Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #53132714

Дата документу Справа № 331/4411/15-к


АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ


Провадження № 11-кп/778/123/16 Головуючий в 1-й інстанції: Татарінов В.І.

Єдиний унікальний № 331/4411/15-к

Категорія: ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2, Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Жовніренко В.П.

суддів: Шаповал О.С., Фоміна В.А.

при секретарі Дротянко С.Г.

за участю:

прокурора Стоматової В.П.

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080020001810, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України,

встановила:

До суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою звернулась обвинувачена ОСОБА_2, в якій просить вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24.09.2015 року щодо неї – змінити та призначити їй покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на наступні обставини:

- збитки за кожним з епізодів не спричинили істотної шкоди ТОВ «РУШ» та ТОВ «Епіцентр-К», які входять до Реєстру великих платників податків, що затверджений наказом ДВС України №145 від 26.09.2014 року під №1029 та №1144 відповідно, то вчинені нею кримінальні правопорушення підлягають закриттю через свою малозначність;

- суд безпідставно зазначив у вироку судимості за вироками Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2004 року, Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2004 року, Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2007 року та Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2008 року, оскільки відповідно до положень ст. 89 КК України вона за зазначеними вироками є несудимою;

- судом не врахована наявність в неї неповнолітньої дитини, належним чином не враховано, що вона позитивно характеризується, повністю визнала свою провину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, розкаялась у скоєному, сприяла розкриттю злочинів, а шкода, спричинена її діями, відшкодована;

- суд у вироку не навів жодних обставин, що обтяжують покарання, до обставин, що пом’якшують її покарання, відніс лише щире каяття та сприяння встановленню істини у справі, а також не зазначив у вироку, чому до неї не може бути застосовано покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що вона дійсно раніше була судима, однак не за вчинення корисливих злочинів.

У запереченнях прокурор просить апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок щодо неї залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Оскаржуваним вироком ОСОБА_2 визнано винною та засуджено:

- за ч. 1 ст. 185 КК України до 3 місяців арешту;

- за ч. 2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до 4 місяців арешту.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 6 місяців арешту.

Оскаржуваним вироком, до набрання ним законної сили, запобіжний захід щодо обвинуваченої залишений у виді особистого зобов’язання.

Вирішена доля речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.

У вироку також зазначено, що ОСОБА_2 раніше судима:

- 27.09.2004 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням на 2 роки;

- 15.10.2004 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі з випробуванням 1 рік;

- 09.10.2007 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі з випробуванням на 2 роки;

- 10.10.2008 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень;

- 18.10.2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, звільнена 16.06.2014 року від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі на підставі ст. 7 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Як вказано у вироку суду, 28 травня 2015 року о 08 годині 25 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у торговому залі магазину «Ева», що розташований за адресою: м. Запоріжжя пр. Леніна, буд. 42, умисно, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з полиць магазину майно, яке сховала в сумку, яка була при ній, після чого покинула приміщення магазину, чим спричинила ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду на загальну суму 132 грн. 51 коп. (без ПДВ).

28 травня 2015 року, приблизно о 08 годині 45 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у торговому залі магазину «Ева», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 42, умисно, діючи повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала з полиць магазину майно, яке сховала в сумку, яка була при ній, після чого покинула приміщення магазину, чим спричинила ТОВ «РУШ» матеріальну шкоду на загальну суму 392 грн. 64 коп. (без ПДВ).

08 червня 2015 року, приблизно о 13 годині 10 хвилин, ОСОБА_2, маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у торговому залі гіпермаркету «Епіцентр», що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 1-Б, діючи з корисливих мотивів, повторно, будучи впевнена, що за її діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно, взяла з торгової полиці майно, що належить ТОВ «Епіцентр-К» усього на загальну суму 195 грн. 02 коп., без урахування ПДВ, який поклала до своєї жіночої сумки та направилась до лінії каси. Проте, пройшовши лінію каси, за вищевказаний товар ОСОБА_2 не розрахувалась, таким чином намагалась таємно викрасти товар гіпермаркету, однак через незалежну від її волі причину, свій злочинний умисел до кінця довести не змогла, оскільки була зупинена співробітниками служби безпеки гіпермаркету та в подальшому передана працівникам міліції.

В апеляційному суді обвинувачена ОСОБА_2 змінила частково свою апеляційну скаргу та не заперечувала проти сум викраденого майна, зазначених у вироку, просила призначити їй на підставі ст. 69 КК України більш м’яке покарання, ніж передбачене законом, а саме у виді громадських робіт.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та апеляційної скарги, обвинувачену, її захисника, який підтримав скаргу ОСОБА_2, просив вирок змінити, пом’якшити ОСОБА_2 покарання, призначивши їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді громадських робіт, прокурора, який заперечував проти скарги обвинуваченої, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до норм, передбачених ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів при обставинах, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується матеріалами провадження, ніким, у тому числі, обвинуваченою, не оспорюються та є обґрунтованими.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 в апеляційній скарзі також не оспорюються і є правильною.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті Особливої частини кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що обтяжують та пом’якшують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення й попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, її особу та обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання, призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, яке, на думку колегії суддів, є достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Так, із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_2 раніше притягувалася до кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, у тому числі останній раз 18.10.2010 року була засуджена за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311, ст.ст. 70 71 КК України до п’яти років одного місяця позбавлення волі та звільнена від відбуття покарання у виді позбавлення волі 16.06.2014 року на підставі ст. 7 Закону України «Про амністію у 2014 році», судимості за які не зняті та погашені.

Доводи скарги ОСОБА_2 про те, що суд безпідставно зазначив у вироку судимості за вироками Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27.09.2004 року, Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15.10.2004 року, Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2007 року та Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2008 року, оскільки вони відповідно до положень ст. 89 КК України погашені, є необґрунтованими, так як в матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що вона була звільнена судом від призначеного покарання після закінчення іспитового строку і не надала їх і в суді першої інстанції.

Крім того, згідно з вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2010 року покарання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України було призначено за сукупністю з вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2007 року на підставі ст. 71 КК України, а вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.10.2008 року, на який посилається обвинувачена в скарзі, в оскаржуваному вироку не зазначений.

Необґрунтованими також є доводи ОСОБА_2 про те, що судом не врахована наявність в неї неповнолітньої дитини, що вона позитивно характеризується, повністю визнала свою провину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, розкаялась у скоєному, сприяла розкриттю злочинів, оскільки в матеріалах провадження відсутні дані про наявність в неї неповнолітньої дитини, а в апеляційному суді вона повідомила, що у 2011 році її було позбавлено батьківських прав щодо її доньки і її опікуном до теперішнього часу є її матір, а зазначені нею обставини, що пом’якшують покарання, у вироку суду вказані.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що суд необґрунтовано при призначенні покарання не врахував відшкодування нею заподіяної шкоди, колегія суддів вважає безпідставними, так як в матеріалах провадження відсутні дані про відшкодування нею шкоди, не були ці дані надані обвинуваченою ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді.

Вимога ОСОБА_2 про зміну вироку з призначенням їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді громадських робіт, а не арешту, оскільки вона повністю визнала свою провину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, розкаялась у скоєному, сприяла розкриттю злочинів та на теперішній час намагається офіційно влаштуватися на роботу в КП «Основаніє», не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ст. 69 КК України суд може перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті), лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням особи винного.

Враховуючи викладене, а також, що обвинувачена ані в апеляційній скарзі, ані в судовому засіданні апеляційного суду фактично не обґрунтувала підстави для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду першої інстанції в частині призначення їй покарання.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2015 року щодо обвинуваченої ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.


Судді:

ОСОБА_1ОСОБА_4ОСОБА_5











  • Номер: 1-в/331/4/2016
  • Опис: про заміну штрафу на покарання у вигляді громадських робіт
  • Тип справи: кримінальне провадження у порядку виконання судових рішень
  • Номер справи: 331/4411/15-к
  • Суд: Жовтневий районний суд м. Запоріжжя
  • Суддя: Жовніренко В.П.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Виконання рішення
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.08.2015
  • Дата етапу: 02.03.2016
  • Номер: 11-кп/778/123/16
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 331/4411/15-к
  • Суд: Апеляційний суд Запорізької області
  • Суддя: Жовніренко В.П.
  • Результати справи: Винесено ухвалу про залишення вироку суду першої інстанції без змін
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 29.10.2015
  • Дата етапу: 26.01.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація