Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
10.06.2009 Справа № 2-а-473/06/0107
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
за участю:
позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
представник відповідача - Військової частини А 1743 Міністерства оборони України - Ковиньов Олександр Валентинович (довіреність № 308 від 09.02.2009)
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя (суддя Поєдинок І.А.) від 20.09.06 у справі № 2-а-473/06
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Військової частини № А 1743 Міністерства оборони України (вул. Калініна, 4, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)
про зобов'язання здійснити перерахунок надбавки за безперервну службу
ВСТАНОВИВ:
Постановою Залізничного районного суду м.Сімферополя від 20.09.2006 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до Військової частини № А-1743 Міністерства Оборони України про зобов'язання здійснити перерахунок надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.04.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2009 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.
Заслухавши доповідача по справі, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 у період з 18.10.2001 по 13.10.2004 проходив службу у Військовій частині А-1743, що підтверджується витягом з особової справи позивача (а.с. 5-6). На вказаний час стаж позивача у Збройних Силах України становив понад 15 років.
В період з травня по листопад 2003 року та з лютого по листопад 2004 року, відповідач виплачував позивачу надбавку за безперервну службу в Збройних Силах України в розмірі від 10% до 40% від грошового забезпечення позивача (а.с. 7).
Згідно Указу Президента України «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України»№389 від 05.05.2003 року при наявності стажу понад 15 років, надбавка виплачується в розмірі до 50% від грошового забезпечення військовослужбовця..
Статтею 2 зазначеного Указу передбачено, що виплата надбавок здійснюється за рахунок коштів передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Отже, відповідно до зазначеного Указу визначення конкретного щомісячного розміру надбавки залежить від розміру асигнувань, які затверджуються Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік на утримання Збройних Сил України.
Дана норма приписує Міністру оборони України дотримуватися бюджетного законодавства, зокрема Законів України про Державний бюджет України на відповідний рік.
З цією метою Міністром оборони України був виданий наказ від 26.05.2003 року № 149 "Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", пунктом 2 якого встановлено, що розміри цієї надбавки щорічно встановлюється, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Зазначений наказ, як нормативно-правовий акт Міністерства оборони України зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 травня 2003 року за № 411/7732.
Відповідно до наказу Міністра оборони України № 149 від 26.05.2003 пункт 2 передбачає, що розміри щомісячної надбавки встановлюються за рішенням Міністра оборони України, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки вищезгадані норми передбачають виплату надбавки до 50% від грошового забезпечення військовослужбовця, тобто передбачають виплати і в меншому розмірі ніж 50%, що і було зроблено відповідачем в період з травня 2003 року по листопад 2004 року, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того згідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду з адміністративним позовом встановлюється річний строк. Позивач звернувся до суду 25.04.2006, тобто після спливу зазначеного строку, не довівши суду поважність причин його пропуску.
У запереченнях на позов відповідач наполягав на застосуванні положень статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 20.09.06 у справі № 2-а-473/06 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
Повний текст судового рішення виготовлений 16.06.09
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко