КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа№ 910/11757/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

секретар Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Рак Т.С. (представник за довіреністю)

від відповідача: Пушкарьова К.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Едельвейс-2000"

на рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015р.

у справі №910/11757/15 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Константа-строй"

до Приватного підприємства "Едельвейс-2000"

про стягнення 326565,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Константа-строй" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Едельвейс-2000" про стягнення заборгованості у розмірі 326565,99 грн., з якої: 208772, 41 грн. - основний борг, 6779,74 грн. - 3 % річних, 44547,52 грн. - пеня, 66466, 32 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за договором №13-11-13 підряду на реконструкцію від 13.11.2013 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2015 р. у справі №910/11757/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Константа-строй" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 208772,41 грн. - заборгованості, 13478,69 грн. - пені, 6779,74 грн. - 3 % річних, 66151,67 грн. - інфляційних втрат та 5903,65 грн. - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач 21.07.2015 р. подав через господарський суд міста Києва апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 р. у справі №910/11757/15 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №13-11-13 від 13.11.2013.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає про те, що відповідно до графіку виконання робіт кінцевий термін здачі робіт визначено 31.12.2013 р.; додаткових угод для продовження терміну дії договору між сторонами не укладалось; роботи за актами лютий - травень 2014 р. є додатковими роботами, проте відповідач не погоджував виконання цих робіт. Також скаржник зазначає, що позивачем не надано первинних документів для перевірки якості та об'ємів виконаних за договором робіт, чим позбавлено відповідача права на проведення перевірки якості, вартості та об'ємів виконаних робіт; позивачем порушено п.2.2.2 договору та вимоги законодавства в частині оформлення виконавчої і звітної документації з виконання робіт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Ткаченка Б.О.) від 19.10.2015 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Едельвейс-2000" прийнято до провадження, призначено розгляд справи.

16.11.2015 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив, в якому позивач, зокрема зазначив, що в матеріалах справи містяться докази на підтвердження виконання позивачем робіт за договором, відповідачем не було пред'явлено претензій до позивача щодо якості та об'ємів виконаних робіт, отже роботи фактично прийнято ним; доводи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2015 р. справу №910/11757/15 передано на розгляд колегії суддів, у складі: Іоннікової І.А., Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 27.11.2015 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Едельвейс-2000" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 16.12.2015 р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 р. у справі №910/11757/15 змінено склад суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Зубець Л.П.) від 16.12.2015 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Едельвейс-2000" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 16.12.2015 р.

В судовому засіданні 16.12.2015 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву на 26.01.2016 р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 р. у справі №910/11757/15 змінено склад суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 26.01.2016 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Едельвейс-2000" прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 26.01.2016 р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. у справі №910/11757/15 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №13-11-13 від 13.11.2013 р.

Представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015р. у справі №910/11757/15, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

13.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Константа-строй", як підрядником, та Приватним підприємством "Едельвейс-2000", як замовником, було укладено договір №13-11-13 підряду на реконструкцію, умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач забезпечує відповідно до кошторисної документації та умов договору виконання робіт з "демонтажу цегельних перегородок і цементно-піщаного стягування", а відповідач приймає та оплачує належним чином виконані роботи.

Об'єкт підрядних робіт: "Рекреаційний комплекс з пляжними спорудами в смт. Гурзуф"; адреса розташування об'єкта: АР Крим, смт. Гурзуф, Набережна ім. О.С. Пушкіна, буд. 17 (п. 1.2., п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід'ємною частиною договору, і становить 345000,00 грн., в тому числі ПДВ - 57500,00 грн. При складанні і узгодженні договірної ціни сторони керуються ДБН Д.1.1-1-2000. Договірна ціна є твердою і перегляду не підлягає протягом строку дії даного договору.

Виходячи зі змісту п. 2.2., п.2.2.2 договору, розрахунки за даним договором будуть здійснюватися шляхом проміжних платежів та остаточного розрахунку. Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються відповідачем щомісячно на підставі наступних документів, поданих позивачем:

- акту приймання виконаних робіт, оформленого за формою № КБ-2в;

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт, оформленої за формою № КБ-3;

- оформленого позивачем рахунку на отримання проміжного платежу.

Умовами п. 2.2.3. договору передбачено, що відповідач протягом 5 (п'яти) робочих днів, зобов'язаний розглянути надані документи, та у разі відсутності зауважень до виконаних робіт та/або до оформлення поданих документів, прийняти виконані належним чином роботи, підписати акти форми КБ-2В та довідки форми КБ-3 і повернути позивачу один примірник підписаних актів форми КБ-2В та довідки форми КБ-3.

Відповідач здійснює проміжні платежі протягом 20 календарних днів з моменту прийняття на умовах даного договору виконаних підрядних робіт (п. 2.2.4. договору).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що у разі виявлення відповідачем недоліків у виконаних роботах та/або в виконавчої документації сторонами складається дефектний акт з переліком та обсягом недоліків, а також строків їх усунення. Відповідні роботи вважаються переданими позивачем та прийнятими відповідачем з дати підписання обома сторонами актів Ф КБ-2В та довідки Ф КБ-3, з урахуванням умов п. 2.2.4. даного договору.

Виходячи зі змісту п. 3.2, 3.4 договору, початок та закінчення робіт визначається календарним графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору та складає 30 календарних днів з моменту підписання договору. Строки виконання робіт можуть змінюватися за згодою сторін із внесенням відповідних змін у календарний графік робіт; питання щодо зміни термінів виконання робіт погоджуються замовником та підрядником, та оформлюються відповідним двостороннім актом та додатковою угодою.

У відповідності до п. 12.3. договору, відповідач несе відповідальність за порушення грошових зобов'язань за договором, а саме: сплачує неустойку в розмірі облікової ставки в розмірі облікової ставки Національного банку України від договірної ціни робіт за кожний день прострочення.

Згідно із п. 12.6. договору, сторони прийшли до згоди встановити персональну відповідальність для своїх посадових осіб по даному договору, визначивши для кожного зону їх відповідальності. Зі сторони відповідача: за своєчасне приймання виконаних робіт та підписання актів, а також за перевірку якості виконуваних робіт відповідає головний інженер - ОСОБА_6

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р., але у всякому разі до завершення всіх розрахунків між сторонами (п. 16.1. договору).

Відповідно до п.14.1 договору, зміна договору здійснюється шляхом зміни або доповнення його умов за ініціативою будь-якої сторони на підставі додаткової угоди. Додаткова угода є невід'ємною частиною договору.

Всі зміни й доповнення до цього договору можуть бути внесені винятково при згоді на це обох сторін й оформлюються додатковими угодами, які повинні бути підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками, після чого вони є невід'ємними частинами цього договору (п.16.6 договору).

Як зазначено в позовній заяві, позивачем були виконані підрядні роботи згідно договору на загальну суму 279140,42 грн., зокрема згідно акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 16.12.2013 р. на суму 70368,01 грн., що був підписаний відповідачем, згідно акту №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 26.12.2013 р. на суму 116285,96 грн., що був підписаний відповідачем, згідно акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року від 03.02.2014 р. на суму 51751,99 грн., що не був підписаний відповідачем, згідно акту №4 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року від 30.05.2014 р. на суму 23896,06 грн., що також не був підписаний відповідачем, згідно акту №5 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року від 30.05.2014 р. на суму 16838,40 грн., що також не був підписаний відповідачем.

Також, позивачем було складено відповідні довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався частково на суму 70368,01 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача.

Позивачем направлялись 24.02.2014 р. листом №45/14 на адресу відповідача для підписання акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року від 03.02.2014 р. на суму 51751,99 грн. та довідку про вартість робіт за лютий 2014 року, які були отримані відповідачем 25.02.2015 р., що підтверджується накладною №23360227.

Крім того, 12.06.2014 р. позивачем було направлено відповідачу лист №133/14 від 11.06.2014 р. разом із актом №4 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року від 30.05.2014 р. на суму 23896,06 грн. та довідкою про вартість робіт за травень 2014 року, актом №5 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року від 30.05.2014 р. та довідкою про вартість робіт за травень 2014 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком.

Листом №03/04 від 03.04.2014 р. відповідач повідомив позивача про недостатність оборотних коштів та ускладнення у проведенні розрахунків по договірним зобов'язанням відповідача, а також запропонував позивачу знизити договірну ціну на 20% по неоплаченим роботам на загальну суму 208772,41 грн.

Позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором №13-11-13 підряду на реконструкцію від 13.11.2013 р. в розмірі 208772,41 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 6779,74 грн. - 3 % річних, 44547,52 грн. - пені та 66466,32 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Умови договору №13-11-13 підряду на реконструкцію від 13.11.2013 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На підтвердження виконання робіт за договором, позивачем надано до матеріалів справи акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 16.12.2013 р. на суму 70368,01 грн., який підписаний відповідачем, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 26.12.2013 р. на суму 116285,96 грн., який підписаний відповідачем, акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року від 03.02.2014 р. на суму 51751,99 грн., акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року від 30.05.2014 р. на суму 23896,06 грн., акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року від 30.05.2014 р. на суму 16838,40 грн., які не було підписано відповідачем та не повернуто позивачеві у передбачені п. 2.2.3. договору строки.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 208772,41 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню, виходячи з того, що відповідачем не надано мотивованої відмови від підписання вказаних актів у порядку, визначеному п. 2.4. договору, зокрема, не складено дефектного акту, не складено переліку та обсягу недоліків, а також строків для їх усунення, жодних вимог щодо якості робіт у передбачені п. 2.4. договору строки позивачеві не заявлялось, доказів направлення листів позивачеві із зауваженнями щодо якості та повноти виконаних робіт відповідачем суду не надано, а тому обов'язок прийняти такі роботи є безумовним, а передані позивачем акти за лютий та травень 2014 року вважаються підписаними відповідачем в день отримання листа позивача 25.02.2014 р. та 26.03.2015 р. відповідно, строки оплати, встановлені п. 2.2.4. договору настали з моменту отримання актів приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2013 р., лютий та травень 2014 року, відповідно останні повинні бути виконані на протязі 20 днів, а саме: на суму 116285,96 грн. за актом №2 не пізніше 15.01.2014 р., на суму 51751,99 грн. за актом №3 не пізніше 17.03.2014 р., на суму 40734,46 грн. за актом №4 та №5 не пізніше 07.07.2014 р., проте відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком та вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в розмірі 116285,96 грн. з огляду на наступне.

Як встановлено вище, акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 26.12.2013 р. на суму 116285,96 грн. підписаний представником замовника без зауважень та заперечень, отже роботи на суму 116285,96 грн. прийняті відповідачем.

Акт №3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року від 03.02.2014 р. на суму 51751,99 грн., акт №4 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року від 30.05.2014 р. на суму 23896,06 грн., акт №5 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2014 року від 30.05.2014 р. на суму 16838,40 грн., які не були підписані відповідачем, складені про виконання будівельних робіт за лютий 2014 р. та травень 2014 р.

Проте як вбачається із графіку виконання робіт, який є невід'ємною частиною договору, закінчення робіт становить 13 грудня 2013 р.

Відповідно до п. 16.1. договору, договір діє до 31.12.2013 р.

Отже, враховуючи те, що дія договору припинилася 01.01.2014 р., сторонами не надано доказів внесення змін у календарний графік робіт термінів виконання робіт, у порядку визначеному п.3.4 договору, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть бути прийняті судом посилання позивача про виконання робіт у лютому, травні 2014 р. згідно договору №13-11-13 підряду на реконструкцію та відповідно виникнення заборгованості у відповідач перед позивачем в розмірі 92486,45грн. (за актами №3 від 03.02.2014 р., №4 від 30.05.2014 р., №5 від 30.05.2014 р.) саме на підставі договору №13-11-13 підряду на реконструкцію від 13.11.2013 р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких просив розглянути та узгодити договірну ціну на додаткові роботи (які не увійшли в договірну ціну договору) та підготувати відповідну додаткову угоду.

Проте такі додаткові угоди сторонами не укладались, додаткові роботи та узгодження цін на додаткові роботи не здійснювались у встановлених договором порядку.

Враховуючи, що встановлений п. 2.2.4. договору строк оплати вартості робіт на суму 116285,96 грн. за актом №2 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2013 р. настав 16.01.2014 р., проте станом на день прийняття рішення у справі, відповідач за виконані позивачем роботи в сумі 116285,96 грн. не розрахувався, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором у сумі 116285,96 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення основного боргу в розмірі 116285,96 грн., що виник на підставі договору №13-11-13 підряду на реконструкцію від 13.11.2013 р. В частині стягнення основного боргу в розмірі 92486,45грн. позов не підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 6779,74 грн. - 3 % річних, нарахованих за прострочення оплати вартості робіт за актами №2, №3, №4, №5 за період з 16.01.2014 р. по 06.04.2015 р., 44547,52 грн. - пені, нараховану за прострочення оплати вартості робіт за актами №3, №4, №5, починаючи з 11.07.2014 р. по 09.01.2015 р. та 66466,32 грн. - інфляційних втрат, нараховані за прострочення оплати вартості робіт за актами №2, №3, №4, №5 за період з 16.01.2014 р. по 28.02.2015 р.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за прострочення оплати вартості робіт за актами №3, №4, №5, з урахуванням того, що судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 92486,45 грн. основного боргу (заборгованості за актами №3, №4, №5), в зв'язку з недоведенням позивачем виникнення та наявності заборгованості у відповідача за договором №13-11-13 підряду на реконструкцію від 13.11.2013 р. (на який він посилається як на підставу своїх вимог), вимоги щодо нарахування та стягнення з відповідача 44547,52 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, з урахуванням розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення, позовні вимоги про стягнення 4262,76 грн. - 3% річних, 41355,68 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 92486,45 грн., 13478,69 грн. пені, 2516,98 грн. 3% річних, 24795,99 грн. інфляційних втрат, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 92486,45 грн., 13478,69 грн. пені, 2516,98 грн. 3% річних, 24795,99 грн. інфляційних втрат, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та подання апеляційної скарги розподіляються між сторонами у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Едельвейс-2000" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2015 р. у справі №910/11757/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 92486,45 грн., 13478,69 грн. пені, 2516,98 грн. 3% річних, 24795,99 грн. інфляційних втрат, винести в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Едельвейс-2000" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4, ідентифікаційний код - 31068069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Константа-строй" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, буд. 39/41, кв. 61, ідентифікаційний код - 35484249) 116285 (сто шістнадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 96 коп. - суму основного боргу, 4262 (чотири тисячі двісті шістдесят дві) грн. 76 коп. - 3 % річних, 41355 (сорок одну тисячу триста п'ятдесят п'ять) грн. 68 коп. - інфляційних втрат та 3238 (три тисячі двісті тридцять вісім) грн. 09 коп. - судового збору за звернення з позовною заявою.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити. "

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Константа-строй" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Жуковського, буд. 39/41, кв. 61, ідентифікаційний код - 35484249) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного підприємства "Едельвейс-2000" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4, ідентифікаційний код - 31068069) 2671 (дві тисячі шістсот сімдесят одну) грн. 43 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Матеріали справи №910/11757/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко