ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 р.м. ХерсонСправа № 821/3564/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом до Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просить: визнати протиправними дії та рішення, а саме наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 №813 від 16.09.2015 р. про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №017-21061-270215 від 27.02.2015 р., укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1), та операції з внесення та перерахування грошових коштів з рахунку №26305113053478, відкритому на виконання вказаного договору на рахунок №26206700391460; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 152 697,16 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №017-21061-270215 від 27.02.2015 р., укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1); зобов’язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування, внести до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виплати відшкодування у розмірі 152 697,16 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №017-21061-270215 від 27.02.2015 р. укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач визнав договір банківського вкладу з позивачем нікчемним та не включив позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду, що призвело до порушення його прав на отримання коштів. Вказане рішення позивач вважає протиправним, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник Уповноваженої особи та представник Фонду надали до суду письмові заперечення на позов, у яких просять відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що всі дії вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, зі змісту вказаних заперечень вбачається, що комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк" було здійснено перевірку договорів (правочинів) за вкладними операціями на предмет виявлення договорів, що є нікчемними з підстав визначених ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозиту), що були укладені між Банком та фізичними особами-клієнтами після 16.01.2015 року включно. Дії певних клієнтів щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в АТ "Дельта Банк" були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом, в поєднанні з незадовільним станом платіжної дисципліни АТ "Дельта Банк" для останніх існували ризики незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації Банку та реалізації його майна. Вказані особи ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, який є необхідним для подальшого відшкодування коштів Фондом ініціатору переказу та/або отримувачу переказу. Зазначені операції з перерахування грошових коштів були здійснені в період дії постанови Національного банку України №692/Е від 30.10.2014 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних", згідно якої Банк віднесено до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом. Як зазначено в рішенні Виконавчої дирекції Фонду (протокол №174/15 від 27.07.2015 року) керівників структурних підрозділів було повідомлено про обмеження на здійснення певних операцій, встановлені вищезазначеною постановою лише 15.01.2015 року, а тому перевірка здійснена щодо договорів укладених з 16.01.2015 року.

Крім того, представник Уповноваженої особи вважає, що перерахування коштів на депозитний валютний рахунок іншою особою суперечить умовам договору банківського вкладу, вимогам Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2011 року № 174, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній га іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492, Порядку надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України, затвердженого постановою Правління НБУ від 16.09.2013 року № 365, Правилам банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк".

На підставі викладеного представники відповідача вважають, що позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Представник Уповноваженої особи подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представник Фонду в судове засідання не з'явивсь, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України уразі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми відповідного законодавства України, суд дійшов до наступного.

27 лютого 2015 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1) було укладено договір № 017-21061-270215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США (далі - договір), предметом якого є розміщення вкладу в сумі 5500,00 доларів США, на строк до 28.05.2015 р. із виплатою відсотків. Відповідно до п.1.8 договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного (депозитного) рахунку, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що на рахунок позивача перераховані кошти в сумі 5500,00 доларів США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням та виписками по особовим рахункам. Суд встановив, що вказані кошти перераховані безготівковим розрахунком з рахунку 26206700391460, що належить іншій особі, а саме ОСОБА_3.

Також судом встановлено, що 27.02.2015 р. між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_4 укладена додаткова угода №1 до Договору №017-21061-270215 від 27.02.2015 р., відповідно до якого сторони домовились викласти пункт 1.8 договору в наступній редакції: "зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього договору. …"

Постановою правління Національного банку України від 02.03.2015 р. №150 прийнято рішення про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 р. №50 "Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ "Дельта Банк" з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2.

За наслідками засідання комісії перевірки правочинів за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк", оформленого протоколом від 15.09.2015 р., та відповідно до наказу відповідача від 16.09.2015 р. №813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, за якими здійснено перерахування коштів на вклади як третім особам, так і власникам депозитних рахунків з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - ОСОБА_5 №4452-VI).

23.09.2015 р. позивачу направлено повідомлення №8821/1205 про нікчемність вищенаведеного договору банківського вкладу.

Згідно з інформацією, опублікованою на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 02 жовтня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 з 05.10.2015 р. до 04.10.2017 р.

Позивачем оспорюється рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним правочину - договору банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ "Дельта Банк", оскільки цим рішенням протиправно порушується її право на відшкодування вкладу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходиь з наступного.

Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 4 Закону №4452-VI визначено, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд здійснює функції в межах своїх повноважень, визначених цим Законом, іншими актами законодавства. Відповідно до пп. 4 ч.2 ст.4 Закону №4452-VI на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 1 ст.3 Закону №4452-VI визначено, що Фонд є установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №4452-VI виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду та згідно з ч.3 ст.12 має повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом і кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Враховуючи зміст п.17 ч.1 ст.2, ст.ст.34-37 Закону №4452-VI, якими визначені повноваження Уповноваженої особи Фонду, відповідач є представником Фонду, який діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Зі змісту ч.ч.2,3 ст.38 Закону №4452-VI видно, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. Однак таке право не є абсолютним, так як кореспондується з обов'язком встановлювати обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно може нівелюватись, як в даному випадку, протилежним доводом іншого учасника правочину про дійсність вкладу.

Оцінюючи доводи стосовно обставин визнання нікчемним договору суд врахував ч.2 ст.38 Закону №4452-VI, якою встановлений обов'язок Фонду протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Повноважень у Фонду або його уповноважених осіб визнавати недійсним договір чинним законодавством не передбачено.

Судом встановлено, що Уповноваженою особою рішення про визнання нікчемним конкретного правочину, вчиненого між позивачем та банком не приймалось.

Натомість, уповноваженою особою з цього приводу прийнято наказ "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" від 16 вересня 2015 року №813, яким лише застосовані наслідки нікчемності правочинів за переліком, викладеним комісією комісії перевірки правочинів за вкладними операціями ПАТ "Дельта Банк".

Крім того, ч.3 ст.38 Закону №4452-VI визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідач не довів належними доказами, що вищенаведений договір банківського вкладу має ознаки нікчемності у розумінні ч.3 ст.38 Закону №4452-VI.

Також суд звертає увагу, що зарахування на депозитний рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, про що зазначено у протоколі засідання комісії з перевірки правочинів ПАТ "Дельта Банк" від 15.09.2015 р., як підстава визнання нікчемними вкладів, не відповідає вищевказаним вимогам Закону №4452-VI. Такі дії, з огляду на невиплату коштів (невключення до переліку вкладників банку) як позивачу, так і іншій особі, з рахунку якої їй перераховано кошти, порушують право на власність.

Крім того, слід звернути увагу, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено форми власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналізуючи українське законодавство про власність на предмет його відповідності європейським стандартам, насамперед Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, статті 1 Першого протоколу, слід акцентувати увагу на деяких дуже важливих аспектах.

Так, стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) визначає: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів."

Як й щодо більшості інших положень Конвенції, стаття 1 Протоколу №1 може вимагати від держави вжиття належних позитивних дій для забезпечення дотримання права власності навіть у відносинах між приватними особами. Так, наприклад, держава може нести відповідальність за незабезпечення доступу власника до своєї власності.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, тоді як ст. 1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Показовою щодо цього права є справа "Совтрансавто-Холдинг" проти України" , в якій Європейський суд з прав людини безпосередньо вказав на порушення ст..1 Протоколу №1 з огляду на недотримання обов'язку держави забезпечити умови для належного захисту та реалізації права власності. Зокрема п.98 вказаного рішення вказано "…держава не забезпечила виконання свого зобов'язання гарантувати заявнику ефективне користування своїм правом власності, гарантованим статтею 1 Протоколу №1".

Захист прав і законних інтересів вкладників банків є метою Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Так, ст.26 Закону №4452-VI передбачає, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Отже, суд вважає, що висуваючи вимогу про визнання неправомірним рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США № 017-21061-270215 від 27 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, позивач обрав не належний спосіб захисту своїх прав, так як в даному конкретному випадку такі його права порушені діями відповідача щодо застосування наслідків нікчемності правочину, з огляду також на те, що оскарженого рішення відповідач фактично не приймав і його у природі не існує.

Проте, навіть у випадку прийняття відповідачем рішення про визнання конкретних правочинів нікчемними, таке рішення не мало б ознак рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України та не створювало б відносно позивача юридичних наслідків, виходячи з правової природи нікчемного правочину згідно з приписами ст.204, 215 Цивільного кодексу України, відповідно до яких нікчемність правочину виникає в силу закону, а не з рішень будь-яких суб'єктів правовідносин.

Враховуючи викладене, суд вважає що вищевказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

В той же час, враховуючи, що позивача не включено в перелік вкладників банку, які мають право на отримання відшкодування, саме внаслідок застосування відповідачем на стадії введення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" наслідків нікчемного правочину, що не мало вищевказаних правових підстав, суд, керуючись положеннями ч.2 ст.11 КАС України для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та визнати такі дії відповідача протиправними.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1, якій необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

За правилами частин 1-2 ст.27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з ч.5 ст.27 Закону №4452-VI протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку

Частина 6 ст.27 Закону №4452-VI визначає, що уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону №4452-VI.

Враховуючи, що законом встановлено конкретні строки, протягом яких уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів має бути вчинена певна дія, суд дійшов висновку, що будь-які перевірки документів, на підставі яких виникли правовідносини між банком та його клієнтом щодо виплати депозитів, мають бути здійснені протягом вказаного строку, а за наслідками таких перевірок особи мають бути включені до певного списку.

Суду не надано доказів включення позивача до переліку осіб, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

Доводи відповідача щодо дроблення депозиту саме з метою отримання підстав для відшкодування коштів за рахунок Фонду суд вважає помилковими, оскільки відсутні безспірні докази цього.

Натомість представником позивача надано до суду додаткову угоду №1 до Договору №017-21061-270215 від 27.02.2015 р. банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США, відповідно до якого, як вже зазначалось раніше Сторони домовились викласти п. 1.8 Договору у новій редакції: "зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього договору. …".

Суд зазначає, що "дроблення депозиту" безпосередньо не передбачено Законом №4452-VI як підстава нікчемності правочину. ОСОБА_5 у п.7 ч.3 ст.38, яка застосована відповідачем, встановлює, що нікчемними є укладені банком правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Відповідачем, між тим, не обґрунтовано жодним належним і допустимим доказом обставин надання укладеним між банком та позивачем правочином - договором банківського вкладу №017-21061-270215 від 27.02.2015 р. - будь-яких пільг чи переваг кредиторам банку, які б не були встановлені законодавством або внутрішніми документами банку. Доводи відповідача про те, що за рахунок здійсненого позивачу відшкодування коштів за його вкладом буде фактично відшкодовано за рахунок Фонду кошти і за вкладом іншій особі – ОСОБА_3, є лише припущенням, яке нічим не обґрунтовано. Умови згаданого договору банківського вкладу також не передбачають прямо або опосередковано надання цій особі будь-яких пільг або переваг.

Доводи представника відповідача стосовно того, що перерахування коштів на депозитний валютний рахунок третьою особою суперечить Інструкції про проведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01.06.2011 року № 174, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній га іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492, Порядку надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України, затвердженого постановою Правління НБУ від 16.09.2013 року № 365, Правилам банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ "Дельта Банк" спростовуються цими ж нормативними актами.

Так, наприклад, пунктом 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній га іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року № 492 (далі-Інструкція) передбачено, що на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок. Пунктом 10.19 Інструкції закріплено, що на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи - резидента зараховуються, зокрема кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу.

Інші Інструкції, затверджені постановами Правління НБУ №174, №365 з огляду на їх предмет регулювання, в даному конкретному випадку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі - Положення), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону №4452-VI, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку, який складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи:

1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду;

3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру;

4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Отже відповідач мав повноваження щодо включення позивача саме у перелік вкладників, та надавати з цього приводу додаткову інформацію для формування Загального реєстру безпосередньо Фонду.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Тому, така бездіяльність суперечить приписам Закону та є протиправною.

Тому, врахувавши норми ст.11 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невключення позивача у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до вищевказаного договору, зобов'язання відповідача включити позивача у наведений перелік і надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до наведеного договору банківського вкладу.

Що стосується позовної вимоги зобов’язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування, внести до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виплати відшкодування у розмірі 152 697,16 грн. за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) за договором банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №017-21061-270215 від 27.02.2015 р. укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1), суд зазначає, що такі позовні вимоги заявлені передчасно з урахуванням того, що чинним законодавством України визначена відповідна процедура, що передує цьому.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Оскільки в Переліку вкладників відсутні дані про позивача, так як такі відомості до Переліку внесені Уповноваженою особою не були, підстави для задоволення зазначеної позовної вимоги відсутні.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Згідно ч.1 цієї статті якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд звертає увагу, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбаченихЗаконом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (п.17 ч.1 ст. 2).

Відповідно до абз.4 п.2 ч.3 ст. 16 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення).

Розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (ч.7 ст.6 Закону України "Про судовий збір").

Позивачем сплачено 974,40 грн., а тому з урахуванням частини задоволених вимог поверненню підлягає сума в розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №017-21061-270215 від 27 лютого 2015 року, укладеного між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1).

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 щодо не включення ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США №017-21061-270215 від 27 лютого 2015 року.

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1), якій необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб судовий збір за подання цього позову в сумі 487,20 грн., шляхом безспірного списання коштів органами державної казначейської служби.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

т. 9.4