ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2009 р. Справа № 2а-17927/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі Чміль І.В.,
представника позивача ОСОБА_1.,
представника відповідача ОСОБА_2..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересахОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2007 року № 0003931701/0,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся в інтересахОСОБА_3 з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2007 року № 0003931701/0.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 22.11.2007 року відповідно до акту перевірки № 273/17-235/2729010054 від 29.10.2007 року на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення ОСОБА_3. п. 1.15 ст.1, п.п. 4.2.1. п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення про донарахування 138495,94 грн. податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2005-2006 роки із застосуванням штрафних санкцій в розмірі 276991,88 грн. Вважає дане податкове повідомлення-рішення безпідставним та неправомірним. Просить позов задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_1. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач у четвертому кварталі 2005 року і в 2006 році був платником єдиного податку, тому висновок працівників відповідача щодо зобов'язання ним нараховувати та утримувати податок з доходу фізичних осіб відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є безпідставним. Просить позов задовольнити та поновити строк звернення до адміністративного суду, оскільки позивач дізнався про існування податкового повідомлення-рішення № 0003931701/0 17.04.2009 року з листа начальника Луцької ОДПІ за № 4402/в/19-010.
Представник відповідача ОСОБА_2. позов не визнав з підстав, викладених у запереченні, просив в його задоволенні відмовити. Вважає, що податковим органом правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.11.2007 року № 0003931701/0. Оскільки позивач закупляв лісову продукцію у громадян-резидентів, по факту - нараховував (виплачував) оподатковуваний дохід, за придбану лісову продукцію, на користь платників податку (фізичних осіб), доходи з джерелом їх походження з території України, та в силу вимог п.п.8.1.1. Закону, зобов'язаний був утримувати податок від суми такого доходу (оплати) за рахунок фізичної особи та перерахувати таку суму до державного бюджету (ставка визначена ст.7 Закону, і рівна 13%). Крім того, посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що 22.11.2007 року відповідно до акту перевірки № 273/17-235/2729010054 від 29.10.2007 року на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за порушення позивачем п. 1.15 ст.1, п.п. 4.2.1. п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення про донарахування 138495,94 грн. податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2005-2006 роки із застосуванням штрафних санкцій в розмірі 276991,88 грн.
У ході перевірки встановлено, що підприємцем ОСОБА_3., згідно інформації з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України в 2005 р., 2006 р. та І півріччя 2007 року здійснювався продаж грецьких горіхів, маку, борошна та лісової продукції та отримувався відповідний дохід. Дану обставину підтверджено поясненнями представника позивача.
Так в 2005р., отримано доходу:
4 квартал: ТзоВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» - 75525,00грн.
В 2006 році., отримано доходу:
1 квартал: ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» - 117830,00грн.
ПП ІНФОРМАЦІЯ_2 - 40456,00грн.
2 квартал ПП ІНФОРМАЦІЯ_2 - 24380,00грн.
3 квартал ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3 - 25грн.
ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» - 204450,00грн.
4 квартал ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3 - 553,00грн.
ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» - 102164,70грн.
Позивачем не представлено жодних підтверджуючих документів бухгалтерського та податкового обліку на його закупівлю. Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що такі документи відсутні. Сума на яку було здійснено закупівлю товару становить за 2005 р.- 575494,70 грн., 2006р. - 489858,70 грн.
У відповідності до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” (далі Закон № 889-IV) - Абз. 2 п.п. 1.13. Податок - (тобто) податок з доходів фізичних осіб; оподаткування - порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб.
Згідно п.п. 1.15 Закону № 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Статтею 2 Закону № 889-IV, визначено, хто є платниками податку, а саме, - резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.
Стаття 3.1.3 Закону № 889-IV визначає, що об'єктом оподаткування є доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті.
Статтею 8 Закону № 889-IV, встановлено, порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме.
Відповідно до п.п.8.1.1 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Згідно п.п. 8.1.2. податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
У відповідності до п.п. 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", - спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством.
При цьому, при виплаті коштів (при закупівлі товару грецьких горіхів, лісової продукції) громадянам в перевіряємому періоді, позивачем не подавалися довідки форми №1-ДФ в податкову інспекцію чим порушено Наказ ДПА України від 29.09.03р. №451 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (ф.№1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку».
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивач закупляв лісову продукцію у громадян-резидентів, по факту - нараховував (виплачував) оподатковуваний дохід, за придбану лісову продукцію, на користь платників податку (фізичних осіб), доходи з джерелом їх походження з території України, та в силу вимог п.п. 8.1.1. Закону № 889-IV, зобов'язаний був утримувати податок від суми такого доходу (оплати) за рахунок фізичної особи та перерахувати таку суму до державного бюджету.
В даному випадку описані правовідносини стверджують, що платником податку з доходів фізичних осіб є такі фізичні особи, які продавали лісову продукцію, і відповідно отримували дохід, а позивач зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплатити цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, при їх виплаті.
Разом з тим, не порушуються вимоги ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування", як зазначає представник позивача, оскільки позивачу не визначається податкове зобов'язання за наслідками діяльності на спрощеній системі оподаткування, а вказано на необхідність в момент здійснення виплат, утримати податок від продавців-фізичних осіб, які і виступають платниками податку.
Таким чином суд вважає, що за результатами перевірки на позивача правомірно покладено обов'язок нараховувати, утримувати та сплатити податок до бюджету: за 2005 р. - у розмірі - 74814,31 грн.(575494,70 * 13%), за 2006 р. - у розмірі - 63681,63 грн.( 489858,70 * 13%).
Відповідно до п.п. 4.2.2. «б» п. 4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
У відповідності з ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а це означає, що діяльність зазначених органів, посадових осіб повинна здійснюватися на основі правових актів, у їх межах ї за процедурою, встановленою цими актами.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.11.2007 року № 0003931701/0, винесене відповідачем правомірно та на законних підставах, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересахОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про його скасування слід відмовити.
Разом з тим, в даному випадку суд не застосовує строки звернення до суду, оскільки відмовляє в позові за безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересахОСОБА_3 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2007 року № 0003931701/0 відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - з 30 червня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий-суддя О.А. Лозовський