено та територію України фігурний профіль (плінтус) для декоративного оздоблення стін, вироблений з полімерів, стиролу (пінопласту) -101 304 м.п., всього 874 пачки із заявленою митною вартістю 15668, 64 грн. Документом, що підтверджує об'єктивність визначення митної вартості товарів був рахунок-фактура на суму 3102,70 доларів США. Проте, митним органом не було взято до уваги заявлену митну вартість товару, а самостійно було здійснено перерахунок та визначено митну вартість товару в сумі 98959,00 грн. З вказаної суми позивачем було сплачено відповідні податки та збори.
Позивач вважає, що в Ягодинської митниці підстав для самостійного визначення вартості товару не було, оскільки нею було заявлено митну вартість товару та підтверджено ціну товару рахунком-фактурою. 15 травня 2008 року позивач звернулася із письмовою вимогою до Ягодинської митниці про надання пояснення стосовно того, яким чином відповідачем було визначено митну вартість оцінюваних товарів, проте письмового пояснення від митного органу не отримала. Просить визнати дії Ягодинської митниці щодо визначення митної вартості товару, бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення протиправними та стягнути з державного бюджету надміру сплачені податки, збори в сумі 21822,08 грн.
В судовому засіданні представник позивача Книш С.В. позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив його задовольнити. Додатково надав повідомлелення, з якого вбачається, що 30.04.2008 року між підриємством «Андалусія»та ОСОБА_4. (покупець) було укладено усний договір купівлі-продажу, про купівлю продавцем товару: а саме фігурного профілю (плінтуса) для декоративного оздоблення стін, виробленого з полімерів, стриролу (пінопласту) -101304 м.п. (874 пачки) на суму 3102, 70 дол. США, що підтверджується рахунком фактурою, а також підтвердження про оплату 3 102, 70 дол. США.
Ухвалою суду від 10.04.2009 року в даній адміністративній справі в якості другого відповідача залучено Головне управління державного казначейства України у Волинській області.
Представники відповідача - Ягодинської митниці позову не визнали та пояснили, що відповідно до ст.249 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів за умови надання підтверджуючих документів ( товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. У разі наявності обгрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої митної вартості митні органи визначають вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Заявлена позивачем митна вартість готової продукції, виготовленої з полістиролу (фігурний плінтус) становила 0,73 дол. США за кг, що значно відрізнялось від доведеної ціни на сировину «полістирол» походженням з країн Європи, яка згідно листа Держмитслужби України від 25.04.2008 року знаходилась в межах 1,7-2,4 дол. США за кг. Позивачем до митного оформлення була представлена фактура FVP /DEX/2008/04/071 від 30.04.2008. У фактурі вказано, що форма оплати -передплата, однак ніяких підтверджуючих документів про перерахунок коштів в сумі 3102,7 дол. США позивачем надано не було. Також для митного оформлення була надана товаро-транспортна накладна. Однак, не був представлений договір на перевезення товару з міста Варшава до міста Харкова між позивачем та власником автотранспорту. Враховуючи вказані обставини у митниці були обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару ( 0, 73 дол. США за кг). Відповідно до ст.1.4 наказу Держмитслужби України від 31.01. 2007 року № 4 “Про затвердження методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України”, якщо митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, то вона має бути визначена шляхом послідовного використання методів, передбачених ст.ст. 268-273 МК України. В таких випадках проводиться процедура консультації між митним органом та імпортером. Згідно договору № 056 від 07.05.2008 року між позивачем та брокерською фірмою ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1, декларування даного вантажу здійснювалось декларантом даної фірми. До декларанта була доведена інформація про митну вартість подібних товарів на фігурний профіль з полістиролу і виписана довідка про визначення митної вартості товарів згідно якої вартість 1 кг фігурного плінтуса визначена на рівні 4, 64 дол. США. Таким чином, митна вартість була визначена шляхом послідовного використання методів на підставі ціни на подібні (аналогічні) товари.
Відносно вимоги позивача визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання письмового пояснення про митну вартість оцінюваних товарів представник відповідача -Ягодинської митниці пояснив, що письмова вимога позивача від 15.05.2008 року надійшла на адресу митниці 19.05.2008 року та зареєстрована в загальному відділі. Відповідачем відповідно до Закону України «Про звернення громадян»рекомендованим листом направлено відповідь від 18.06.2008 року на адресу: АДРЕСА_1. Однак, даний лист повернувся на адресу митниці з відміткою про повернення за терміном зберігання. Просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Представник відповідача - Головного управління державного казначейства України у Волинській області позову не визнала та пояснила, що висновок від митних органів про повернення надміру сплачених коштів позивачу в казначейство не надходив, а тому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з наступних підстав.
Згідно ст. 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.
Згідно положень ст. 249 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України. Згідно ч. 3 вказаної статті за відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.
Судом встановлено, що 08 травня 2008 року позивачем ввезено на територію України фігурний профіль (плінтус) для декоративного оздоблення стін, вироблений з полімерів, стиролу (пінопласту) 874 пачки, 101304 м.п. вагою 4223, 20 кг., країна походження - Польща із заявленою митною вартістю 15668, 64 грн. ( 0,73 дол. США за 1 кг) . До митного оформлення була надана фактура FVP /DEX/2008/04/071 від 30.04.2008. У фактурі вказано, що форма оплати -передплата, однак ніяких підтверджуючих документів про перерахунок коштів в сумі 3102,7 дол. США позивачем надано не було. Також до митного оформлення була представлена товаро-транспортна накладна. Однак, не був наданий договір на перевезення товару з міста Варшава до міста Харкова між позивачем та власником автотранспорту. Відповідачем з'ясовано, що митна вартість задекларованого товару є значно нижчою митної вартості на такі ж товари, зазначеній в ціновій інформації Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України. Враховуючи те, що мало місце не підтвердження декларантом заявленої ним митної вартості, тому дані обставини викликали сумніви щодо правильності застосування методу визначення митної вартості за ціною договору. Після консультацій з ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1, яким здійснювалось декларування вантажу і виписаної довідки про визначення митної вартості товару в сумі 98 959 грн., декларантом була подана до митного оформлення декларація № 205020134/8/960330 із зазначеною митною вартістю 98959,00 грн.
Згідно п.7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей на її підтвердження» затвердженого постановою КМУ від 20 грудня 2006 року № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант серед інших документів зобов'язаний подати рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу, банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також:
або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства;
або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Згідно п. 10 вказаного Порядку відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.
Оскільки, позивачем на момент перетинання товаром митного кордону України не було надано всіх необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості (зокрема підтверджуючих документів про перерахунок коштів в сумі 3102,7 дол. США, договору на перевезення товару з міста Варшава до міста Харкова між позивачем та власником автотранспорту), то у відповідача були обґрунтовані сумніви щодо її достовірності.
Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексом.
Аналогічні положення викладені в Методичних рекомендаціях із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 р. N 74.
Пунктом 1.3 вказаних рекомендацій передбачено, що статті 266 - 273 Митного кодексу України встановлюють, яким чином має визначатися митна вартість товарів, які імпортуються на митну територію України. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, викладені в послідовному порядку щодо їх застосування відповідно до статей 267 - 273 Митного кодексу України. Основний метод визначення митної вартості, визначений у статті 267, застосовується тоді, коли умови, передбачені в ній, виконано. Згідно п.1.4. якщо митна вартість не може бути визначена відповідно до положень статті 267 "Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)", то вона має бути визначена шляхом послідовного використання методів, передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається що 07.05.2008 року між позивачем (замовником) та ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1(виконавцем) укладено договір № 56 про надання послуг по декларуванню товарів згідно якого виконавець зобов'язаний здійснювати декларування товарів та їх митне оформлення в установленому чинними законодавчими актами і документами порядку, правильно нараховувати митні платежі, а також несе відповідальність за правильність нарахування митних платежів. Таким чином, декларування вантажу здійснювалось ПП «ІНФОРМАЦІЯ_1. Як вбачається з пояснень відповідача, між декларантом та митним органом проводилась процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, зокрема, до декларанта була доведена інформація про митну вартість подібних товарів на фігурний профіль з полістиролу і виписана довідка про визначення митної вартості товарів за № 9/23-009755 від 08.05.2008 року згідно якої вартість 1 кг фігурного плінтуса була визначена на рівні 4, 64 дол. США . Після цього, декларантом була подана до митного оформлення ВМД № 205020134/8/960330.
Згідно ст. 264 МК України Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
Згідно п.3.1.Методичних рекомендацій затверджених наказом Державної митної служби України від 31 січня 2007 р. N 74, під час здійснення митного контролю й митного оформлення окремих видів товарів, які визначені Держмитслужбою для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості із застосуванням положень статті 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня "Огляд цін українського та світового товарних ринків", біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші інформаційні джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.
Згідно листа Держмитслужби України від 25.04.08 №11/2-16/4767-ЕП вартість полістирола походженням з країн Європи становила 1,67-2,4 дол. США за кг.
У відповідності з витягом бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, вартість екструдованого плінтусу з полістиролу (Польща) становила 4,64 дол. США за кг.
Таким чином, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товару, відповідачем було з'ясовано, що митна вартість задекларованого товару є значно нижчою, митної вартості на такі ж товари, зазначеній в ціновій інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, а також мало місце не підтвердження декларантом документально заявленої ним митної вартості, тому дані обставини викликали обгрунтовані сумніви щодо правильності застосування декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору. Оскільки позивачем не було надано підтверджуючих документів щодо визначення митної вартості за методом № 1, тому відповідачем був застосований метод № 3 -за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Суд не бере до уваги надані в судовому засіданні представником позивача документи щодо укладення усного договору між позивачем та спілкою о.в. «Андалусія», оскільки суд при вирішенні адміністративного спору перевіряє правильність дій суб'єкта владних повноважень на момент винесення оскаржуваного рішення, а на момент визначення митної вартості товарів позивачем не було надано в повному обсязі підтверджуючих документів.
Отже, при визначенні митної вартості товару відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачений законодавчими актами України, а тому його дії слід визнати правомірними.
У задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача з приводу ненадання письмового пояснення яким чином митним органом було визначено митну вартість товару також слід відмовити з огляду на таке.
Судом встановлено, що письмова вимога громадянки ОСОБА_4. від 15.05.2008 року надійшла на адресу митниці 19.05.2008 року за № Ш-15 та зареєстрована в загальному відділі. Відповідачем відповідно до Закону України «Про звернення громадян»рекомендованим листом направлено відповідь від 18.06.2008 року на адресу: АДРЕСА_1. Однак, даний лист повернувся на адресу митниці з відміткою про повернення за терміном зберігання. Таким чином, позивачу відповідь надана вчасно і не отримана останнім з підстав, які не залежали від відповідача.
Таким чином, враховуючи вищевикладені докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що дії відповідача -Ягодинської митниці щодо визначення митної вартості товару були правомірними, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.259, 264-269 Митного кодексу України, постановою КМУ «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Ягодинської митниці, Головного управління державного казначейства України у Волинській області про визнання дій щодо визначення митної вартості товару, бездіяльності щодо ненадання відповіді на звернення позивача протиправними та стягнення коштів за надміру сплачені податки відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 1 липня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий Димарчук Т.М.