СПРАВА НОМЕР_1-106 /07
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
у складі: головуючого - судді Волкової Н.Я.
при секретарі Прокопенко Л.А., Кириленко І.В.
позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
представників ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 до об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОфББ) „Ісвррость", ОСОБА_2, ОСОБА_3 , відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб ( ВГІРФО ) Крростенського МРВ УМВС України в Житомирській області як третьої особи про розірвання договору найму жилого приміщення, визнання втратившими право на користування жилим приміщенням, виселення без надання іншого житла, зняття з реєстрації та стягнення моральної шкоди , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до відповідачів та третьої особи про розірвання договору найму жилого приміщення, визнання втратившими право на користування жилим приміщенням, виселення без надання іншого житла, зняття з реєстрації та стягнення моральної шкоди .
В своїй позовній заяві зазначив, що його довірителька ОСОБА_6згідно рішення Коростенського міськрайонного суду від 31.05.2005 року є власницею квартири АДРЕСА_1 , однак не може реалізувати свої права на власність через дії відповідачів, які проживають в належній їй квартирі на підставі договору найму, укладеному ними з відповідачем ОСББ „Іскорость", який не мав на те повноважень. В даний час ОСОБА_6 бажає розпорядитись належним їй майном, тому попередила відповідачів про необхідність виселення з її квартири, однак її вимога відповідачами не виконується. З цієї причини вона змушена звернутись до суду . Також просить стягнути на її користь заподіяну моральну шкоду, яку оцінює в 5000 гривень з кожного з відповідачів , оскільки вимушена терпіти хвилювання та душевні переживання, пов'язані з неправомірними діями відповідачів, порушились її життєві зв'язки , погіршився стан здоров'я .
В судовому засіданні позивач Немировський , що діє в інтересах ОСОБА_6, свої вимоги підтримав з вищезазначених підстав та просив їх задовольнити. В судовому засіданні пояснив, що його довірителька придбала спірну квартиру в 1991 році, однак не встигла оформити її належним чином, оскільки продавець померла. У 2005 році вона звернулась до суду , який своїм рішенням підтвердив її право власності на квартиру. Дане рішення на час розгляду справи є чинним. Вона письмово запропонувала відповідачам ОСОБА_3 звільнити квартиру, однак вони цього не зробили. Тому вона змушена звернутись до суду і терпить моральні страждання, бо не може розпорядитись своєю власністю.
Позивачка ОСОБА_6 пояснила, що починаючи з 2006 року неодноразово приходила до спірної квартири, щоб попередити відповідачів ОСОБА_3 про необхідність виселення з її квартири, однак нікого не було вдома. Тоді вона звернулась до голови ОСББ ОСОБА_4 з письмовим зверненням про виселення відповідачів ОСОБА_3 з її квартири. Той обіцяв її вимогу виконати. Вважає, що моральна шкода , заподіяна їй діями відповідачів полягає в тому, що головою ОСББ „Іскорость" ОСОБА_4 м були вселені в квартиру відповідачі ОСОБА_2 без її дозволу, а в даний час вона несе моральні страждання з того приводу, що вони її не звільнять .
Представник відповідача ОСББ „Іскорость" ОСОБА_4 в частині розірвання договору найму , визнання відповідачів ОСОБА_3 втратившими право користування житловою площею, їх виселення без надання іншого приміщення та зняття з реєстрації позов визнав, в частині стягнення моральної шкоди - не визнав та пояснив, що коли відповідачка ОСОБА_2 приїхала в місто Коростень, то звернулась до нього з проханням про надання їй житла. Приймаючи повноваження голови правління ОСББ, від його попередника стало відомо , що власник спірної квартири є , однак підтверджуючих це документів не було. Не зважаючи на те, що він , як голова правління ОСББ, не мав повноважень щодо розпорядження спірною квартирою, з метою її збереження взяв на себе відповідальність та уклав з відповідачами ОСОБА_3 від імені власника договір найму 09.02.2002 року НОМЕР_2 строком на один рік, а потім 25.07.2003 року НОМЕР_1 строком на 5 років. Спочатку ОСОБА_2добросовісно вносила квартирну плату та сплачувала комунальні послуги, а потім в неї виникли борги. З приводу цього він попереджав її про можливість виселення та звертався до суду про стягнення заборгованості. Позивачка ОСОБА_6 про те, що він вселив в її квартиру ОСОБА_3 не знала. В травні 2006 року вона звернулась до нього з вимогою про виселення відповідачів , бо на її вимоги вони не реагували, та вручила йому копію листа-попередження. Коли він дізнався, що ОСОБА_6 є власницею квартири, то звернувся до відповідачів з вимогою про виселення, однак вони на це не відреагували хоча , як йому відомо, придбали іншу квартиру, а в спірній не проживають з червня 2006 року.
Відповідачі ОСОБА_2 позов не визнали. ОСОБА_2 пояснила, що в 2000 році від попереднього голови правління житлового кооперативу дізналась про те, що АДРЕСА_1 є безхазяйною . ОСОБА_4 за усною домовленістю вселив її з сином в цю квартиру. Спочатку вона своєчасно сплачувала за квартиру, а
коли їй почали чинитись перешкоди в користуванні нею, то виникла заборгованість. Іншого житла вони з сином не мають і переселитися їм нікуди . До них ніхто не звертався з вимогами про виселення. Про нового власника вона дізналась від працівника БТІ, яка робила заміри квартири.
Відповідач ОСОБА_3 підтвердив пояснення відповідача ОСОБА_2.
Представник відповідачів ОСОБА_3 ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечив, зазначив, що згідно укладеного з його довірителями договору найму наймодавець здав у найом належну йому квартиру, тому цей договір є дійсним і відповідачі мають право проживати в цій квартирі. Вимоги щодо стягнення моральної шкоди є безпідставними , оскільки ОСОБА_2 займають спірне приміщення на підставі укладеного з ними договору і позивачем не доведено, що вони отримували повідомлення про необхідність його звільнення.
Свідок ОСОБА_7 показав, що проживав з ОСОБА_3 по-сусідству. Знає , що в АДРЕСА_1 вони проживали три роки. Потім переїхали в квартиру, що купили і на даний час в АДРЕСА_1 не проживають . Він бачив, як влітку 2006 року вивозили з квартири речі.
Свідок ОСОБА_8 показав, що за дорученням голови правління ОСББ ОСОБА_4 особисто ОСОБА_2 вручав повідомлення про виселення з квартири.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, та проаналізувавши їх в сукупності з дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з наступних підстав:
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 вселились в квартиру АДРЕСА_1 та проживали в ній на підставі договорів найму жилого приміщення в будинку ОСББ „Іскорость" НОМЕР_2 від 09.02.2002 року та НОМЕР_1 від 25.07.2003 року. В договорі НОМЕР_1 від 25.07.2003 року власник жилого приміщення , що здає свою квартиру в найом , не вказаний, його підпис відсутній. Договір завірений головою правління ОСББ „Іскорость". На підставі вказаного договору відповідачі були зареєстровані на спірній жилій площі.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 31.10.2005 року ( справа №3237/2005 р.) право власності на АДРЕСА_1 було визнано за ОСОБА_6 . На час розгляду справи дане рішення є чинним і ніким не оспорено. Право власності ОСОБА_6на вказану квартиру зареєстровано у встановленому законом порядку.
Головою правління ОСББ „Іскорость" листом за НОМЕР_3 від 27.03.2006 року відповідача ОСОБА_2 було повідомлено про наявність заборгованості по квартирній платі та платі за комунальні послуги, розірвання з цієї причини договору найму жилого приміщення та необхідність його звільнення.
Згідно поштового повідомлення НОМЕР_4 від 20.07.2006 року ОСОБА_2 на адресу АДРЕСА_3 було направлено лист-повідомлення про необхідність звільнення спірної квартири.
В даний час відповідач ОСОБА_3, який проживає однією сім'єю
з відповідачем ОСОБА_2, має на праві приватної власності квартиру
АДРЕСА_2 ( довідка
Коростенського МЕТІ НОМЕР_5 від 28.11.2006 року) .
Відповідно до ст. 41 Конституції України , право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. ст. 2, 48 Закону України „Про власність" , право власності - це врегульовані законом відносини щодо володіння , користування та розпорядження майном. Кожен громадянин України має право володіти, користуватись та розпоряджатись майном особисто або спільно з іншими. Власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння , і відшкодування завданих цим збитків .
Позивач ОСОБА_6 набула право власності на спірну квартиру , це її право відповідачами в межах даної справи не оспорюється.
Судом встановлено, що відповідачі по справі ОСОБА_2 в спірну квартиру власником житла в установленому законом порядку вселені не були, тому не набули права користування ним.
Згідно ст. 158 ЖК України, наймач користується жилим приміщенням в будинку ( квартирі) , що належить громадянину на праві приватної власності , відповідно до договору найму жилого приміщення, укладеного та зареєстрованого відповідно до вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 169 ЖК України, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку ( квартирі) , що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення , а в разі відмовлення -підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Як встановлено судом, ОСОБА_6 повідомляла ОСОБА_3 про необхідність звільнення спірного жилого приміщення.
Враховуючи те, що з моменту набуття ОСОБА_6 права власності на спірну квартиру ОСОБА_2 втратили право користування спірним жилим приміщенням, тому підлягають виселенню в установленому законом порядку без надання іншого жилого приміщення та зняттю з реєстрації .
В задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди слід відмовити за необґрунтованістю позовних вимог в цій частині.
На підставі викладеного , керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 2, 48 Закону України „Про власність" , ст. ст. 158, 169 ЖК України , в порядку ст. ст. 3,6,11,15,60,209,212- 218 ЦПК України,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_6 до об'єднання співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) „Іскорость", ОСОБА_2, ОСОБА_3 , відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб ( ВГІРФО ) Коростенського МРВ УМВС України в Житомирській області як
третьої особи про розірвання договору найму жилого приміщення, визнання втратившими право на користування жилим приміщенням, виселення без надання іншого житла, зняття з реєстрації та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Договір найму АДРЕСА_1 НОМЕР_1 від 25.07.2003 року розірвати.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнати втратившими право на користування АДРЕСА_1 та виселити їх з зазначеного жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення.
Зобов'язати відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Коростенського МРВ УМВС України в Житомирській області зняти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.
В задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної щкоди відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСББ „Іскорость" по дві гривні 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
ОСОБА_6, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звільнити від сплати судового збору як потерпілих від аварії на ЧАЕС.
Судовий збір в сумі вісім гривень 50 копійок стягнути з ОСББ „Іскорость".
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Волкова Н.Я.
Копія згідно оригіналу: Суддя: Підпис: