Яготинський районний суд Київської області

м. Яготин, вул. Незалежності, 67, 7700, (04575) 5-43-47

____________________________________________________________________

Справа № 2-42/2010

РІШЕННЯ

Іменем України

26 березня 2010 року Яготинський районний суд

Київської області у складі:

головуючого судді Бугіль В.В.

при секретарі Моргун О.В.

за участю представника відповідача адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Яготинському районному суді справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних та моральних збитків від злочину та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до Яготинського районного суду з даним позовом в котрому зазначили, що Яготинським районним судом Київської області розглянута кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. В ході судового розгляду даної кримінальної справи підсудний ОСОБА_3 подав клопотання щодо застосування стосовно нього Закону України «Про амністію» і постановою Яготинського районного суду Київської області від 17 квітня 2009 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про амністію» - амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду. Потерпілою від скоєного ОСОБА_3 злочину стала вона. Відповідач скоїв злочин внаслідок якого їй було спричинено тілесні ушкодження, які потягли за собою розлад здоров’я, отримані травми потребували значного періоду часу реабілітації та нормального і повноцінного відновлення тимчасово втрачених функцій її організму. Просила стягнути витрати на лікування у сумі 5000 гривень, втраченого заробітку у розмірі 2000 гривень. Окрім цього, було пошкоджено її транспортний засіб, а саме: моторолер «YMAXA» внаслідок цього їй було заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 2000 гривень, яку також просила стягнути з відповідача. Крім цього просила стягнути 5000 гривень моральної шкоди та судові витрати за отримання правової допомоги у сумі 4000 гривень.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги.

Відповідач та представник відповідача проти позову заперечили.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому зазначив, що 28 вересня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовом до нього про відшкодування матеріальних та моральних збитків від злочину. В змісті позову ОСОБА_2 наголошує, що постановою Яготинського районного суду Київської області від 17 квітня 2009 року, його визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі Закону України «Про амністію». Вважає, що такі посилання ОСОБА_2 частково не відповідають дійсності, оскільки вказаною постановою винним у вчиненні злочину його визнано не було. Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України він вважається невинуватим у вчиненні злочину та його вина не встановлена обвинувальним вироком суду. Посилаючись на висновок судово-авто-технічної експертизи № 4774 від 26 лютого 2009 року, який міститься в матеріалах кримінальної справи № 1-5/09, у висновках якої зазначено, що він, як водій автомобіля НОМЕР_1 в момент виникнення небезпеки для його руху, не мав технічної можливості запобігти зіткненню. Під час даної дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль зазнав технічних пошкоджень, наявність яких зафіксована в змісті протоколу огляду транспортного засобу від 25.06.2007 року, який знаходиться в матеріалах кримінальної справи. Вважає, що саме дії ОСОБА_2 призвели до скоєння ДТП. Для відновлювального ремонту його автомобіля витрачено 18370 гривень, які він просив стягнути з ОСОБА_2 Крім того, просив стягнути з неї 5000 гривень моральної шкоди, 2000 гривень витрат пов’язаних з наданням юридичної допомоги та судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовну заяву.

ОСОБА_2 проти позову заперечувала.

Вказані справи були об’єднані в одне провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 25 червня 2007 року, близько 8 години в м. Яготин сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем НОМЕР_2, належного ОСОБА_3 та під його керуванням, та моторолером «YMAXA» під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Щодо ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа по обвинуваченню останнього у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а ОСОБА_2 була визнана потерпілою по справі. Під час судового засідання по кримінальній справі № 1-5/09 ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про застосування до нього положень Закону України «Про амністію». Постановою Яготинського районного суду від 17 квітня 2009 року ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «д» ст.. 1, 6 Закону України «Про амністію», а провадження у справі закрито.

З пояснень ОСОБА_3 та його представника вбачається, що він не визнає і не визнавав себе винним у вчиненні злочину. В заяві до суду про застосування амністії не вказано, що він визнає вину, а також він вважає винною у скоєнні ДТП ОСОБА_2

Однак, відповідно до ст.. 6 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року № 660 передбачено, що звільнити від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Згідно до ст. 9 Закону, застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього.

Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов’язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання.

Статтею 12 вказаного Закону, передбачено, що дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Тобто, ОСОБА_3 було звільнено за його власною заявою від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, він з цим був згоден подавши відповідну заяву про застосування до нього амністії. ОСОБА_3 не був позбавлений можливості доводити свою невинуватість під час розгляду кримінальної справи, з постановленням відповідно виправдального вироку. В іншому випадку норми цього Закону до нього не могли бути застосовані.

Тому, твердження ОСОБА_3 та його представника про те, що він не повинен відповідати за нанесення матеріальної шкоди завданої злочином не ґрунтуються на законі та не відповідають матеріалам справи.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди слід відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 на думку суду підлягає до задоволення частково.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, з матеріалів справи та пояснень ОСОБА_2 вбачається, що в наслідок ДТП вона отримала тілесні ушкодження у вигляді розриву лівого акромеально-ключового зчленування та струс головного мозку, що не супроводжувались небезпечними для життя явищами на момент спричинення та за ознакою тривалості розладу здоров’я відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Їй була зроблена операція в Яготинській центральній районній лікарні.

Позивачка просила стягнути витрати на лікування у розмірі 5000 гривень, однак, з наданих до матеріалів справи доказів на підтвердження витрат на лікування, суд може визнати як допустимими та такими, що підтверджують витрати на лікування товарний чек № 32 від 26.06.2007 року на суму 212,01 гривні (а.с. 21) та вимогу (накладну) аптеки № 20 а/п № 1 від 23.03.2010 року видану на запит суду, щодо витрачених лікарнею ліків на лікування ОСОБА_2 на суму 120 гривні. Інші докази надані позивачкою, суд не визнає належними, оскільки з них не вбачається, для чого вони придбавалися, ким, та чи придбавалися для лікування позивачки і чи пов’язані вказані ліки з лікуванням від наслідків ДТП.

Вимоги позивачки про стягнення недоотриманого доходу у розмірі 2000 гривень та витрат на ремонт моторолера у розмірі 2000 гривень задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою не було надано жодного доказу про втрату заробітку, його суму, а також спростовуються поясненнями самої позивачки в частині того, що вона заявила у судовому засіданні про те, що після ДТП моторолер був проданий. Крім того, вона не навела доказів, які б підтвердили, що вказаний моторолер належить саме їй.

Що стосується стягнення моральної шкоди, то суд погоджується з доводами позивачки в тій частині, що вона після ДТП пережила значний психологічний стрес після отримання травми її звичайний спосіб життя був порушений, що спричинило їй суттєві побутові незручності, тому вважає, що позов в цій частині підлягає до задоволення частково із стягненням моральної шкоди в розмірі 2000 гривень.

Згідно до статті 79 ЦПК України вказано, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, належать: 2) витрати на правову допомогу.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України вказано, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позов ОСОБА_2 задоволено частково, то витрати на правову допомогу, які підтверджені в судовому засіданні відповідною квитанцією до прибуткового касового ордеру № 07-28/08 від 27.07.08 року підлягають до задоволення частково у розмірі 1500 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 213-215, 256 ЦПК України, ст. 1167 ЦК України, Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року № 660, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних та моральних збитків від злочину, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 332 (триста тридцять дві) гривні 01 копійку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати пов’язані з наданням правової допомоги у розмірі 1500(одну тисячу п’ятсот) гривень.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження..

Суддя В.В. Бугіль