Справа №2-1186/2009р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2009 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Остапенко Н.Г.
при секретарі Олійник В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування за законом, треті особи – друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Філія – Правобережне відділення №6719 Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», –
ВСТАНОВИВ:
Позивачка 20 серпня 2008 року звернулась до Ленінського районного суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що 24 грудня 2007 року помер її чоловік ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з домоволодіння №30 по вул. Народній в мкр. Таромське м. Дніпропетровська (раніше домоволодіння №42 по пров. Червоноармійському в м. Дніпропетровську), що належало йому на праві власності на підставі договору дарування від 26 грудня 1963 року, посвідченого першою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою, земельної ділянки, площею 0,1690 га, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, мкр. Таромське, вул. Народна, 30, яка була передана йому у власність в порядку безоплатної приватизації, про що 30 липня 1998 року виданий Державний акт на право приватної власності на землю, а також грошових внесків на його ім’я у ВАТ «Державний ощадний банк України».
Вона є єдиною спадкоємицею першої черги за законом вказаного спадкового майна після смерті чоловіка, оскільки їх діти – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вказану спадщину не претендують. У встановлений законодавством шестимісячний строк вона звернулась до нотаріальної контори із про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, однак, отримати свідоцтво про право на спадщину на теперішній час позбавлена можливості, оскільки при оформленні вказаного договору дарування була допущена помилка, і в перекладі з російської на українську мову, ім’я її чоловіка замість «Євгеній» вказано як «Євген», що не співпадає з тим іменем, яке значиться в свідоцтві про його смерть.
Крім того, вказує, що за життя її чоловіком ОСОБА_3, в домоволодінні №30 по вул. Народній в мкр. Таромське м. Дніпропетровська, був самовільно збудований гараж літ. В, який згідно технічного висновку, відповідає технічним нормам і може бути придатний для експлуатації.
Таким чином, вона змушена була звернутися до суду та просить встановити факт належності ОСОБА_3, померлому 24 грудня 2007 року, договору дарування домоволодіння №30 по вул. Народній в мкр. Таромське м. Дніпропетровська, посвідченого першою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою 26 грудня 1963 року на ім’я «Федорова Євгена Михайловича», встановити факт належності ОСОБА_3, померлому 24 грудня 2007 року, гаражу літ. В, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, мкр. Таромське, вул. Народна, 30, а також визнати за нею право власності на домоволодіння №30 по вул. Народній в мкр. Таромське м. Дніпропетровська, земельну ділянку площею 0,1690 га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, мкр. Таромське, вул. Народна, 30 та грошові внески на ім’я ОСОБА_3 у ВАТ «Державний ощадний банк України», в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача – ОСОБА_2 міської ради, за довіреністю – ОСОБА_6, позовні вимоги визнала, в судових дебатах участі не приймала.
В судове засідання третя особа – друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора, не з’явилась. Про день, місце та час проведення судового засідання сповіщена належним чином. До суду надіслали письмову заяву, в якій просили розгляд справи провести за відсутності їх представника.
В судове засідання третя особа – Філія – Правобережне відділення №6719 ВАТ «Державний ощадний банк України», не з’явилась. Про день, місце та час проведення судового засідання сповіщена належним чином. До суду надіслали письмову заяву, в якій просили розгляд справи провести за відсутності їх представника.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що 24 грудня 2007 року помер ОСОБА_3, про що в Книзі реєстрації смертей ОСОБА_7 реєстрації смерті ОСОБА_2 міського управління юстиції Дніпропетровської області 28 грудня 2007 року зроблено відповідний актовий запис за №10298 (а.с.8).
Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з домоволодіння №30 по вул. Народній в мкр. Таромське м. Дніпропетровська (раніше домоволодіння №42 по пров. Червоноармійському в м. Дніпропетровську), що належало померлому на праві власності на підставі договору дарування, посвідченого 26 грудня 1963 року першою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою за реєстром №3-4103 (а.с.14-15), земельної ділянки, площею 0,1690 га, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, мкр. Таромське, вул. Народна, 30, яка зареєстрована за померлим на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДПД* №017032 65115013, виданого 30 липня 1998 року на підставі рішення виконавчого комітету Таромської селищної ради народних депутатів від 19 червня 1998 року №91 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №017032 (а.с.22), а також грошових внесків на його ім’я у ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунках: в ТВБВ №7149/0420 – №07900277; в ТВБВ №6719/0128 – №19782, №9155107021 (а.с.24, 25, 26).
В свою чергу, у відповідності до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до частини 1 статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно статті 1261 ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, другий з подружжя та батьки.
Згідно статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені.
Як вбачається, єдиною спадкоємицею першої черги за законом вказаного спадкового майна після смерті ОСОБА_3 є його дружина – позивачка по справі ОСОБА_1, оскільки їх діти – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вказану спадщину не претендують.
Згідно довідки другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори за №2882 від 01 жовтня 2008 року (а.с.42) після смерті ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1, із заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.28, 35), але свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог статті 1268 ЦК України, якою визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку, він не заявив про відмову від неї, та статті 1269 ЦК України, згідно якої спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, позивачка ОСОБА_1 є такою, яка прийняла вищевказану спадщину, так як вона вчасно звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та постійно проживала і була зареєстрована разом зі спадкодавцем в спадковому домоволодінні на час відкриття спадщини, що підтверджується довідкою за №3344, виданою 21 липня 2008 року Управлінням ОСОБА_2 міської ради по управлінню майном колишнього смт. Таромське (а.с.30).
Однак, на теперішній час позивачка позбавлена можливості нотаріально оформити спадщину, так як маються розбіжності в написанні імені її померлого чоловіка. Так, при оформленні вищевказаного договору дарування від 26 грудня 1963 року, внаслідок перекладу з російської на українську мову, було допущено помилку в написанні імені чоловіка позивачки, і замість «Євгеній» його ім’я невірно зазначено як «Євген», що не співпадає з тим іменем, яке значиться в свідоцтві про смерть (а.с.8, 14-15).
Натомість, судом достовірно встановлено, що правильне написання імені чоловіка позивачки українською мовою є «Євгеній», і відповідно вказаний договір дарування укладався саме від його імені, що в повному обсязі підтверджено наступними доказами: свідоцтвом про народження серії ЯЕ №069439 від 09 жовтня 1954 року, в якому прізвище, ім’я та по батькові чоловіка позивачки російською мовою вказано як «Федоров Евгений Михайлович» (а.с.9); даними військового квитка серії НУ №6134351 від 16 жовтня 1979 року, де прізвище, ім’я та по батькові чоловіка позивачки російською мовою також вказано як «Федоров Евгений Михайлович» (а.с.32); комсомольським квитком за №05500068 від 07 квітня 1975 року, згідно якого його прізвище, ім’я та по батькові, російською мовою вказані як «Федоров Евгений Михайлович», а українською мовою як «Федоров Євгеній Михайлович» (а.с.33); технічним паспортом на домоволодіння №30 по вул. Народній в мкр. Таромське м. Дніпропетровська, виготовленого станом на 11 червня 2008 року, де в графі «Власник» українською мовою значиться «Федоров Євгеній Михайлович» (а.с.16).
Окрім викладеного, судом також встановлено, що за життя ОСОБА_3, за адресою: м. Дніпропетровськ, мкр. Таромське, вул. Народна, 30, було здійснено самовільне будівництво гаража літ. В, площею 26,2 м2 (а.с.16-21).
У відповідності до статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво при відсутності заперечень власника (користувача) земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
Згідно висновку (без номеру), наданого 06 січня 2009 року ТОВ «ОСОБА_2 вишукувально-будівельний інститут» (Ліцензія АВ №079486 від 22 червня 2006 року) про технічний стан здійсненого будівництва (а.с.56-76), гараж літ. В по вул. Народній, 30 в мкр. Таромське м. Дніпропетровська, знаходяться у задовільному стані та придатний до експлуатації.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та встановити факт належності її чоловікові ОСОБА_3, померлому 24 грудня 2007 року, договору дарування домоволодіння №30 по вул. Народній в мкр. Таромське м. Дніпропетровська від 26 грудня 1963 року, встановити факт належності йому гаражу літ. В, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, мкр. Таромське, вул. Народна, 30, а також визнати за позивачкою право власності на домоволодіння №30 по вул. Народній в мкр. Таромське м. Дніпропетровська, земельну ділянку площею 0,1690 га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, мкр. Таромське, вул. Народна, 30 та грошові внески на ім’я ОСОБА_3 у ВАТ «Державний ощадний банк України», в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 1220, 1225, 1258, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України, ст.ст.15, 57-60, 66, 213-215, 256-259 ЦПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ? задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_3, померлому 24 грудня 2007 року, договору дарування домоволодіння №30 по вул. Народній в смт. Таромське м. Дніпропетровська, посвідченого першою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою 26 грудня 1963 року та зареєстрованого в реєстрі за №3-4103 на ім’я «Федорова Євгена Михайловича».
Встановити факт належності ОСОБА_3, померлому 24 грудня 2007 року, гаражу літ. В, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, смт. Таромське, вул. Народна, 30.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на:
– домоволодіння №30 по вул. Народній в мкр. Таромське м. Дніпропетровська;
– земельну ділянку, площею 0,1690 га, розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, мкр. Таромське, вул. Народна, 30;
– грошові внески на ім’я ОСОБА_3 у Відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» на рахунках: в ТВБВ №7149/0420: рахунок №07900277; в ТВБВ №6719/0128: рахунки №19782 та №9155107021;
в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3, померлого 24 грудня 2007 року.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н.Г. Остапенко