Старобільський районний суд Луганської області

м. Старобільськ, вул. Пролетарська, 38а, 92700, (06461) 2-22-52

Справа № 2-а-92

2010р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

( в порядку письмового провадження)

21 січня 2010 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Зайцева Л.М.,

за участі сторін:

позивача не з’явився,

представника відповідача не з’явився,

представника третьої особи не з’явився,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Старобільську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації, третя особа – головне управління державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації, третя особа – головне управління державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності, у якому просить суд визнати дії відповідача відносно нарахування йому щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності, - незаконними; стягнути з відповідача на його користь недоплачену одноразову компенсацію при встановленні групи інвалідності у розмірі 20 415 грн. 60 коп.; стягнути з відповідача на його користь щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 2 200 грн. 00 коп., за 2008 рік у розмірі 2 455 грн. 00 коп., за 2009 рік у розмірі 2 905 грн. 00 коп., а всього 7 560 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що він є постраждалим внаслідок ОСОБА_2 катастрофи 1-ої категорії і інвалідом II групи від захворювання, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС. Він користується правами і пільгами, встановленими Законами України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи». У 2007 році він визнаний інвалідом другої групи, оскільки захворювання має причинний зв'язок з виконанням робіт під час військової служби при ліквідації наслідків ОСОБА_2 катастрофи. 15.10.2009 року він спрямував до відповідача письмове звернення про виплату одноразової компенсації як учаснику ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС, який став інвалідом внаслідок ОСОБА_2 катастрофи, а також сплати недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за період 2007-2009 роки. Проте відповідач зробив висновок, що немає підстав для доплати одноразової компенсації та сплати недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за період 2007-2009 роки згідно вимог ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи». Позивач вважає, що така відмова не ґрунтується на чинному законодавстві. У позові навів розрахунки.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача – Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу у його відсутності. Надав суду письмові заперечення проти позову, у яких заперечував проти позову та просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач знав про порушення своїх прав з моменту фактичного отримання обох видів допомоги у зменшеному розмірі і позивачем пропущено строк для звернення до суду з даним позовом в частині сплати допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за 2007 рік, і позивач не звернувся до суду з клопотанням про поновлення процесуальних строків. У 2008 році відповідно до змін, внесених до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи» Законом №107-IV від 28.12.2007р. ці види допомоги виплачуються у розмірах, встановлених КМУ. Тому у розмірах затверджених постановою КМУ від 12.07.2005р. №562 позивачу і було виплачено допомогу на оздоровлення у лютому 2008 року у розмірі 120грн., у березні 2009 року у розмірі 120грн.

Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В своїй письмовій заяві просить суд розглянути справу у його відсутності. Надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просить суд позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючиь на те, що виплати позивачу здійснюються відповідно до норм Бюджетного кодексу України, у Державному бюджеті України на 2009 рік не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої допомоги понад розмірів, встановлених законами України про Державний бюджет на відповідний рік. Просить суд застосувати строк позовної давності.

Відповідно до вимог ч.3 ст.122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без участі сторін.

Дослідивши докази по справі, суд вважає позов частково обґрунтованим і таким, що підляглає частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлені такі факти і відповідні ним правовідношення:

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом війни другої групи від захворювання, яке пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2з 27.11.2007 року, що підтверджується довідкою МСЕК від 11.12.2007 року. (а.с.6). Позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок ОСОБА_2 катастрофи (а.с.5). Він знаходиться на обліку в УПСЗН Старобільської РДА і отримує щорічну допомогу на оздоровлення: грудень 2007 року – у розмірі 100 гривень, березень 2008 року – у розмірі 120 гривень, лютий 2009 року – у розмірі 120 гривень, та отримав одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС, який став інвалідом внаслідок ОСОБА_2 катастрофи, у січні 2008 року у розмірі 284 гривні 40 копійок (а.с.а.с.9-10).

Позивач звертався до відповідача з заявою щодо правильності призначення вказаних виплат та отримав відмову у задоволенні його вимог.( а.с.7-8).

Вказані обставини визнані відповідачем а тому на підставі вимог ч.3 ст.72 КАС України у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку в тому числі органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частина третя статті 46 Конституції України передбачає, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Пунктом 2 частини 1 статті 8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України “Про пенсійне забезпечення” – за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзацем першим пункту 13 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи, зокрема соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи».

Абзацом третім частини 1 статті 48 розділу VIII вказаного Закону встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС, які стали інвалідами внаслідок ОСОБА_2 катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС та смерть яких пов'язана з ОСОБА_2 катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат. Згідно абзацу другого частини 4 статті 48 вказаного Закону встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат.

Пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року N 489-V в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати дію положень абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи" на 2007 рік було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року N 489-V. Пунктом 5 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином у судовому засіданні було достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1, який є учасником ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС, який став інвалідом ІІ групи внаслідок ОСОБА_2 катастрофи, віднесений до 1 категорії постраждалих, має право на отримання одноразової компенсацій у розмірі, визначеному абзацом 3 частини 1 статті 48 розділу VІІІ Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи», а саме - у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, та має право на отримання за період 2007-2009 роки щорічної допомоги на оздоровлення згідно абзацу 2 частини 4 статті 48 розділу VІІІ Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи», а саме - у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Згідно частини 7 статті 48 розділу VІІІ Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи» розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Дія вказаного положення на 2007 рік пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року N 489-V також була зупинена, і Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп2007 положення, зокрема, пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року N 489-V визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) Пунктом 5 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Таким чином виходячи з вищевикладеного, та беручи до уваги, що відповідачем УПСЗН Старобільської РДА позивачу ОСОБА_1 було нараховано щорічну допомогу на оздоровлення: грудень 2007 року – у розмірі 100 гривень, березень 2008 року – у розмірі 120 гривень, лютий 2009 року – у розмірі 120 гривень, а також було нараховано одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС, який став інвалідом внаслідок ОСОБА_2 катастрофи, у січні 2008 року у розмірі 284 гривні 40 копійок (а.с.9-10), та приймаючи до уваги положення частини 7 статті 48 розділу VІІІ Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи» суд вважає, що при розрахуванні позивачу як щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, так і одноразової компенсації, слід виходити з розміру заробітної плати, який був законодавчо встановлений на момент їх виплати позивачу , тобто у грудні 2007 року, у березні 2008 року, у лютому 2009 року та у січні 2008 року.

Статтею 76 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-V, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, встановлено з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 липня 2007 року – 420 гривень та з 1 грудня 2007 року – 450 гривень.

Статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, встановлено з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати 515 гривень, з 1 квітня 2008 року – 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року – 545 гривень та з 1 грудня 2008 року – 650 гривень на місяць.

Статтею 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року №835-VI, що набрав чинності з 1 січня 2009 року, встановлено з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень, з 1 квітня 2009 року – 625 гривень, з 1 липня 2009 року – 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року – 650 гривень та з 1 грудня 2009 року – 669 гривень на місяць.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач ОСОБА_1, як учасник ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС, який став інвалідом ІІ групи внаслідок ОСОБА_2 катастрофи, має право на отримання одноразової компенсації в сумі 20 700 гривень 00 копійок ( 460 грн. х 45 мінімальних заробітних плат). Йому було сплачено 284,40гривень, а тому йому відповідач повинен доплатити 20 415 грн. 60 коп. ( 20 700,00 – 284,40).

Також позивач ОСОБА_1, як учасник ліквідації наслідків аварії на ОСОБА_2 АЕС, який став інвалідом ІІ групи внаслідок ОСОБА_2 катастрофи, має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення виходячи з наступних розрахунків:

за 2007 рік- у сумі 2000 гривень: 420 гривень/розмір мінімальної заробітної плати на листопад 2007 року як на дату виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік. х 5 мінімальних заробітних плат – 100гривень/розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік, отриманої позивачем =2 000 гривень;

за 2008 рік- у сумі 2 455 гривень: 515 гривень/розмір мінімальної заробітної плати на лютий 2008 року як на дату виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік(а.с.23)/ х 5 мінімальних заробітних плат – 120гривень/розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, отриманої позивачем =2 455 гривень;

за 2009 рік- у сумі 2 905 гривень: 605 гривень/розмір мінімальної заробітної плати на березень 2009 року як на дату виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік(а.с.23)/ х 5 мінімальних заробітних плат – 120гривень/розмір щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, отриманої позивачем =2 905 гривень.

За таких обставин позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про зобов’язання УПСЗН Старобільської РДА виплатити йому одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних заробітних плат в сумі 20 415,60 гривень підлягають повному задоволенню.

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про зобов’язання УПСЗН Старобільської РДА виплатити позивачу недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період 2007-2009 роки у сумі 8 350 гривень, також підлягають частковому задоволенню в сумі 7 360 гривень (2 000 +2 455 +2 905 = 7 360), а в сумі 200 гривень за 2007 рік є необґрунтованими.

До заперечень відповідача УПСЗН в Старобільському районі про те, що пенсія позивачу сплачується відповідно до постанови КМУ «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи» від 12.07.2005р. №562, про те, що рішення про відновлення дії законодавчих актів України у редакції, чинній до внесення змін до них, Верховною Радою України не приймалось, суд відноситься критично, оскільки ці заперечення відповідача суперечать положенням ст.ст.46, 92 Конституції України, ст.ст.49,50,54,71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи», положенням Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», абзацу 2 преамбули, частини 3 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 8, пунктам 13,16 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Крім того, суд враховує, що за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру наведених пенсій застосуванню підлягають стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи», а

не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі №1-21/2005) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1,3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22,23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв’язку з вищевикладеним суд вважає дії УПСЗН Старобільської РДА щодо призначення та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, меншому ніж 45 мінімальних заробітних плат, та щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, меншому ніж 5 мінімальних заробітних плат, є неправомірними, оскільки ці дії УПСЗН не відповідають вимогам ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи».

Відповідно до ч.2ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а згідно відповіді УПСЗН від 28.10.2009 року позивачу ОСОБА_1 на його звернення від 15.10.2009 року щодо підвищення та перерахунку пенсії позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод і інтересів з моменту отримання вказаної відповіді, тобто з 28.10.2009 року. Крім того, суд враховує, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

А тому суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і його адміністративний позов задоволено частково, то належний до сплати судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок слід віднести за рахунок держави.

На підставі ст.ст.8,22,46,92 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок ОСОБА_2 катастрофи», ст.55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року, ст.59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, ст.76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року, керуючись т.ст.2,4,5,8,11,12,17,94,ч.1ст.158,ст.159, ч.1,2,3 ст.160, ст.ст.161,162,163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації, третя особа – головне управління державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації при встановленні групи інвалідності задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації щодо несплати ОСОБА_1 одноразової компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат та щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період 2007-2009 роки - незаконними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 одноразову компенсацію у розмірі 45 мінімальних заробітних плат у розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми 20 415 гривень 60 коп. (двадцять тисяч чотириста п’ятнадцять гривень шістдесят коп.).

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2007 -2009 роки 7 360 (сім тисяч триста шістдесят) гривень.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

Належний до сплати судовий збір у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Старобільський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.3 ст.186 КАС України.

Постанову складено та підписано 21 січня 2010 року.

Суддя Л.М.Зайцев