Справа № 2-А-75/06
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Рижиков В.Г.
при секретарі СлавичМ.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-1556 про стягнення недоотриманої щомісячної надбавки за безперервну службу ,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом військової частини А-1556 про стягнення недоотриманої щомісячної надбавки за безперервну службу, в якому просить стягнути з військової частини А-1556 на його користь недоплати щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України в сумі 8 344 (вісім тисяч триста сорок чотири) грн. 43 коп., як різницю між сумою надбавки, в розмірі встановленим Указом Президента України і Наказом Міністра оборони України від 30.07.2004 року №308 та сумою надбавки, як фактично виплачена в заниженому розмірі та звільнити його від сплати судового збору.
ОСОБА_1 позов мотивує тим, що він, перебував на військовій службі у Збройних Силах України у в\ч А-1556, де і знаходився на фінансовому забезпеченні.
Відповідно до ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р, №2011-ХП під час проходження військової служби держава гарантує військовослужбовцям матеріальне забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Пункт 1.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 р. №75 визначає, що грошове забезпечення військовослужбовців складається із окладів грошового утримання та його додаткових видів (доплати, надбавки, винагороди, допомоги та премії).
Під час проходження військової служби Президент України 05.05.2003 р. видав Указ за №389, яким надав право Міністру оборони України встановлювати з 01.05.2003 р. військовослужбовцям щомісячну надбавку за безперервну військову службу в Збройних силах України (далі - надбавка) у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу службової діяльності у таких розмірах: при безперервному стажі понад 5 років - до 10 %; понад 10 років - до ЗО %; понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90 %.
Міністр оборони України наказом від 26.05.2003 р. №149 затвердив Інструкцію про порядок і умови виплати надбавки, якою встановив, що надбавка встановлюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2003 рік та виплачується військовою частиною в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в її кошторисі.
Станом на 13.11.2004 р. стаж його безперервної військової служби склав 26 років 3 місяці і відповідно до зазначеного Указу Президента України, розмір надбавки, право на отримання якої він мав, за вислужені ним з травня 2003 р. по серпень 2004 p.- 19 років, а з вересня 2004 р. по листопад 2004 р. - 20 років повинен був отримувати надбавку - відповідно 50% та 70% щомісячно.
Однак, під час служби він недоотримав надбавку за безперервну військову службу, оскільки фактично отримував надбавку з травня 2003 р. по серпень 2004 р. - 10%, а з вересня 2004 р. по листопад 2004 р. - 15%.
На його переконання, нарахування і виплату йому надбавки у такому розмірі, не можна вважати як дії, що вчинені відповідачем відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, тобто, вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений зазначеним Указом Президента України.
Це випливає з наступного:
Зміст Указу свідчить, що Президент України в пункті 1 розподілив військовослужбовців на 5 категорій, в основу якого, поклав стаж безперервної військової служби.
Так, при наявності стажу понад 5 років, але не більше ніж 10 років, розмір надбавки становить -до 10%; при наявності стажу понад 10 років, але не більше ніж 15 років, розмір надбавки становить - до 30%; при наявності стажу понад 15 років, але не більше ніж 20 років, розмір надбавки становить - до 50%; при наявності стажу понад 20 років, але не більше ніж 25 років, розмір надбавки становить - до 70%; при наявності стажу понад 25 років, розмір надбавки становить - до 90%.
Отже, від того, до якої категорії належить військовослужбовець, залежить розмір надбавки, гарантованої Указом Президента України. При цьому, для кожної наступної категорії військовослужбовців в порядку зростання стажу служби, розмір надбавки збільшується від однієї до іншої категорії не може збігатись з розміром, що визначений для попередньої категорії.
Зокрема, межі граничних розмірів надбавки для кожної із наведених категорій складають: для військовослужбовців, стаж яких від 5 до 10 років - 10%; для військовослужбовців, стаж яких від 10 до 15 років - не менше 10% і не більше 30%; для військовослужбовців, стаж яких від 15 до 20 років - не менше 30% і не більше 50%; для військовослужбовців, стаж яких від 20 до 25 років - не менше 50% і не більше 70%; для військовослужбовців, стаж яких від 25 років і більше - не менше 70% і не більше 90%;
Є очевидним що, розмір надбавки, який йому фактично виплачувався, відповідає розміру, який передбачений п.1 Указу Президента України лише для 2 категорії військовослужбовців із стажем служби від 10 до 15 років.
Таким чином, нарахування і виплата надбавки відповідачем в заниженому розмірі створило нерівність його прав як військовослужбовця зі стажем у 20 років з правами військовослужбовця зі стажем у 10 років за ознакою стажу безперервної військової служби.
Крім того, стаття 24 Конституції України гарантує кожному громадянину рівні конституційні права свободи та рівність перед, законом і виключає можливість будь-яких привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.
Разом з тим, військовослужбовцям з аналогічним стажем служби, але які проходять військову службу в структурних підрозділах Центрального апарату Міністерства Оборони України. Генерального Штабу Збройних Сил України надбавка виплачувалась в максимальних розмірах (50% і 70%), встановлених наказом Міністра оборони України від 30.07.2004 р. №308.
Підбиваючи підсумки виконання Державної програми реформування і розвитку Збройних сил України на період до 2005 р. Міністр оборони України нагадав присутнім, що у рамках загальних заходів підвищено соціальні стандарти - з квітня військовослужбовці отримують "президентські" грошові надбавки не лише в Центральному апараті Міністерства оборони України, але й у військових частинах.
Цілком очевидно, що такий підхід в своїй основі містить надання переваги окремому прошарку військовослужбовців за ознакою належності до відповідного органу військового управління.
Крім того, іншим прикладом дії принципу подвійних стандартів при встановленні розміру надбавки є видання Міністром оборони України розпорядження від 26.07.2004р. №146/1/11/641. згідно якого військовослужбовцям, які звільняються з військової служби в запас, розмір надбавки в місяці звільнення, встановлено в максимальному розмірі. Це створило парадоксальну ситуацію, коли військовослужбовець, який перебуває на військовій службі, отримує надбавку в значно меншому розмірі, ніж його співслужбовець з аналогічним стажем, але який звільняється з військової служби.
Під час звернення з цього приводу до відповідача, мені було пояснено, що виплата надбавки у такому (заниженому) розмірі здійснюється на підставі відповідних телеграфних розпоряджень Міністра оборони України.
Враховуючи, що виплата надбавки у такому розмірі зменшувало його грошове забезпечення в середньому на 800 - 900 гривень щомісячно, є підстави вважати, зазначені розпорядження суттєво зачіпають його права, свободи і законні інтереси, як громадянина України, що проходить військову службу.
Оскільки ці розпорядження, відповідно до п.1 Указу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 р. №493, не пройшли юридичну експертизу на предмет відповідності Указу Президента України і реєстрацію в Міністерстві юстиції України, їх слід вважати не чинними і такими, що не підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р, №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Отже, виплата надбавки йому в розмірах, нижчих, ніж встановлено законодавством, свідчить про пряме обмеження його майнових прав за ознакою належності до складу військовослужбовців.
Крім того, відповідно до зазначеного Указу Президента України, ця надбавка повинна виплачуватись з 01.05.2003 р. за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на ІУ на утримання особового складу Збройних сил України, яке містить видатки на виплату грошового забезпечення, передбачено 1815 997,4 тис. грн.
22.05.2003 року, через 17 днів після видання Президентом України зазначеного Указу, Верховна Рада України прийняла Закон України за №849-1 У, яким внесено зміни до Закону України „ Про державний бюджет України на 2003 рік", яким видатки на утримання особового складу Збройних сил України збільшено до 1 825 083,9 тис .грн.
В Законі України в Про державний бюджет України на 2004 рік" від 27.11.2003р. №1344-ГУ на утримання особового складу Збройних сил України вже виділено 1 926 883,3 тис. гри.
В Законі України „Про державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004р. №2285-ГУ на утримання особового складу Збройних сил України вже виділено 2153166,2 тис. грн.
25.03.2005 року, Верховна Рада України прийняла Закон України за №2505-ІУ, яким внесено зміни до Закону України „Про державний бюджет у країни на 2005 рік", яким видатки на утримання особового складу Збройних сил України збільшено до 2369442,1 тис .грн., тобто, в порівнянні з 2003 роком, має місце збільшення видатків на утримання особового складу Збройних сил України, так , як прямо передбачено пунктом 3 Указу Президента України №389.
Враховуючи, що з 2003 року по даний час фінансування заходів пов'язаних з, реформуванням Збройних Сил України здійснюється за окремою статтею Державного бюджету, а розмір окладів грошового утримання - не підвищувались, є всі підстави вважати збільшення видатків свідченням того, що на виконання Указу Президента України Кабінет Міністрів України у відповідному Законі про Державний бюджет України передбачив кошти на виплату грошового забезпечення з урахуванням надбавки у розмірі 50% і 70% всім військовослужбовцям Збройним Сил України, а не окремим з них.
За цих обставин нарахування і виплата надбавки відповідачем в заниженому розмірі є безпідставним.
Це, в свою чергу, привело до зменшення його грошового забезпечення і як наслідок, виникнення недоплати, яку на його вимогу начальник фінансово-економічної служби відмовилась зробити і він був вимушений звернутись в аудиторську фірму "Закарпат-Бізнес-Консалтінг", для розрахунку і згідно звіту-розрахунку НОМЕР_1 від 24.02.2006р. вищезгаданої аудиторської фірми та довідки про грошове забезпечення виданої в/ч А-1556, заборгованість за недовиплачену надбавку за безперервну службу у ЗС України складає 8344.43 гривень.
Таким чином, нарахувавши і виплативши надбавку у заниженому розмірі, відповідачем порушено рівність його конституційних прав яке гарантовано йому ст. 24 Конституції України, що привело до їх обмеження за ознаками місця служби, підрозділу та належністю до складу військовослужбовців.
Позивач ОСОБА_1 подав суду в письмовій формі заяву в якій підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі з наведених вище підстав і просить суд їх задовольнити та розглянути дану справу без його участі.
Представник військової частини А-1556 в судове засідання не з'явився повторно по невідомій суду причині. Про час і місце слухання даної справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення за таких підстав.
Правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно чинного законодавства, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно -правових актів Законодавства України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання. У випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи певного права.
Невиплата вказаної суми за весь період з травня 2003 р. по грудень 2005 р. є грубим порушенням чинного законодавства і прав позивача як військовослужбовця.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 2, 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст. 159, 160-164, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
1. Зобов'язати командування військової частини А-1556 провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України в сумі 8 344 (вісім тисяч триста сорок чотири) гривень 43 коп., як різницю між сумою надбавки, в розмірі встановленим Указом Президента України і наказом Міністра оборони України від 30.07.2004р. №308.
2. Допустити рішення суду до негайного виконання.
На постанову суду протягом 10-ти днів може бути подана заява про її апеляційне оскарження та на протязі 20-ти днів з дня подачі заяви може бути подана апеляційна скарга.
Головуючий підпис В.Г.Рижиков
Копія вірна:
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду
В.Г.Рижиков