Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
Справа № 483/109/13- к
Провадження 1-кп/483/35/2013
ВИРОК
Іменем України
14 червня 2013 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді Медюка С.О.,
при секретарі судового засідання Поліщук А.Г.,
за участю: прокурора Чорної Л.В.
потерпілого ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
обвинуваченої ОСОБА_3 та її захисника – адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Очакові кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012160100000032 від 26 листопада 2012 року за обвинуваченням
ОСОБА_3, яка народилася 17 жовтня 1980 року у с.Долобів, Самбірського району Львівської області, громадянка України, має повну вищу освіту, працює головним спеціалістом Очаківського міськрайонного управління юстиції, раніше не судима, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1,
у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3, працюючи на посаді юриста Очаківської загальноосвітньої школи-інтернату в період часу з лютого по серпень 2002 року та будучи призначеною законним представником неповнолітнього ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Центрального району м.Миколаєва від 05.06.2002 року №43 прийнятого за клопотанням директора школи-інтернату ОСОБА_5, вчинила злочин при наступних обставинах.
Так, 18.02.2002 року ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_3, діючи як законний представник неповнолітнього ОСОБА_1, з другої сторони та ОСОБА_7 на підставі доручення посвідченого нотаріусом ОСОБА_8, яка діяла від імені ОСОБА_9 (дядько неповнолітнього ОСОБА_1В.) уклали договір про те, що ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_9 та ОСОБА_1 купили в рівних частках житловий будинок №4 по вулиці Зеленій в с.Трихтське, Миколаївського району, Миколаївської області вартістю 5300 грн.
Крім цього, 12.06.2002 року ОСОБА_3 маючи умисел направлений на привласнення ввіреного чужого майна, діючи як законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 та ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_10 (діда неповнолітнього ОСОБА_1В.) на підставі доручення посвідченого начальником СІЗО м.Миколаєва від 14.05.2002 року №34 з однієї сторони та ОСОБА_11 з другої сторони, уклали договір про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 продали в рівних частках, а ОСОБА_11 купив двокімнатну квартиру №18 спільного заселення за адресою: м.Миколаїв, вул.Набережна, 5. В п.3 договору купівлі-продажу вказаної квартири, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_12 та зареєстрованого в реєстрі за №1683 зазначено, що цей продаж вчиняється за домовленістю сторін за 15755 грн., які представники продавців одержали від покупця повністю в рівних частках при підписанні цього договору.
Згідно довідки Очаківської загальноосвітньої школи-інтернату від 03.11.2011 року №463, гроші від продажу квартири на рахунок неповнолітнього ОСОБА_1 не надходили.
Таким чином, ОСОБА_3 реалізуючи злочинний умисел, незаконно привласнила гроші отримані від продажу вказаної квартири в сумі 7877,50 грн. чим спричинила потерпілому ОСОБА_1 матеріальний збиток на загальну суму 7877,50 грн.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.191 КК України, винною себе не визнала та пояснила наступне.
В 2002 році працюючи на посаді юриста в Очаківській школі-інтернаті її викликала до кабінету директор школи в якому перебували чоловік та жінка та пояснила, що мати ОСОБА_1 хоче продати його квартиру та купити будинок. З чоловіком та жінкою вона на підставі доручення директора школи в той же день поїхала до Миколаєва де у нотаріуса на підставі довіреності виданої директором школи підписала дві угоди. Одну угоду від 18.02.2002 року про купівлю будинку в с.Трихацьке, а другу про продаж квартири ОСОБА_1 Гроші від продажу квартири не отримувала. Обидві угоди підписувала в один день влітку 2002 року. Хто платив за будинок в с.Трихатське їй не відомо, кошти від продажу квартири не отримувала, оскільки не була уповноважена. Про існування рішення виконкому Центрального району, яким вона призначена законним представником ОСОБА_1 дізналась при ознайомленні з матеріалами кримінальної справи.
Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_3 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала, її вина у вчиненні інкримінованого їй злочину повністю та об'єктивно підтверджується зібраними в ході досудового слідства та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що з малку пам’ятає, як він проживав у вказаній квартирі. Коли в 2011 році закінчував навчання в школі, знайомлячись з матеріалами особової справи дізнався, що квартира була продана, а замість неї куплений будинок. Зі знайомим намагався знайти будинок але він виявився не в с.Трихаське крім того перебуває в поганому стані. Від продажу квартири грошей не отримував.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що працює приватним нотаріусом в м.Миколаєві. Додатково пояснила, що засвідчувала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. За неповнолітнього ОСОБА_1 договір підписувала законний представник. Сторони ознайомились з договором та підписали його. При підписанні сторони повідомили суму угоди та те, що розрахунок покупцем з ними було проведено. Договір купівлі будинку в с.Трихацьке в неї не укладався.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 діяла від імені ОСОБА_10 за дорученням, яке оформили в СІЗО на Лагерном полі. Бути представником ОСОБА_10 її попросила дочка останнього ОСОБА_13. При укладенні вказаної угоди, продавець з ними розрахувався за квартиру в рівних частках. З приводу купівлі-продажу будинку в с.Трихацьке пояснила, що вказаний договір укладався на біржі та в строк вказаний в договорі. Детально обставини купівлі-продажу не пам'ятає.
Обставини вчинення підсудною злочину підтверджуються оголошеними та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:
листом директора Очаківської загальноосвітньої школи-інтернату від 25.02.2007 року №447 про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, навчається у вказаному закладі, за статусом позбавлений батьківського піклування (а.с. 20);
копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 08.09.1993 року з якого вбачається, що батьками останнього є ОСОБА_14, відомості про якого записані за вказівкою матері, та ОСОБА_15 (а.с. 72, 78);
копією витягу з рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 24.05.2000 року, яким ОСОБА_15 позбавлено батьківських прав відносно сина ОСОБА_1 (а.с. 72);
копією свідоцтва про смерть ОСОБА_15 від 25.09.2007 року з якого вбачається, що остання померла 23.09.2007 року (а.с. 74);
рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 29.12.2000 року №963 “Про закріплення житлової площі за неповнолітніми дітьми до досягнення повноліття”, відповідно до якого за неповнолітнім ОСОБА_1 по Центральному району закріплена двокімнатна квартира №18, житловою площею 33 кв.м. по вул.Набережній, 5 (а.с. 73);
свідоцтвом про право власності на житло від 05.06.2002 року відповідно до якого право власності на квартиру (приміщення квартири спільного заселення) №18 за адресою: м.Миколаїв, вул.Набережна, 5 зареєстровано за ОСОБА_10 та ОСОБА_1 по ? за кожним на праві спільної часткової власності (а.с. 137);
копією наказу управління освіти Миколаївської обласної державної адміністрації від 18.10.1999 року №214-к про призначення ОСОБА_5 виконуючим обов’язки директора Очаківської школи-інтернату (а.с. 107);
копією наказу управління освіти Миколаївської обласної державної адміністрації від 28.02.2000 року №37-к про переведення ОСОБА_5 на посаду директора Очаківської школи-інтернату (а.с. 108);
копією наказу управління освіти Миколаївської обласної державної адміністрації від 06.08.2002 року №229-к про звільнення ОСОБА_5 з посади директора Очаківської школи-інтернату за власним бажанням (а.с. 109);
витягом з наказу Очаківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Миколаївської області від 14.02.2001 року №21 про зарахування ОСОБА_16 на посаду юриста з 15.02.2001 року (а.с. 93);
витягом з наказу Очаківської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Миколаївської області від 05.11.2003 року №213 про звільнення ОСОБА_16 за власним бажанням з 05.11.2003 року (а.с. 94);
договором купівлі-продажу нерухомого майна, житлового будинку №4 по вул.Зеленій в с.Трихатське, Миколаївського району, Миколаївської області від 18.02.2002 року №3582, відповідно до якого ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_16М.), діючи як законний представник неповнолітнього ОСОБА_1, з другої сторони та ОСОБА_7 на підставі доручення посвідченого нотаріусом ОСОБА_8, яка діяла від імені ОСОБА_9 (дядько неповнолітнього ОСОБА_1В.) уклали договір про те, що ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_9 та ОСОБА_1 купили в рівних частках житловий будинок №4 по вулиці Зеленій в с.Трихтське, Миколаївського району, Миколаївської області вартістю 5300 грн. (а.с. 163);
копією акту обстеження приватного будинку в с.Трихатське по вул.Зеленій, 4, Миколаївського району, Миколаївської області (а.с.70);
копією клопотання директора школи-інтернату ОСОБА_5 від 29.05.2002 року перед головою виконкому Центрального району про розгляд питання щодо продажу квартири АДРЕСА_2 з подальшим придбанням будинку №4 по вул.Зеленій в с.Трихатське, Миколаївського району, Миколаївської області на ім’я ОСОБА_1 з призначенням законним представником юриста школи-інтернату ОСОБА_16 для укладення вказаної угоди (а.с. 67);
рішенням виконавчого комітету Центрального району Миколаївської міської ради від 05.06.2002 року №43, яким ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_16М.) призначено законним представником неповнолітнього ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та вирішено продати квартири АДРЕСА_1 від імені неповнолітнього, та зобов’язано її надати виконкому копію договору придбання нового житла, власником якого повинен бути неповнолітній до 01.08.2002 року (а.с. 173-179);
копією договору купівлі продажу квартири від 12.06.2002 року за реєстровим №1683 відповідно до якого ОСОБА_3 (на той час ОСОБА_16М.), діючи як законний представник неповнолітнього ОСОБА_1 та ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_10 (діда неповнолітнього ОСОБА_1В.) на підставі доручення посвідченого начальником СІЗО м.Миколаєва від 14.05.2002 року №34 з однієї сторони та ОСОБА_11 з другої сторони, уклали договір про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_10 продали в рівних частках, а ОСОБА_11 купив двокімнатну квартиру №18 спільного заселення за адресою: м.Миколаїв, вул.Набережна, 5 (а.с. 50-51);
копією свідоцтва про укладення шлюбу від 20.01.2007 року відповідно до якого ОСОБА_16 змінила прізвище на ОСОБА_3 (а.с. 294);
копією ощадної книжки на рахунок №11223 відкритого в філії №3159/028 Ощадного банку України на ім’я ОСОБА_1 з якої вбачається, що кошти від продажу квартири на рахунок не надходили (а.с. 66);
висновками почеркознавчої експертизи від 23.07.2012 року №1029, якими встановлено, що підписи від імені ОСОБА_16 та рукописні записи “Заяц Надежда Николаевна” в оригіналах договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 12.06.2002 року за №1683 та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.02.2002 року №3582 виконані ОСОБА_16 (а.с. 227-230);
довідкою директора КП ММБТІ від 07.08.2012 року №6143 з якої вбачається, що право власності на нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с.Трихтське, вул.Зелена, 4, з 18.02.2002 року перейшло до ОСОБА_9 (1/2 частка) та ОСОБА_1 (1/2 частка) (а.с. 268);
Досліджені в судовому засіданні матеріали справи та пояснення свідків в сукупності спростовують пояснення обвинуваченої щодо невчинення нею протиправних дій, а тому суд не приймає їх до уваги.
Суд розцінює покази ОСОБА_3 про відсутність в її діях складу злочину, як обрану нею позицію захисту з метою уникнути відповідальності. Вони спростовуються дослідженими під час судового розгляду зазначеними вище доказами, якими підтверджено вчинення нею умисних дій направлених на привласнення чужого майна, яке перебувало в її віданні, вчинене у великих розмірах.
Так, твердження обвинуваченої, що договір купівлі-продажу будинку за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с.Трихатське, вул.Зелена, 4, від 18.02.2002 року №3582 та договір купівлі-продажу квартири №18 за адресою: м.Миколаїв, вул.Набережна, 5 укладалися у нотаріуса в один день в літку 2002 року не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. З договору купівлі-продажу будинку за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с.Трихатське, вул.Зелена, 4 від 18.02.2002 року №3582 вбачається, що він укладався на Універсальній Біржі “Південь”, а договір купівлі-продажу квартири №18 за адресою: м.Миколаїв, вул.Набережна, 5 укладався та посвідчувався 12.06.2002 року приватним нотаріусом ОСОБА_12
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вказали, що ніяких додаткових угод, крім купівлі-продажу квартири у нотаріуса не укладали. Крім цього, свідок ОСОБА_13 вказала, що договір купівлі продажу будинку від 18.02.2002 року укладався на біржі.
Твердження обвинуваченої ОСОБА_3 про те, що вона не привласнювала кошти отримані при укладенні договору купівлі-продажу вказаної квартири, спростовуються дослідженим в судовому засіданні договором купівлі-продажу квартири від 12.06.2002 року за реєстровим №1683 в п.3 якого вказано, що продаж вчинено за домовленістю сторін за 15755 грн., які представники продавців одержали від покупця в рівних частках при підписанні цього договору. Вказану обставину підтвердила свідок ОСОБА_13 Тобто, обвинувачена отримала 7877,50 грн., які як встановлено з дослідженої копії ощадної книжки потерпілого, на його рахунок не надходили. Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що ніяких коштів від продажу квартири він не отримував.
Додатково про наявність умислу направленого на привласнення чужого майна свідчить укладення договору купівлі продажу будинку за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, с.Трихатське, вул.Зелена, 4 від 18.02.2002 року відповідно до якого, обвинувачена, будучи обізнаною, що вона не є законним представником неповнолітнього ОСОБА_1, підписала договір купівлі-продажу вказаного будинку, дозвіл на купівлю якого рішенням виконкому Центрального району м.Миколаєва №43 було надано лише 05.06.2002 року.
Крім цього, висновком почеркознавчої експертизи від 23.07.2012 року №1029, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_16 та рукописні записи “Заяц Надежда Николаевна” в оригіналах договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 від 12.06.2002 року за №1683 та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18.02.2002 року №3582 виконані ОСОБА_16.
Непереконливими є і посилання обвинуваченої ОСОБА_3 на те, що при підписанні договору купівлі будинку, вона діяла за дорученням виданим директором школи ОСОБА_5 оскільки, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 вказану обставину не підтвердили, зазначивши, що обвинувачена діяла, як законний представник.
Вказана обставина додатково підтверджується дослідженими договорами купівлі-продажу від 18.02.2002 року № 3582 та від 12.06.2002 року № 1683.
Твердження обвинуваченою ОСОБА_3 того, що про існування рішення виконкому Центрального району м.Миколаєва від 05.06.2002 року №43 вона не була обізнана, спростовується дослідженим в судовому засіданні договором купівлі-продажу квартири від 12.06.2002 року за реєстровим №1683 де обвинувачена вказана, як законний представник та поясненнями самої обвинувачено, яка вказала, що при укладанні та підписанні, вказаний договір надавався їй на ознайомлення. Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні також підтвердила, що вказаний договір купівлі-продажу квартири надавався для ознайомлення обвинуваченій. Свідок ОСОБА_13 вказану обставину підтвердила.
Посилання обвинуваченої на те, що на отримання коштів при підписанні вказаного вище договору купівлі-продажу квартири вона не була уповноважена, суд не приймає до уваги та розцінює, як обрану позицію захисту виходячи з наступного.
Відповідно до норм цивільного законодавства передбачено, що якщо дитина постійно проживає в закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.
В судовому засіданні встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 будучи позбавленим батьківського піклування перебував в Очаківській школі-інтернаті. А відтак, функції опіки та піклування були покладені на адміністрацію вказаного закладу. Вказана обставина узгоджується з дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи. А тому, обвинувачена, будучи призначеною рішенням виконкому Центрального району м.Миколаєва від 05.06.2002 року №43, законним представником неповнолітнього ОСОБА_1, зобов’язана була в розумінні п.3, 4 ст.67 ЦК України, вчиняючи правочини від імені та в інтересах підопічного, вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного, в таму числі і отримувати кошти від вчинюваних правочинів.
Оцінюючи всю сукупність досліджених доказів, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч.4 ст.191 КК України, як привласнення чужого майна, яке перебувало в її віданні, вчинене у великих розмірах.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує дані про особу обвинуваченої, що вона скоїла тяжкий злочин її позитивну характеристику, відсутність судимості, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання; обставини що пом’якшують покарання відсутні, обставини, що обтяжують покарання відсутні.
Крім цього, вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.191 КК України за вчинення даного злочину передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років.
Відповідно до ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.
Стаття 49 КК України передбачає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло десять років у разі вчинення тяжкого злочину.
Відповідно до п.4 ст.12 КК України, злочин передбачений ч.4 ст.191 КК України, відносяться до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, з часу його вчинення минуло десять років, а тому є всі підстави для застосування ст.49 та ст.74 КК України та звільнення обвинуваченої від призначеного їй покараня.
По справі, потерпілим ОСОБА_1, заявлено цивільний позов на суму 450000 грн., який в судовому засіданні не обґрунтований та не доведений доказами. Крім цього, відповідно до ч.4 ст. 128 КПК України, форма та зміст позовної заяви не відповідають вимогам, встановленим до позовів, які пред’являються в порядку цивільного судочинства, а тому, суд вважає необхідним надати можливість позивачеві звернутися до суду в позовному порядку цивільного судочинства залишивши даний позов без розгляду.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Витрати на залучення експерта становлять 1103,40 грн.
Речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України і призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями.
На підставі ст.49 та ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного та додаткового покарання в зв'язку з закінченням строків давності притягнення її до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід – підписку про невиїзд, обраний щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити попереднім.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області 1103 (одну тисячу сто три) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи (висновок від 23.07.2012 року №1029).
Цивільний позов залишити без розгляду.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий