Чернігівський районний суд Чернігівської області

м. Чернігів, вул. Воровського, 4, 14000, (0462) 699 - 587

Справа №2а-9399/2011

22 вересня 2011 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі: головуючої - судді: НІитченко Н.В., при секретарі: Борисенко О.І., з участю позивача - ОСОБА_1 В А., адвоката позивача - ОСОБА_2, представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного державного інспектора відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель І оловного Управління Держкомзему в Чернігівській області ОСОБА_5 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову від 14 червня 2011 року про накладення на неї штрафу в розмірі 170 грн. за порушення вимог ст. 53-1 КУпАП, вважаючи, що висновок про скоєння нею адміністративного правопорушення не ґрунтується на доказах, а справу розглянуто з порушенням її прав і всупереч вимогам законодавства неповно та необ'єктивно.

В судовому засіданні позивач та її адвокат заявлені вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали, пояснивши, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягнуто правомірно, оскільки вона самовільно зайняла земельну ділянку розміром 0,11 га, пригородивши її парканом, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено по справі, 13 травня 2011 року головними спеціалістами з контролю за використанням та охороною земель управління Держземінспекції Головного управління Держкомзему у Чернігівській області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відносно позивача складено акт перевірки вимог земельного законодавства та акт обстеження земельної ділянки (а.с. 25-28). згідно яких ОСОБА_1 самовільно зайняла та використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,11 га для особистих потреб по вул. Річковій, 46 в с. Кобилянка, Чернігівського району та області.

Цього ж дня на ім'я ОСОБА_1 винесено припис № 000544, яким її зобов'язано в 30-денний термін усунути виявлене порушення, проте, не вказано, як саме позивач має це здійснити. Відповідач в приписі, а також наведених вище актах перевірки вимог земельного законодавства та обстеження земельної ділянки зазначив, що від одержання цих документів ОСОБА_1 відмовилась. Разом з тим, така відмова позивача від підпису в документах не застережена підписами двох сторонніх осіб, як цього вимагає діюче

законодавство, а отже суд вважає, що зі змістом наведених документів при їх складанні ОСОБА_1 обізнана не була, що суттєво погіршило її права, як особи, що притягувалась ' до адміністративної відповідальності, оскільки позбавило можливості належним чином визначити межи захисту від пред'явлених з боку державного органу претензій.

31 травня 2011 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 53-1 КУпАП, в якому викладені ті ж обставини, що і в акт перевірки вимог земельного законодавства від 13 травня 2011 року.

На підставі наведеного протоколу позивача 14 червня 2011 року постановою відповідача за № 21 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 53- 1 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 170 грн.

В мотивувальній частині постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності викладено ті ж обставини, що визначені в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, встановлено, що остання самовільні зайняла та використовує земельну ділянку орієнтовною площею 0,11 га для особистих потреб по вул. Річковій, 46 в с. Кобилянка, Чернігівського району та області. Проте, при винесенні даної постанови і розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, відповідачем, на думку суду, не враховано те, що рішенням № 43 виконкому Киселівської сільської ради від 20 жовтня 1993 року задоволено заяву позивача про приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства розміром 0,51 га (а.с. 6). Інших рішень органу місцевого самоврядування про зменшення площі земель ОСОБА_1 не приймалось.

Наведені обставини зафіксовані також в рішенні Чернігівського районного суду від 24 червня 2010 року (а.с. 41-44), що набрало законної сили. В ньому йдеться, а отже не потребує наступного доказування, також про те, що іншим рішенням органу місцевого самоврядування 2 жовтня 2009 року „Про уточнення рішення виконкому Киселівської сільської ради від 20 жовтня 1993 року № 43 в частині визначенні площ земельних ділянок та уточнення їх цільового призначення", що згодом за протестом природоохоронного прокурора було скасовано, ОСОБА_1 було дозволено оформити документи для видачі державного акту на право приватної власності на землю в розмірі 0,24 га. Тобто, за позивачем визнавалось право на землю саме в зазначеному вище розмірі. Під час розгляду даної цивільної справи були присутні як представник Киселівської сільської ради, який вважав, що заявлені ОСОБА_1 вимоги є правомірними, а належність їй землі підтверджується записами в погосподарських книгах сільської ради, так і представник управління Держкомзему в Чернігівському районі, яка вирішення спору віднесла на розсуд суду.

Таким чином, про зайняття позивачем землі в розмірі 0,24 га відповідному, державному органу та органу місцевого самоврядування було відомо ще з 2009 року. Будь-яких претензій з приводу самовільного зайняття земельної ділянки з боку ОСОБА_1 в ході розгляду цивільної справи не пред'являлось. Суд вважає, що в даному випадку має місце земельний спір, який, у випадку, якщо Киселівська сільська рада вважає свої права порушеними, орган місцевого самоврядування має вирішувати в судовому порядку і доводити відповідними доказами підстави зменшення належної позивачу землі. При цьому. ОСОБА_6 не встановлювалось, виходячи з того, що цільовим призначенням вказаних земель є обслуговування житлового будинку, кому саме належить земля, яку ОСОБА_1 самовільно зайняла.

Відповідач, зі свого боку, вирішуючи питання про винність позивача в самовільному зайнятті земельної ділянки, ці обставини не з'ясовував, а також н* встановив, чи має позивач на території села інші землі і в якому розмірі. Він також не визначив, чи на цій ділянці знаходиться житловий будинок, який перебуває у власності ОСОБА_1, і чи був він придбаний разом з земельною ділянкою, з якого року позивач

9

користується спірною земельною ділянкою та з якого часу земля пригороджена парканом. Неповне встановлення всіх обставин, що мають значення для справи, призвело ОСОБА_5 до хибного висновку про винність особи у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Суд не вважає, оцінюючи всі наведені вище докази, що факт самовільного зайняття позивачем земельної ділянки розміром 0,11га знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи. Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає, що оскаржувану постанову, винесену з порушенням вимог КУпАП. не можна вважати законною, а тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 11, 70, 71, 72, 86, 158-164, 171-2 КАС України, ст. 53-1, ст.ст. 245, 252, 268, 278-281, 283 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

У

Скасувати постанову головного державного інспектора відділу державного контролю за додержанням земельного законодавства Управління Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного Управління Держкомзему в Черніг івській області ОСОБА_5 за № 21 від 14 червня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 53-1 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 170 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Шитченко