Справа № 466/3690/15 Головуючий у 1 інстанції: Донченко Ю.В.

Провадження № 22-ц/783/300/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Г.

Категорія: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Штефаніци Ю.Г.

суддів: Берези В.І., Бойко С.М.

за участі судового секретаря: Куцика І.Б.,

представника УПФ України у Личаківському районі м. Львова ОСОБА_2, представника ПАТ «Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструкторською - технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_4,розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 липня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова до Приватного акціонерного товариства «Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект», ОСОБА_4, третьої особи Державної фінансової інспекції у Львівській області, про відшкодування коштів надміру виплаченої пенсії, яка виникла внаслідок подання недостовірних відомостей, -

встановила:

В травні 2015 року Управління Пенсійного фонду України (далі управління ПФУ) у Личаківському районі м.Львова звернулось в суд з вказаним позовом до Приватного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект», ОСОБА_4, третьої особи Державної фінансової інспекції у Львівській області та просило стягнути з відповідачів солідарно 38 540,14 грн. на користь управління.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в квітні 2009 року, на підставі наданих ОСОБА_4 та ПАТ «Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» управлінню ПФУв Галицькому районі м. Львова відповідних документів для отримання пільгової пенсії, ОСОБА_4 булапризначена пенсія відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В подальшому пенсійну справу було скеровано до управління ПФУ в Личаківському районі м. Львова для її виплати по місцю проживання пенсіонера.

Однак за наслідками ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в частині правильності призначення пенсії, допомог і компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обґрунтованості видачі документів, що слугували підставою для призначення пенсії, допомог і компенсацій в управлінні Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова за період з 26.04.1986 р. по 01.12.2011 р., проведеної в березні 2012 р., Державною фінансовою інспекцією у Львівській області, встановлено факт невідповідності поданих підприємством даних у довідці від 10.04.2009 №16 з даними, які містяться у виписці з наказу ВДПІ НДІ „Сільенергопроекг" від 01.10.1987 року № 121/К, яка зберігається в архіві Головного управління соціального захисту населення ЛОДА, що відображено у відповідному акті №4-23/4 від 02.03.2012 р. А саме, до управління подано недостовірні дані щодо періоду перебування відповідача ОСОБА_4 в зоні відчуження на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році (10 календарних днів замість 7-ми), що призвело до безпідставного призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку на 4 роки та до безпідставного нарахування і виплати ОСОБА_4 управлінням ПФУ в Личаківському районі м. Львова, коштів в розмірі 38 540,14 грн..

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 31 липня 2015 року у задоволенні цього позову УПФ у Личаківському районі м.Львова відмовлено.

Рішення суду оскаржило управління ПФУ у Личаківському районі м.Львова. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення, на порушення судом норм матеріального права, постановлення рішення без повного і всебічного з'ясування обставин справи, без належної оцінки всіх доказів. Апелянт вказує на безпідставність висновків суду про пропуск позивачем строку звернення до суду, вказуючи на те, що про фіктивність поданих документів стало відомо лише з акту Державної фінансової інспекції та в межах позовної давності, в червні 2012 року. Відповідний позов було подано до Львівського окружного адміністративного суду, яким 22.06.2012 року було винесено ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі у зв'язку з тим, що на вказаний спір не поширюється юрисдикція адміністративних правовідносин. Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов (а.с.94-97, 127).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 на обґрунтування доводів апеляційної скарги, заперечення на скаргу відповідача ОСОБА_4 та представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів не знаходить достатніх підстав для задоволення скарги.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Положеннями ст.212 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до абз.1 ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема: учасникам, які працювали у 1987 році - від 10 до 14 кален дарних днів - на 5 років.

Як вбачається з матеріалів справи та безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4, який, працюючи у Львівському відділі комплексного проектування українського відділення інституту «Сельєненергопроект» (правонаступник ПАТ «Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект»), у вересні –жовтні 1987 року був відряджений для проведення робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС в зону радіоактивного забруднення,перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова у зв’язку з призначенням йому з 13.04.2009 року пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яке було здійснено управлінням ПФУв Галицькому районі м.Львова на підставі наданих ОСОБА_4 документів: заяви про призначення пенсії, диплому №558977 В-1, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії А №019006, довідки №16 від 10.04.2009, довідки від 10.04.2009 №198, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копії паспорта, трудової книжки, та інших документів, необхідних для призначення пенсії. В подальшому пенсійну справу було скеровано до управління ПФУ в Личаківському районі м. Львова для її виплати по місцю проживання пенсіонера.

Судом встановлено також, що в період з 02.12.2011 року по 22.12.2012 року Державною фінансовою інспекцією у Львівській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності в частині правильності призначення пенсії, допомоги і компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обґрунтованості видачі документів, що слугували підставою для призначення пенсії, допомоги і компенсацій в управлінні Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова за період з 26.04.1986 року по 01.12.2011 року, що стверджується актом від 02.03.2012 року ( а. с. 22-50).

За результатами ревізії встановлено факт невідповідності поданих підприємством даних у довідці від 10.04.2009 №16 з даними, які містяться у виписці з наказу ВДПІ НДІ „Сільенергопроекг" від 01.10.1987 року № 121/К, яка зберігається в архіві Головного управління соціального захисту населення ЛОДА. А саме, до управління подано недостовірні дані щодо періоду перебування відповідача ОСОБА_4 у відрядженні щодо проведення робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році а саме, що він безпосередньо був зайнятий на роботах з ліквідації аварії в зоні радіоактивного забруднення з 24.09.1987 р. по 03.10.1987 р. (10 календарних днів) хоча фактичний термін його перебування на цих роботах становив 7-м календарних днів (з 26.09.1987 р. по 02.10.1987 р.), що призвело до безпідставного призначення ОСОБА_4 пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку на 4 роки.

Згідно довідки Головного управління пенсійного фонду у м.Львові від 14 травня 2012 р. за № 687 про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, ОСОБА_4 з квітня 2009 року по листопад 2011 року було здійснено пенсійні виплати на загальну суму 38 545,16 грн. (а.с.6).

У відповідності до положення ч.2 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року із змінами та доповненнями, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон N 1788-XII), підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.101 цього Закону, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до положень ст.50Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст.103 Закону України N 1788-XII суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку умисного надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації, що у даному випадку відсутнє.

До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмується, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів (правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14).

В даному випадку недобросовісність щодо отримання зайво виплачених коштів з боку відповідача ОСОБА_4 як і розрахункова помилка з боку пенсійного органу відсутня, що не заперечується і позивачем, оскільки нарахування пенсії останньому здійснювалося на підставі довідки ПАТ «Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» (а.с.6).

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що обґрунтовано звернувшись в суд з вказаним позовом до ПАТ «Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект», щодо стягнення безпідставно нарахованих та виплачених ОСОБА_4 пенсійним органом сум пенсії в розмірі 38 540,14 грн., у позивача відсутні достатні правові підстави для стягнення вказаної суми з ОСОБА_4, вина якого в наданні невірних документів фактично не доведена.

Поряд з цим, при вирішенні спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач пропустив термін звернення до суду з даним позовом, та, виходячи з конкретних обставин справи і положень ст.ст.256, 257, 267 ЦК України, за наявності заяви представника відповідача, ПАТ «Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект», про застосування позовної давності, обґрунтовано задовольнив цю заяву та відмовив у задоволенні позову.

У відповідності до вимог п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення в цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч.1 ст.261 встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.ч. 3, 4, 5 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, управлінню ПФУ у Личаківському районі м. Львова про безпідставність призначення ОСОБА_4 пенсії із зменшенням пенсійного віку на 4 роки стало відомо 23.03.2012 р. з повідомлення Державної фінансової інспекції у Львівській області за результатами проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності в частині правильності призначення пенсії, допомог і компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в березні 2012 року, що підтверджується відповідним листом №04-15 м/2369 від 19.03.2012 р. (а.с.48-50).

Отже, перебіг позовної давності для пред’явлення пенсійним органом відповідного позову для стягнення необґрунтовано виплаченихОСОБА_4 коштіву даному випадку починається з 24.03.2012 р. та закінчується 23.03.2015 року. Однак позивач звернувся з вказаним позовом до суду в належний спосіб лише 20 липня 2015 року, тобто, поза межами позовної давності.

Поважності причин пропуску цього строку позивачем не доведено та питання про його поновлення не ставилось.

Твердження апелянта про те, що управління ПФУ у Личаківському районі м. Львова в червні 2012 року звернулось з аналогічним позовом до Львівського окружного адміністративного суду, яким у відкритті судового провадження було відмовлено ухвалою від 22.06.2012 року, яка тривалий час переглядалась у вищих судових інстанціях, а тому строк звернення до суду, на думку апелянта, не пропущено, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно наданої апелянтом копії Ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014 року, ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 року, якою відмовлено у відкритті провадження за позовом управління ПФУ у Личаківському районі м. Львова до ПАТ «Проектно-вишукувальний, науково-дослідний, конструкторсько-технологічний інститут «Укрзахіденергопроект» та ОСОБА_4 про відшкодування коштів, оскільки така не підлягає розгляду за нормами КАСу, залишено без змін.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові Судової палати у цивільних справах від 2 грудня 2015 року № 6-895цс15, за змістом статті 257, частини другої статті 264, частин четвертої, п’ятої статті 267 Цивільного кодексу України, частини першої статті 118, частини першої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.

З огляду на вказану правову позицію Верховного суду України, яка відповідно до положень ст.360-7 ЦПК України, є обов’язковою до виконання судів, колегія суддів вважає . що в даному випадку попереднє звернення управління ПФУ у Личаківському районі м. Львова з відповідним позовом до адміністративного суду непереривало перебігу позовної давності щодо подання позову у даній справі.

Не дивлячись на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову хоча і обґрунтував своє рішення лише пропуском позовної давності та не дав належної оцінки фактичним обставинам справи по суті вимог і не взяв до уваги наведені вище доводи щодо безпідставності заявленого позову до відповідача ОСОБА_4, однак вірно вирішив справу по суті, а з врахуванням того, що внаслідок винесеного судом апеляційної інстанції власного рішення результат по суті не зміниться, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити в силі, а апеляційну скаргу на нього, як таку, що не спростовує висновків суду - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319   ЦПК України,  колегія суддів,-  

у х в а л и л а:

Апеляційну  скаргу Управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в  касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Штефаніца Ю.Г.

Судді: Береза В.І.

ОСОБА_5