ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2016 року Справа № 876/3676/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Качмара В.Я.,
суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
за участі секретаря - Бадівської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання до вчинення дій,
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - УПФ) в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням пільгового обчислення стажу, просив зарахувати період роботи з 01.12.1978 по 13.07.1994 як вироблений у місцевостях прирівняних до району Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, здійснивши перерахунок та виплату його пенсії за попередні шість місяців до отримання відмови УПФ та надалі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він в період з 01.12.1978 по 13.07.1994 працював в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, а тому трудовий стаж в ці періоди повинен бути зарахований Пенсійним органом у пільговому розмірі з розрахунку один рік за один рік і шість місяців. Зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у такому зарахуванні трудового стажу та перерахунку пенсії.
Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2015 року у справі №338/278/15-а адміністративний позов за період з 09.08.2014 по 23.08.2014 залишено без розгляду.
Вказана ухвала у встановленому порядку оскаржена не була та набрала законної сили.
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2015 року заявлений позов задоволено частково.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що позивачем не представлено трудового договору або довідки в яких зазначено період роботи позивача у районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних них, а тому такий немає права на перерахунок пенсії із зарахуванням спірних періодів роботи в пільговому розрахунку.
Сторони подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що доведеним є факт роботи позивача у районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі в спірні періоди, а тому у нього є право на зарахування їх до трудового стажу у пільговому розмірі.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.02.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати до його трудового стажу роботу у районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до них, яку він виконував вахтовим методом (а.с.10) в період з 01.12.1978 по 30.04.1986 та з 01.05.1986 по 13.07.1994 у пільговому розмірі з розрахунку один рік за один рік і шість місяців.
Однак, листом від 09.02.2015 №739/03 УПФ фактично відмовило ОСОБА_1 у такому зарахуванні, з посиланням на те, що позивачем не додано документи які підтверджують такий стаж роботи (а.с.8).
Не погодившись з такою відмовою УПФ, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами абзаців 1 та 2 п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ), Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Постанова), Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ-2).
Указом передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплата надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплата різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 1-4 цього Указу).
Статтею 5 Указу встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Згідно із ст.3 Указу-2 було скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених ст.5 Указу, з п'яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених ст.5 Указу, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в «Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28 (далі - Інструкція).
За змістом п.7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.
Згідно з п.6 цієї ж Інструкції пільги, передбачені Указом та Указом-2, надаються працівникам експедицій, цілорічних партій, нафторозвідок, загонів, які розташовані (базуються) у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також працівникам експедицій та інших геологорозвідувальних і топографо-геодезичних організацій, які розташовані (базуються) поза районами Крайньої Півночі і місцевостями, прирівняними до районів Крайньої Півночі, направленим на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, в цілорічні партії, нафторозвідки, загони.
Крім того, абзацом 1 п.5.9 «Основних положень про вахтовий метод організації робіт», затверджених постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 №794/33-82 встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу, з урахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу-2.
Таким чином, пільги, передбачені ст.5 Указу, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.
Вказана позиція апеляційного суду узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, зокрема, з постановою від 27 жовтня 2015 року в справі №21-3324а15 та постановою від 02 грудня 2015 року в справі №21-3950а15.
Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Одночасно, слід зазначити, що відповідно до ст.1 Тимчасової угоди від 15 січня 1993 року між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі (далі - Тимчасова угода), в галузі пенсійного забезпечення громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі.
Згідно із ст.3 Тимчасової угоди при призначенні пенсії у відповідності із ст.1 цієї Тимчасової угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, починаючи з 01.01.1991. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або в місцевостях, які прирівнені до районів Крайньої Півночі, обчислюються за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюються спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін. Відшкодування витрат у відповідності із п.1 цієї статті здійснюється до виникнення права на пенсійне забезпечення згідно законодавства України (з врахуванням Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії прав громадян).
Таким чином, вказана Тимчасова угода надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у ст.1 цієї угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права.
Водночас ні в зазначеній Тимчасовій угоді, ні в Угоді про гарантії прав громадян не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Не йдеться про пільгове обчислення такого стажу й в Законі України «Про пенсійне забезпечення» та Законі №1058-IV.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законодавства та вахтовий метод роботи позивача, апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, оскільки відсутні підстави для перерахунку пенсії з врахуванням стажу його роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у пільговому обчисленні.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС, суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області задовольнити.
Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 березня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.Я. Качмар
Суддя О.М. Гінда
Суддя В.В. Ніколін
Повний текст виготовлений 01 лютого 2016 року.