Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

м. Дніпрозержинськ, вул. Петровського, 166, 51918, (0569) 55-28-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 квітня 2011 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Багбая Є.Д.

при секретарі Чорній О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання неправомірним підвищення процентної ставки, недійсною умови договору та заборону вчиняти певні дії та позовом третьої особи яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними підвищення процентної ставки та незаконними дій банку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання неправомірним підвищення процентної ставки, недійсною умови договору та заборону вчиняти певні дії. На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 5 квітня 2007 року між ним та банком був укладений кредитний договір №DZF0AU12037205, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 101099,24 гривень зі сплатою відсотків в розмірі 16,08 річних за користування кредитом для покупки автомобіля. Крім того в якості забезпечення по кредиту був укладений договір поруки від 5 квітня 2007 року між банком та дружиною позивача ОСОБА_2, згідно якого остання прийняла на себе обов’язок відповідати по зобов’язанням відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором. Навесні 2009 року з телефонної розмови з представником відповідача, йому стало відомо, що йому було підвищено процентну ставку за користування кредитом до 27,48% на рік, та в нього є заборгованість за кредитом. Крім того з грудня 2010 року відповідачем були здійснені стягнення грошових коштів з заробітної картки поручителя. Позивач вважає, вищезазначені дії банку неправомірними. Позивач просить визнати неправомірними дії ОСОБА_3 «ПриватБанк», щодо підвищення процентної ставки за кредитним договором №DZF0AU12037205 від 5 квітня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1та ОСОБА_3 «ПриватБанк», визнати недійсною умову пп. 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору, зобов’язати ОСОБА_3 «ПриватБанк» зробити перерахунок за кредитним договором №DZF0AU12037205 від 5 квітня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 таОСОБА_3 «ПриватБанк», у відповідності з умовами цього договору щодо процентної ставки 16.08% річних, зарахувавши отриману від ОСОБА_1 різницю по  відсоткам в рахунок сплати ним майбутніх платежів по погашенню заборгованості за основною сумою кредиту, залишити п. 7.1 кредитного договору без змін, визнати незаконними дії відповідача щодо стягнення грошових коштів із заробітної плати поручителя та зобов’язати повернути грошові кошти як незаконно стягнуті.  

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю просить задовольнити позов в повному обсязі згідно обставин викладених в позові.

Третя особа яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання неправомірними підвищення процентної ставки та незаконними дій банку. На обґрунтування позову зазначає, що вона є поручителем ОСОБА_1 за кредитним договором між ним та банком від 5 квітня 2007 року. В грудні 2010 року вона помітила, що з її зарплатної картки було знято грошові кошти. Коли вона звернулася до установи банку щодо з’ясування причини, їй було повідомлено, що грошові кошти стягнуто на погашення заборгованості за кредитом ОСОБА_1. В останнього вона довідалася, що банк неправомірно підвищив процентну ставку за кредитом та нарахував заборгованість за новою ставкою. Просить визнати дії банку щодо стягнення грошових коштів з її заробітної картки незаконними, та зобов’язати повернути грошові кошти незаконно стягнуті банком.

Представник відповідача ОСОБА_3 «Приватбанк» в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову та докази на їх підтвердження. Пояснив, що дійсно між сторонами по справі був укладений кредитний договір, згідно якого позивач отримав кредит на вищезеначену суму. 8 січня 2009 року листом з повідомленням позивачу було направлено повідомлення про збільшення відсоткової ставки за вищезазначеним договором, а саме з 16.08% до 27,48% річних, з 1 лютого 2009 року у зв’язку зі зміною кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. Відповідно до п.2.3.1 укладеного з позивачем договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування  кредитом випадку: при зміні кон’юнктури ринку грошового ресурсу в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного Договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті (по статистиці НБУ). З огляду на вищезазначений пункт договору, на зміну розміру відсоткової ставки кредиту можуть впливати декілька чинників. При настанні одного з них (або декількох одразу) банк має право змінити ставку. Для банку, в даному випадку настала зміна середньозважена ставка по кредитах банків Українеи у відповідній валюті. Середньозважена ставка по кредитам станом на 05.04.2007 року складала 14,4% річних. Середньозважена ставка по кредитам станом на 05.01.2009 року складала 29%. Тобто кількість пунктів, на які збільшилась середньозважена ставка -  14,6 пунктів. Отже, збільшення "ПриватБанком" відсоткових ставок за кредитами відбулося у відповідності до вимог ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" та Правил, а саме у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни, що саме і було зроблено з боку "ПриватБанку". Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства та правил. Також зазначив, що дійсно на забезпечення кредитного договору між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки згідно якого остання повинна відповідати за зобов’язаннями ОСОБА_1. Оскільки в останнього виникла заборгованість щодо сплати кредиту банком були виконані дії щодо стягнення коштів з її зарплатної картки. Представник банку просить відмовити в задоволенні позовів позивача та третьої особи за необгрунтованістю.

Судом досліджені докази по справі:

Досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні:

- кредитний договір /а.с. 10-14/, згідно якого підтверджується укладання між сторонами кредитного договору, а також права та обов’язки сторін по виконанню договору;

- листи банку до ОСОБА_1 /а.с. 15-19/, згідно яких підтверджується звернення банку до ОСОБА_1 щодо необхідності погашення заборгованості за кредитом в 2010 році;

- реєстр відправлень лист банку щодо підвищення процентної ставки, договір з ТОВ «Принц» /а.с. 42-46/, згідно яких підтверджується, що повідомлення про підвищення процентної ставки було направлено за невірною адресою, позивач повідомлення не отримав;

- обґрунтування розміру підвищення відсоткової ставки /а.с. 47/, згідно якої банк обґрунтовує підвищення відсоткової ставки;

- договір поруки /а.с. 62-63/, згідно якої підтверджується укладання договору поруки між банком та ОСОБА_2 та його умови;

- копія паспорту ОСОБА_2 /а.с. 93/, згідно якого підтверджується її місце реєстрації та проживання;

- роздруківка щодо руху коштів по зарплатній картці ОСОБА_2 /а.с. 96, 99/, згідно яких підтверджується зняття банком заборгованості за кредитом;

У судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.

5 квітня 2007 року між ним та банком був укладений кредитний договір №DZF0AU12037205, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 101099,24 гривень зі сплатою відсотків в розмірі 16,08 річних за користування кредитом для покупки автомобіля. Крім того в якості забезпечення по кредиту був укладений договір поруки від 5 квітня 2007 року між банком та дружиною позивача ОСОБА_2, згідно якого остання прийняла на себе обов’язок відповідати по зобов’язанням відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором. Навесні 2009 року з телефонної розмови з представником відповідача, йому стало відомо, що йому було підвищено процентну ставку за користування кредитом до 27,48% на рік, та в нього є заборгованість за кредитом. Крім того з грудня 2010 року відповідачем були здійснені стягнення грошових коштів з заробітної картки поручителя.

Вислухавши сторони, представника банку, вивчивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позови підлягають частковому задоволенню з наступних підстав та з таких мотивів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства,

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк ... зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК Україниу разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченного порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники…

Згідно зі ст. 57 ЦПК України докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...

Згідно зі ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

 Відповідно до ч.3 ст.653 ЦПК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно п. 2.3.1 договору №DZF0AU12037205 від 05.04.2007 року визначено, що Банк в односторонньому  порядку  має  право збільшувати  розмір процентної  ставки за користування кредитом , при зміні кон’юктури  ринку грошових  ресурсів в Україні, а саме: зміні  курсу  долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні  з курсом  долара США до гривні, встановленого НБУ на момент  укладеного договору, зміни облікової ставки  НБУ, зміні розміру  відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні  середньозваженої ставки по кредитах  банків України  у відповідній валюті. При цьому Банк направляє  позичальнику  письмове  повідомлення  про зміну  процентної ставки протягом  семи календарних днів з дати  вступу  в чинність  зміненої процентної ставки.  

  Відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Оскільки як вбачається з наданих суду доказів, повідомлення про зміну відсоткової ставки позивач не отримував, чого не заперечував і представник банку, оскільки які він сам пояснив, повідомлення було направлене за помилковою адресою працівником банку, що також підтверджується реєстром відправлень повідомлень банком /а.с.42/, то позичальник не отримав в установлений законом строк відповідного повідомлення, тому не міг не погодившись з новими умовами кредитного договору, виявити бажання розірвати  договір та погасити заборгованість по кредиту в повному обсязі або частково на умовах іншої процентної ставки, що зволікає за собою недійсність зміни відсоткової ставки. Крім того суд вважає, недостатньо обґрунтованими підстави щодо підвищення відсоткової ставки, оскільки зміна процентної ставки відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. В свою чергу, всупереч ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, з листів відповідача, направлених на адресу позивача, та які позивач так і не отримав не вбачається конкретних обставин, що змусили відповідача вчинити підвищення процентної ставки по Кредитному Договору. Крім того суд повинен зазначити, що підвищення відсоткової ставки за кредитним договором мало відбутися з 01.02.2009 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Таким чином, оскільки підвищення процентної ставки Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» було проведено без врахування дії на момент її фактичного підвищення статті 1056-1 ЦК України, якою було заборонено, встановлений договором розмір процентів збільшувати банком в односторонньому порядку, що й потягнуло за собою виникнення заборгованості у позивача перед банком по сплаті кредиту. Тому суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій банку щодо підвищення відсоткової ставки підлягають задоволенню. Також підлягають задоволенню вимоги позивача щодо здійснення перерахунку за кредитним договором у відповідності з умовами цього договору щодо процентної ставки 16.08% річних, зарахувавши отриману від ОСОБА_1 з 01 лютого 2009 року різницю по  відсоткам в рахунок сплати ним майбутніх платежів по погашенню заборгованості за основною сумою кредиту, оскільки суд має право згідно ст. 217 ЦПК України визначити порядок його виконання.

Вимоги третьої особи із самостійними вимогами також підлягають задоволенню оскільки є похідними від вимог позивача, в зв’язку з тим, що судом встановлено, неправомірність дій банку щодо підвищення процентної ставки, тому суд вважає, що стягнення грошових сум із зарплатної картки поручителя в рахунок погашення заборгованості не мали під собою законного та обґрунтованого підґрунтя.

Щодо вимог позивача про визнання недійсною умов пп.. 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору, суд повинен зазначити наступне. З 10.01.2009. набрав чинності інший Закон України   №661-У1 від 12.12.2008.  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку»  та ст.1056-1 ЦКУ, частина 2, 3 якої передбачає: встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений Банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права Банку змінювати розмір роцентів в односторонньому порядку є нікчемною. За таких обставин, коли вже законом визнана нікчемність п.2.3.1 укладеного між сторонами Договору,- немає підстав визнавати недійсним данний пункт (умову) кредитного договору як про це просив позивач.  

Суд також вважає за необхідне відмовити в частині позовних вимог щодо залишення без змін п. 7.1 кредитного договору, оскільки не можна виключати, що у майбутньому Закон може змінюватись, а розмір ставки як збільшуватись, так і зменшуватись на користь позивача, а суд своїм рішенням може обмежити таке його право.      

На підставі Закону України "Про банки і банківську діяльність", Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 525, 526, 530, 1054, 1055, 553, 554, 555, 549, 551, 1056-1 ЦК України, керуючись ст. 8,10, 57, 59, 60, 213-215, 218 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 «ПриватБанк» про захист прав споживача, визнання неправомірним підвищення процентної ставки, недійсною умови договору та заборону вчиняти певні дії та позов третьої особи яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 «ПриватБанк» про визнання неправомірними підвищення процентної ставки та незаконними дій банку – задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», які виразилися в односторонньому збільшенні процентної ставки за кредитним договором №DZF0AU12037205 від 5 квітня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк».  

        Зобов’язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» зробити перерахунок за кредитним договором №DZF0AU12037205 від 5 квітня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1та Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», у відповідності з умовами цього договору щодо процентної ставки 16.08% річних, зарахувавши отриману від ОСОБА_1 з 01 лютого 2009 року різницю по  відсоткам в рахунок сплати ним майбутніх платежів по погашенню заборгованості за основною сумою кредиту.  

Визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо стягнення грошових коштів з карти №4627081798651027 що належить ОСОБА_2 та повернути ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2718 гривень 69 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 сплачені позивачем судові витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 гривень.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 сплачені нею судові витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 гривень.

Стягнути з  Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 51 гривня.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинска Є.Д. Багбая