АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Справа № 22ц-1721-2009 рік          Головуючий 1- інстанції -

                                                                                                 Дем,янченко С.М.                                                                                                                            

                                                         Суддя-доповідач    -      Макарчук М.А.                                      

                                                                         

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

             

       2009 року червня місяця 23 дня м. Полтава. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

 

Головуючого:                                               Макарчука М.А.

Суддів:                                                Прядкіної О.В., Чернова С.І.   

при секретарі                                                Лимар О.І.

                                        з участю :              

прокурора

адвоката

позивача (заявника).

представника позивача (заявника)           ОСОБА_1

відповідача                                                   ОСОБА_2

представника відповідача                           ОСОБА_3            

 

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві  цивільну справу  за апеляційною скаргою ОСОБА_2

         на рішення Великобагачанського районного суду   від 23 грудня  2008 року

         по справі за позовом приватної агрофірми «Агроінвест» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5про відшкодування матеріальної шкоди , заподіяної при виконання  трудових обов'язків.

        Судова колегія ,заслухавши доповідь судді доповідача апеляційного суду Макарчука М.А.,

               

ВСТАНОВИЛА:

 

    В березні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на підставі договору про повну матеріальну відповідальність 52 276 грн. 33 коп. матеріальної шкоди , заподіяної незаконним списанням на протязі 2003-2006 років 25718 літрів бензину А-76 на 52276,33 грн.

    Ухвалою Великобагачанського районного суду   від 6 травня  2008 року до участі в розгляді справи в якості відповідачів залучено ОСОБА_4 та ОСОБА_5(а.с.57-58 т.2).

    Рішенням Великобагачанського районного суду   від 23 грудня  2008 року позовні вимоги задоволені.

    Стягнуто з ОСОБА_2на користь приватної агрофірми «Агроінвест» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 52276,33 грн. та судові витрати в розмірі 2643 грн.

    Додатковим рішенням від 7 травня 2009 року у задоволенні позовних вимог приватної агрофірми «Агроінвест» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5відмовлено.

 

    В апеляційній скарзі ОСОБА_2просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове про відмову у позові. Не заперечуючи факту незаконного списання бензину А-76 в кількості 25718 літрів на 52276,33 грн.,

як використаного при експлуатації автомобіля «Пежо-607», посилається на фальсифікацію договору про повну матеріальну відповідальність, на підставі якого на нього покладено матеріальну відповідальність.

    Також вважає що місцевий  суд безпідставно не врахував вказівок відповідачів ОСОБА_4. та ОСОБА_5 як керівників підприємства, про без обліковий відпуск вказаного бензину і не з'ясував скільки пального від видав по цим вказівкам.

 

    Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

    Згідно ст..134 п.1,4 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку:

    коли  між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

 

 Місцевим судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 18 липня 2001 року був переведений на роботу до приватної агрофірми «Агроінвест» на посаду заправника автопарку. У зв'язку з цією роботою між ним та позивачем в цей же день було укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність (а.с.12,13т.1).

    Місцевим судом також встановлено, що в період 2003- 2006 років відповідач списав 25518 літрів бензину  А-76 на заправку атомобіля марки «Пежо 607» реєстраційний НОМЕР_1, яким він не  заправляється  за технічними характеристиками. Вартість списаного відповідачем бензину згідно даних бухгалтерського обліку становить 52276 грн. 33 коп.

    Встановивши такі обставини, місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що відповідач незабезпечив зберігання та розтратив 25518 літрів бензину А-76 і обгрунтовано стягнув завдану цими діями матеріальну шкоду.

    Висновки місцевого суду грунтуються на письмових актах документальної перевірки по наданих відповідачем документів на списання паливно-мастильних меріалів за період з липня 2003 року по вересень 2006 року (а.с.18-30т.1) та копіями лімітно-забірних корток про обсяг відпущеного відповідачем бензину та іншими письмовими доказами (а.с.125-142, 199-210т.1), яким місцевий суд дав правильну правову оцінку.

 

    Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

    Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

    Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

    Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

    Згідно ст.11 ч.1 цього ж Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

 

    Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_2посилається на фальсифікацію договору про повну матеріальну відповідальність між позивачем та відповідачем від 18 липня 2001 року (а.с.13т.1). Разом з тим вказаний договір відповідачем в установленому законом порядку не оскаржений і станом на день розгляду справи є чинним.

    З цих підстав саме договір про повну матеріальну відповідальність між сторонами від 18 липня 2001 року є належним доказаком про правовідносини між сторонами у цій справі, а заперечення його відповідачем є безпідставним.

    Безпідставним є і посилання відповідача на не з'ясування місцевим судом обсягу  пального, списаного ним за вказівками ОСОБА_4. та ОСОБА_5    Надані відповідачем ксерокопії письмових записок із вказівкою про відпуск бензину не містять у собі жодної інформації на незаконний відпуск бензину чи про осіб, яким видавалося пальне. З цих підстав висновок  місцевого суду про відхилення цих доказів є правильним.

    Інші доводи також не спростовують висновків місцевого суду.

    Рішення місцового суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуцального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.303,304,308,313,315 ЦПК України, колегія суддів ,-

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

              Рішення Великобагачанського районного суду   від 23 грудня  2008 року  та додаткове рішення від 7 травня 2009 року залишити без змін.

  

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.

 

    Судді: