Справа №487/2638/15-ц 27.01.2016 27.01.2016 27.01.2016

Провадження №22-ц/784/263/16

Справа 487/2638/15-ц Головуючий першої інстанції: Агєєва Л.І.

Провадження № 22-ц/784/263/16                Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1Ю

Категорія:27                                               

У х в а л а

Іменем   України

27 січня 2016  року                                                                             м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Колосовського С.Ю.,

суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Тищенка Л.С., представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2015 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ПАТ КБ “ПриватБанк ” який є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк» пред’явило позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 20 червня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 1100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.  

Посилаючись  на  вказані  обставини, а також на те, що відповідач зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за кредитним договором за період з 01 червня 2011 року по 28 лютого 2015 року складає 9555,96 грн. (7971,34 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 1584,62 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань), яку остаточно уточнивши, Банк просив суд стягнути з ОСОБА_3

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ “ПриватБанк” 6172,11 грн. заборгованості за процентами та 640,53 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань, а всього 6812,64 грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 20 червня 2008 року. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України,  за кредитним договором банк  або інша  фінансова  установа (кредитодавець) зобов'язується  надати грошові кошти  (кредит)  позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник  зобов'язується  повернути кредит та відсотки.

 За змістом ст. ст. 525, 526, 612 ЦК України зобов'язання повинні  виконуватися належним чином і в установлений сторонами строк, відповідно до  вказівок договору та вимог Цивільного  Кодексу, одностороння відмова від виконання  або  одностороння зміна його умов не допускається. Боржник вважається  таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання  або не виконав його у строк, встановлений договором або  законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 1100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Вказаний договір складається із заяви позичальника, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою та Тарифів.   

В порушення закону та умов договору відповідач не виконував належним чином, взятих на себе зобов’язань. В зв’язку з чим, за період з 01 червня 2011 року по 28 лютого 2015 року виникла заборгованість, яка за розрахунком позивача становила 9555,96 грн. (7971,34 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 1584,62 грн. – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань).

Із матеріалів справи також вбачається, що станом на момент укладання вказаного кредитного договору діяли Умови та Правила надання банківських послуг, в  редакції затвердженій  позивачем  наказом від 13 вересня 2007 року № СП-2007-299, у тому числі  й щодо  користування  платіжною  карткою, а не  Умови та  Правила,  долучені в додатку до позовної заяви (а.с. 12-17).

Пунктом п. 5.12 Правил користування платіжною карткою,  у редакції  чинній на час укладення сторонами  договору,  строк позовної  давності  за вимогами про стягнення  кредиту, процентів за користування кредитом, винагород, неустойки – пені, штрафів по договору встановлено сторонами тривалістю 5 років. Відповідно до  ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Однак, як вбачається з Правил користування платіжною карткою, вони відповідачем не підписані, тому не можна вважати, що сторони дійшли згоди щодо збільшення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України  позовна давність  - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідачем надано до суду першої інстанції письмову заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а. с. 35-37).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Як видно з матеріалів справи, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 грудня 2011 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 31 травня 2011 року у сумі 13491,30 грн., яка складається з: 5822,75 грн. – заборгованості за кредитом, 5094,17 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 1455,75 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 500,00 грн. – штраф фіксована частина, 618,63 грн. – штраф процентна складова (а.с.5).

Таким чином, враховуючи трирічний строк позовної давності для стягнення процентів, та однорічний – для стягнення пені, і те що позов Банком був пред’явлений 04 квітня 2015 року, то позивач має право на стягнення в межах строку позовної давності процентів за період з 05 квітня 2012 року по 28 лютого 2015 року у сумі 6172,11 грн., і пені за період з 05 квітня 2014 року по 28 лютого 2015 року у сумі 640,53 грн.

Отже, ухвалення судом першої інстанції рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права в силу ч.1 ст. 308 ЦПК є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів.

Головуючий: Судді: