Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #53138164


№755/15405/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2016 року колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва у складі головуючого судді Федюка О.О., суддів Катющенко В.П., Гаврилової О.В., при секретарі Яськовій В.В., з участю прокурора Хальзєва С.І., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, провівши в приміщенні суду відкрите судове засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015010000000094 від 19 травня 2015 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.м.т. Отиня, Коломийського р-ну, Івано-Франківської обл., громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_2, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

05 жовтня 2015 року в провадження Дніпровського районного суду м. Києва з прокуратури АР Крим надійшов для розгляду обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015010000000094 від 19 травня 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.

В судовому засіданні прокурор Хальзєв С.І. заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, на тримання під вартою в Київському СІЗО Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області, мотивуючи його тим, що частиною 5 ст.176 КПК України виключена можливість застосування щодо осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави. Крім того, в клопотанні зазначено, що визначене судом місце відбування обвинуваченим домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1, не є його постійним місцем проживання, за вказаною адресою останній не проживає. Тому, враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, зареєстрований та фактично проживає на території окупованого Російською Федерацією півострову Крим, існує ризик того, що він буде переховуватися від суду.

Захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та зазначив, що дійсно в ч.5 ст.176 КПК України вказані злочини, до яких належить ст. 111 КК України, за якими виключена можливість застосування щодо осіб, які підозрюються, обвинувачуються у цьому злочині, застосування інших запобіжних заходів, крім тримання під вартою. Разом з тим, існують об'єктивні обставини, які свідчать про відсутність підстав для зміни ОСОБА_2 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, а саме: свідки в даному кримінальному провадженні вже допитані, тому вплив на них виключається; не пройшло достатнього часу для зміни обставин, які слугували підставою для зміни запобіжного заходу; з 25.01.2016р. заплановано стаціонарне лікування обвинуваченого. Крім того, ОСОБА_2 прибув до суду, виконує ухвалу в частині отримання медичних послуг та повідомлення про своє місце перебування; особа може мати декілька місць проживання.

Обвинувачений ОСОБА_2 також просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про заміну запобіжного заходу на тримання під вартою та зазначив, що він виконує всі обов'язки, покладені на нього ухвалою суду про заміну запобіжного заходу, повідомляє прокурора та органи поліції про необхідність прибуття до медичного закладу, враховуючи стан його здоров'я та відсутність можливості одержати необхідне лікування в умовах СІЗО, зміна запобіжного заходу на тримання під вартою, з урахуванням наявних у нього захворювань, може призвести до летального наслідку.

Заслухавши думки учасників судового процесу, колегія суддів приходить до наступного.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.01.2016р. запобіжний захід, застосований щодо ОСОБА_2 у виді тримання під вартою змінено на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, заборонено цілодобово залишати кв. АДРЕСА_1, крім розумного фактичного часу, необхідного для прибуття за викликом до суду і часу перебування в приміщенні суду під час розгляду кримінального провадження, а також часу необхідного для проведення його медичного обстеження та лікування з обов'язковим повідомленням визначених ухвалою осіб, з покладенням на обвинуваченого відповідних обов'язків.

Обґрунтовуючи клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, на тримання під вартою прокурор посилається на те, що частиною 5 ст.176 КПК України виключена можливість застосування щодо осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111 КК України, запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави.

Так ч.5 ст.176 КПК України передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Разом з ти, змінюючи обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт суд виходив з визначеної Конституцією України найвищої соціальної цінності, якою є людина, її життя і здоров'я та врахував документально підтверджену наявність у обвинуваченого хронічних захворювань та стан його здоров'я на час прийняття цього рішення, який на даний час не змінився, прийшов до висновку, що подальше тримання під вартою обвинуваченого в умовах СІЗО не забезпечить надання йому належної медичної допомоги.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Звертаючись до суду з клопотанням про заміну запобіжного заходу на тримання під вартою, прокурором не наведено обґрунтування наявності жодного з вищезазначених ризиків.

Право на життя та здоров'я людини є одним із найбільш важливих прав людини. Воно гарантується Загальною декларацією прав людини (стаття 3): «Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність». Крім того, стаття 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права визнає право кожного на життя, додаючи, що це право «має бути захищене законом», а також, що «ніхто не може бути позбавлений життя свавільно».

Пріоритетом для будь-якої держави має бути дотримання прав і свобод людини. У 1991 році Україна, ставши незалежно державою, зробила перший крок на шляху до ствердження демократичності, верховенства права.

У відповідній частині Рекомендації Rec (2006) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Європейські пенітенціарні правила» зазначається: «...4. Утримання ув'язнених в умовах, які порушують їхні права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсів. ... 10.1 Європейські пенітенціарні правила застосовуються щодо всіх осіб, взятих під варту судовою владою, чи засуджених до позбавлення волі (пункт 183, рішення «Тимошенко проти України», заява № 49872/11).

Якщо особу взято під варту, держава повинна забезпечити тримання її в умовах, які відповідають принципу поваги до людської гідності, а спосіб і метод виконання покарання не повинні завдавали їй душевного страждання чи мук, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний ув'язненню, і щоб здоров'я і добробут особи з огляду на практичні потреби ув'язнення були належним чином забезпечені, включаючи, серед іншого, надання їй необхідної медичної допомоги

Стаття 3 Конвенції є втіленням основних цінностей демократичного суспільства. Вона категорично забороняє будь-яке катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження, незважаючи на обставини поведінки потерпілого.

Жорстоке поводження підпадатиме під дію статті 3 Конвенції лише у разі досягнення певного мінімального рівня жорстокості. Оцінка цього мінімуму є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як тривалість поводження, його фізичні та психічні наслідки, а в деяких випадках мають враховуватися також стать, вік і стан здоров'я потерпілого.

Якщо особу взято під варту, держава повинна забезпечити тримання її в умовах, які відповідають принципу поваги до її людської гідності, а спосіб і метод виконання покарання не завдавали їй душевного страждання чи мук, які б перевищували невідворотний рівень страждання, притаманний ув'язненню, і щоб здоров'я і добробут особи з огляду на практичні потреби ув'язнення були належним чином забезпечені, включаючи, серед іншого, надання їй необхідної медичної допомоги. Оцінюючи умови тримання, необхідно враховувати сукупний вплив цих умов, а також тривалість тримання у цих умовах (п. 80 рішення від 13 вересня 2005 року у справі «Островар проти Молдови», заява № 35207/03; пункти 196-198 рішення від 26.06.2013 «Тимошенко проти України», заява № 49872/11; п. 119 рішення у справі «Лабіта проти Італії», заява № 26772/95; пункти 162, 167 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»; п. 75-77 рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Сарбан проти Молдови», заява № 3456/05; п. 94 рішення у справі «Кудла проти Польщі», заява № 30210/96).

За вказаних обставин, враховуючи усі вищенаведені доводи в їх сукупності, а також, враховуючи наявні в матеріалах кримінального провадження відомості як щодо стану здоров'я обвинуваченого так і щодо можливості забезпечення державою надання обвинуваченому належної медичної допомоги в умовах тримання під вартою, суд вважає, що клопотання прокурора про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на тримання під вартою є необґрунтованими та таким, що не підлягає задоволенню. При цьому, суд враховує ту обставину, що не зважаючи на визначену в ч. 5 ст. 176 КПК України неможливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до осіб, що обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого зокрема ст. 111 КК України, такий запобіжний захід може забезпечити реалізацію принципів кримінального процесуального законодавства, є виправданим, справедливим по відношенню до обвинуваченого, негативно не вплине на інтереси держави та суспільства та не призведе до перешкоджання здійсненню об'єктивного та неупередженого розгляду даного кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що обвинуваченим ОСОБА_2 в повній мірі виконуються покладені на нього ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.01.2016р. обов'язки, що підтверджено стороною обвинувачення в судовому засіданні.

Керуючись Конституцією України, вимогами ст.ст. 176-178, 181, 183, 200, 331, 369-372 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання прокурора Хальзєва С.І. про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю на тримання під вартою в Київському СІЗО Управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області - відмовити.

Запобіжний захід, застосований щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю та покладенням на нього обов'язків визначених ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:

Судді: 1 2


  • Номер: 11-кп/796/1675/2015
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 755/15405/15-к
  • Суд: Апеляційний суд міста Києва
  • Суддя: Федюк О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 27.08.2015
  • Дата етапу: 28.08.2015
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація