Справа №2-А-71/06
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Рижиков В.Г.
при секретарі Славич М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-3432 про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення та грошової компенсації за речове майно ,-
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 02 січня 2007 року звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини А-3432 про стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення та грошової компенсації за речове майно, в якому просить зобов'язати командування військової частини А - 3432 що знаходиться в м.Мукачево по вул. Космонавтів виплатити їй заборгованість в сумі 19 304 (дев'ятнадцять тисяч триста чотири) грн. 24 коп., а саме:
· 5 514 (п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 55 коп. грошової компенсації замість недоотриманого речового майна;
· 13 889 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 24 коп. грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка.
Позов мотивує тим, що вона ОСОБА_1, перебувала на військовій службі у військовій частині А 3432 до 16.06.2006 року.
В супереч діючому законодавству в/ч А-3432 при звільнені, не зважаючи на її звернення до командира військової частини, не виплатила їй грошової компенсації замість недоотриманого майна на суму 5415 грн. 55 коп., згідно довідки розрахунок НОМЕР_1 від 16.06.2006 року.
Також при звільнені військова частина не розрахувалась зі мною в повному обсязі та не виплатила мені компенсації вартості продовольчого забезпечення та недоотриманої надбавки за безперервну службу.
Згідно ч.2 ст. 17 Конституції України «...Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей». До того ж частина друга ст.9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчить «...військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або, по їх бажанню, грошову компенсацію. А згідно ч.4 ст.9 порядок і розмір грошового і матеріального забезпечення в/службовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
На вимогу вищезгаданих законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №316 від 13.03.96р. ,Дро норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців ЗСУ і інших військових формувань".
Відповідно до вищезгаданої постанови до 10.03.2000 року вона забезпечувалася продовольчим пайком по нормі №7 (Згідно посади), а з 1 1.03.2000 року Законом України «Про де які заходи щодо економії бюджетних коштів від 17.02.2000 p., дія частини 2-ї частини 9-ї Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість них. Але цей пункт не відміняє ч.І ст.9 даного закону, який гарантує матеріальне, продовольче та інші види забезпечення військовослужбовців. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей в правах і свободах, встановлених законодавством.
Отже у зв'язку з тим, що дія норми 7 постанови КМУ припинено, її повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки як найменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення має норма №1 (загальновійськова), то її повинні були забезпечувати саме за даною нормою. Згідно ст. 16 Закону України "Про збройні сили України" від 5.10.2000р. вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення. Що в черговий раз підтверджує її гарантоване державою право на забезпечення мене продовольством. Також слід вказати на те, що ч. З ст.22 конституції України вимагає: «...при ухваленні нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод.»
Позивачка ОСОБА_1 подала суду в письмовій формі заяву, в якій просить суд розглянути дану справу без її участі, підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі з наведених вище підстав і просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача військової частини А-3432 в судове засідання не з'явився, по невідомій суду причині, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи..
Дослідивши матеріали справи та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення за таких підстав.
Правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст.58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно чинного законодавства, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актів Законодавства України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання. У випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи певного права.
Згідно вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" свідчить "...військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або, по їх бажанню, грошову компенсацію". А згідно ч.4 ст.9 порядок і розмір грошового і матеріального забезпечення в/службовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала на військовій службі у військовій частині А-3432 до 16.06.2006 року.
Наказом командира військової частини А-3432 НОМЕР_2 від 16.06.2006 р. позивачку звільнено з військової служби за контрактом в запас за пунктом 85, підпункт „г" (а.с.4).
Згідно ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" -військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майнові продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
З довідки військової частини А-3432 вбачається, що до 10.03.2000 року заборгованості перед ОСОБА_1 про продовольчому пайку не існує (а.с. 7). В подальшому, по даний час позивачка продовольчий пайок не отримував.
Невиплата вказаної суми за весь період з 2000 р. є грубим порушенням чинного законодавства і його прав як військовослужбовця.
Таким чином недоплата за цей період перед позивачкою склала 5 415 грн. 55 коп., що підтверджує довідка видана в/ч А-3432 НОМЕР_1 від 16.06.2006 р. (а.с.6) та звіт про результат перерахунку зроблений аудиторською фірмою "Закарпат-Бізнес-Консалітінг" від 24 червня 2006 року згідно договору НОМЕР_3 від 22.06.2006 р. (а.с.4,5)
Крім цього, згідно Указу Президента України від 5 травня 2003 року №389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, державного комітету у справах охорони державного кордону України та управління державної охорони України за безперервну службу" за вислужені ним 31 рік 4 місяці позивач повинен був отримувати надбавку - 90% щомісячно. Однак під час служби він недоотримав надбавку за безперервну військову службу, оскільки фактично отримував надбавку з травня 2003 р. по листопад 2003 р. - 20%, з лютого по вересень 2004 p.- 20%, з жовтня 2004 р. по січень 2005 р. -70%, з лютого 2005 р. по березень 2005 р. - 20%, з квітня 2005 р. по грудень 2005 р. - 85%.
Таким чином недоплата за цей період перед позивачкою військовою частиною склала 19 304 грн. 79 коп., які вона недоотримала.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст. 159, 160-164, 167, 256 КАС України, суд, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
1. Стягнути з військової частини А-3432, що знаходиться в м.Мукачево по вул. Космонавтів в користь ОСОБА_1, заборгованість в сумі 19 304 (дев'ятнадцять тисяч триста чотири) грн. 79 коп., а саме:
· 5 514 (п'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 55 коп. грошової компенсації замість недоотриманого речового майна;
· 13 889 (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 24 коп. грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка.
На постанову суду протягом 10-ти днів може бути подана заява про її апеляційне оскарження та на протязі 20-ти днів з дня подачі заяви може бути подана апеляційна скарга.
Головуючий підпис В.Г.Рижиков
Копія вірна:
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду В.Г.Рижиков