Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #53161192

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


26 січня 2016 року справа № 813/6029/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретар судового засідання Єдинак Г.Б.

за участю:

позивача: ОСОБА_2., представника позивача - ОСОБА_13

представника відповідача Мисак О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу



ВСТАНОВИВ:


ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління МВС України у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ № 547о/с від 30.07.2015 року про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ з посади міліціонера взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області на підставі п.63 «і» у зв'язку з не проходженням випробуванням в період іспитового строку, зобов'язання поновити його на посаді та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.03.2015 року був призначений на посаду міліціонера взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС у спеціальному званні «старшина міліції» із іспитовим строком до 16.03.2016 року. Під час проходження служби дотримувався дисципліни, дисциплінарних стягнень не мав, брав участь в антитерористичній операції на сході України, в результаті чого отримано посвідчення учасника бойових дій. Наприкінці літа дізнався про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ із займаної посади згідно наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області № 5420/с від 30.07.2015 року, проте з вказаним наказом ознайомлений не був. Зазначає, що службове розслідування було проведено з порушенням порядку, не витребовувалось жодних пояснень, атестаційний лист не видавався, атестаційні листи не складалися, будь-які стягнення не накладалися. Вважає, що наказ № 5420/с від 30.07.2015 року про звільнення його зі служби в органах внутрішніх справ не відповідає вимогам чинного законодавства, є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідачем подано заперечення на позовну заяву в якому зазначив, що 19.06.2015 року під час перевірки несення служби нарядами БПСМ ОП «Львів» ГУ МВС у с.м.т.Станиця Луганська, Луганської області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4, сержантом міліції ОСОБА_5 та лейтенантом міліції ОСОБА_6 було виявлено старшину міліції ОСОБА_2 під час перебування у відрядженні в зоні АТО у стані алкогольного сп'яніння. Зроблено зауваження та відібрано письмові пояснення. 20.06.2015 року під час перевірки несення служби нарядами повторно ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння. За наслідками службової перевірки прийнято рішення клопотати перед керівництвом ГУМВС України у Львівській області про звільнення позивача з органів внутрішніх справ у зв'язку з не проходження випробування в період іспитового строку. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених в позовній заяві. Просили задоволити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених в запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши думку позивача та представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 проходив службу в ГУ МВС України у Львівській області з 16.03.2015 року на посаді міліціонера взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС у Львівській області у спеціальному званні «старшина міліції», з іспитовим строком до 16.03.2016 року.

19.02.2015 року позивачем прийнято присягу працівника органів внутрішніх справ України.

Наказом начальника ГУ МВС від 28.05.2015 року № 368 о/с дск старшина міліції ОСОБА_2 у складі батальйону патрульної служби особливого призначення «Львів» ГУ МВС у Львівській області був відряджений для несення служби у Луганську область, с.м.т. Станицю Луганську.

20.07.2015 року заступником командира батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області капітаном міліції В.Ю. Соломійчук було затверджено висновок службового розслідування за матеріалами порушення службової дисципліни старшиною міліції ОСОБА_2 (далі - висновок від 20.07.2015 року).

У висновку службового розслідування за матеріалами порушення службової дисципліни від 20.07.2015 року командиром роти №1 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області майором міліції Брязу С.О. зафіксовано, що за грубе порушення службової дисципліни під час несення служби у зоні проведення АТО міліціонером взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС старшина міліції ОСОБА_2,, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС підлягає звільненню з органів внутрішніх справ у запас за п.63 "і" (у зв'язку із не проходженням випробування в період іспитового строку).

30.07.2015 року начальником ГУ МВС України у Львівській області було прийнято наказ №542о/с, відповідно до якого, старшина міліції ОСОБА_2,, міліціонера взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС із 31.07.2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 «і» (у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку)/(підстава: висновок комісії ГУМВС від 20.07.2015 року).

26.08.2015 року позивач звернувся до начальника ГУ УМВС України у Львівській області із заявою про проведення перевірки правомірності рішення про звільнення ОСОБА_2 із органів внутрішніх справ.

У подальшому, наказом начальника ГУМВС України у Львівській області № 2377 від 27.08.2015 року «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування за фактом надходження до ГУМВС 26.08.2015 року звернень колишніх працівників міліції БПСМ ОП «Львів» ГУМВС України у Львівській області, в яких міститься інформація про можливе порушення службової дисципліни окремими службовими особами БПСМ ОП «Львів» ГУМВС України у Львівській області при їх звільненні.

05.10.2015 року начальником ГУ МВС України у Львівській області було затверджено висновок службового розслідування за фактом надходження звернень колишніх працівників міліції БПСМ ОП «Львів» ГУМВС України у Львівській області щодо можливих порушень при їх звільненні з органів внутрішніх справ (далі - висновок від 05.10.2015 року).

22.10.2015 року ГУ МВСУ у Львівській області на адресу позивача було надіслано лист, з додатками на 25 аркушів, які стали підставою для його звільнення.

В судовому засіданні встановлено, що із оскаржуваним наказом про звільнення позивач не був ознайомлений у день звільнення, а ознайомився лише після написання скарг про незаконність свого звільнення.

Таким чином, вважаючи, що відповідачем під час винесення наказу № 542о/с було порушено охоронювані права та інтереси, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Статтею 2 Закону України «Про міліцію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 цього ж Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Отже, особливості проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки врегульовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29 липня 1991 року (далі - Положення).

Пунктом 3 цього Положення передбачено, що на службу в органи внутрішніх справ приймаються на добровільних засадах особи, які досягли 18-річного віку (крім випадків, встановлених законодавством), здатні за особистими якостями, освітою і станом здоров'я виконувати покладені на них обов'язки. Під час прийняття на службу може бути встановлено іспитовий строк тривалістю до одного року. Особливості проходження служби в період іспитового строку визначаються МВС.

Аналогічні за змістом положення містяться й у статті 17 Закону України «Про міліцію».

Згідно з пунктом 10 Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з п. 62 Положення, звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Відповідно до п. п. «і» п. 63 Положення, особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) у зв'язку з не проходженням випробування в період іспитового строку.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3640-ІV.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут ОВС), службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно зі ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Із системного аналізу вказаних норм слідує, що визначальним фактором звільнення з підстав не проходження випробування в період іспитового строку є обставини, які в своїй сукупності дають можливість стверджувати про суттєві порушення службової дисципліни з боку працівника органів внутрішніх справ.

Відповідач у своїх запереченнях вказує, що підставою для висновку про не проходження позивачем випробування під час іспитового строку стало порушення службової дисципліни, що проявилось у вживанні спиртних напоїв під час несення служби у зоні проведення АТО.

Суд зазначає, що відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

На пропозицію суду відповідачем не надано жодних доказів щодо проведення медичного огляду позивача, наявності висновку медичного огляду, за яким би було встановлено ступінь алкогольного сп'яніння чи протилежне.

Інших доказів на підтвердження перебування ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння відповідачем суду не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Дисциплінарного статуту ОВС, накладення дисциплінарного стягнення на особу, яка перебуває в стані сп'яніння, а також одержання від неї пояснень мають бути відкладені до її протверезіння.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснили, що командуванням чинився тиск, як на позивача так і на них. Як би вживали алкогольні напої їх би скерували на освідування до лікарні.

З огляду на наведене, наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено викладену у висновку службового розслідування від 20.07.2015 року інформацію щодо грубого порушення позивачем службової дисципліни, а відтак, висновок щодо наявності грубого порушення службової дисципліни є необґрунтованим.

Надані відповідачем копій рапортів командира роти № 3 ОСОБА_4, командира взводу № 2 ОСОБА_6 та командира взводу № 1 ОСОБА_5 не беруться судом до уваги, оскільки з рапортів, поданих від ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на ім'я командира БПСМ ОП «Львів» Вольського І.Г. не можливо встановити факту їх реєстрації, результатів розгляду та вчинення будь-яких інших дій за результатами їх подання та розгляду.

Судом встановлено, що за участь в бойових діях в зоні проведення АТО, позивачу Львівським обласним військовим комісаром 26.10.2015 року було видано посвідчення учасника бойових дій (серія АБ № 005763).

Крім того, доказів існування усних або письмових зауважень, оголошених позивачу за час проходження служби з 16.03.2015 року по день звільнення з ОВС відповідачем суду не надано, дисциплінарних стягнень, кримінальних проваджень за результатами служби стосовно ОСОБА_2 не застосовувалось та не порушувалось.

При цьому, суд відзначає, що факт порушення службової дисципліни позивачем, за який його було звільнено з органів внутрішніх справ, матеріалами службового розслідування та іншими зібраними у справі доказами в сукупності не доведений.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п. 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність винесеного наказу начальника ГУМВСУ у Львівській області в частині звільнення старшини міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за п. 63 «і» Положення, у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій і рішень.

Також суд враховує, що під час розгляду справи представник відповідача не надав суду будь-яких доказів невідповідності позивача виконуваній роботі або займаній посаді, а також доказів того, що позивач притягувався до дисциплінарної відповідальності.

З огляду на наведене та зважаючи на відсутність доказів не проходження позивачем випробування під час іспитового строку, а також невідповідність зазначених відповідачем підстав звільнення ОСОБА_2 наявним у матеріалах справи документам, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 542 о/с від 30.07.2015 року в частині звільнення молодшого сержанта міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ та поновити ОСОБА_2 на посаді міліціонера взводу № 2 роти № 3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС у Львівській області з 31.07.2015 року.

Водночас, згідно з п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача та стягнення грошового забезпечення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», цей Порядок застосовується у випадках вимушеного прогулу працівника. У відповідності до ч. 3 п. 2 даного Порядку, збереження заробітної плати «у всіх інших випадках», до яких відноситься й випадок вимушеного прогулу, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до оскаржуваного наказу, позивача було звільнено із органів внутрішніх справ з 31.07.2015 року.

В матеріалах справи містяться довідка № 85 від 19.01.2016 року про доходи позивача за останні 2 місяці перед звільненням, відповідно до якої грошове забезпечення за останні два місяці роботи складає 8342,97 грн. (червень 2015 року - 4375,02 грн.; липень 2015 року - 4375,33 грн.). Кількість робочих днів складала 44 дні (у червні 2015 року - 21 день; у липні 2015 року - 23 дні).

Як наслідок, середньоденний розмір грошового забезпечення позивача складає - 198,87 грн.

Тривалість вимушеного прогулу позивача складає 124 робочих днів, відтак, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 24663,60 грн. (198,87 грн. х 124 днів) та підлягає стягненню з відповідача.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України, оскільки судові витрати у формі судового збору позивачем у справі не були понесені, а тому не підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -



ПОСТАНОВИВ:


Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 542 о/с від 30.07.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за п 63«і» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.

Поновити ОСОБА_2 на посаді міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 31 липня 2015 року.

Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (пл. Ген. Григоренка, 3, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_2 24663 (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят три) грн. 60 коп. грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

В частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 4375 (чотири тисячі сто сімдесят одна) грн. 18 коп. постанова суду виконується негайно.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія а пеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.



Суддя Кухар Н.А.





Повний текст постанови виготовлено 29.01.2016 року.




  • Номер:
  • Опис: про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу
  • Тип справи: Касаційна скарга
  • Номер справи: 813/6029/15
  • Суд: Касаційний адміністративний суд
  • Суддя: Кухар Наталія Андріївна
  • Результати справи:
  • Етап діла: Рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.05.2016
  • Дата етапу: 25.07.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація