ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.06.09Справа №2а-5864/09/7/0170

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. ,

при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Прокурора м. Ялта          

до   Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради        при залученні третій особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуня - М»       

про визнання недійсним та скасування рішення

за участю:

позивача – представник за довіреністю Васьків Я.Й.,

відповідача – представник за довіреністю  Селіванов В.В.,

третій особи – представник за довіреністю – Здор С.Л.

Суть спору: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №2476 від 14.11.08р. «Про затвердження рішення міжвідомчої комісії з реєстрації будівель та внутрішніх перепланувань ТОВ «Яблуня - М» за адресою: м.Ялта, вул.. Пушкінська, 12 В, літ. «А».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення відповідача №2476 від 14.11.08р. є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач, приймаючи це рішення, порушив вимоги Закону України «Про основи містобудування», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.04р. №1243, а саме порушив порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів без відповідного затвердження акту державної приймальної комісії та за відсутністю дозволу інспекції ДАБК АР Крим. Також позивачем зазначено, що відповідач, в порушення норм ЦК України та норм діючого законодавства неправомірно зобов’язав КП БТІ м. Ялта оформити свідоцтво про право власності на самочинно побудований нерухомий об’єкт.  

Відповідач проти позову заперечує, правова позиція відповідача викладена в письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.59-61), відповідно до якої, відповідач вважає, що рішення №2476 від 14.11.08р. прийняте ним у межах наданих повноважень, в порядку та спосіб встановлений діючим законодавством.

Крім того, відповідач наполягає на застосуванні положень ст.100 КАС України, в зв’язку з пропуском прокурором без поважних причин строку звернення до адміністративного суду.

Третя особа в задоволені позову просить відмовити, обґрунтування правової позиції викладено у письмових поясненнях на адміністративний позов (а.с.62-64), вважає доводи прокурора необґрунтованими, а рішення №2476 від 14.11.08р. таким, що прийняте відповідачем без порушень діючого законодавства.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 2476 від 14.11.2008 р. (а.с.5) було затверджено рішення міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради, яким ТОВ «Яблуня-М» надано дозвіл щодо реєстрації торговельного павільону - магазину 1-1 пл.59.6 кв.м., туалету 1-2 пл.0,8 кв.м., відкритої тераси лит «а» пл.17,4 кв.м., що розташовані за адресою м. Ялта, вул. Пушкинська, 12 В, лит. А. Також, пунктом 2 цього рішення виконкомом дане доручення  КП БТІ внести відповідні зміни в інвентарні справи та технічні паспорти та оформити свідоцтво на право власності.   

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного Кодексу України, житловий будинок, будівля,  споруда, інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом, якщо вони збудовані   або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Суд вважає, що будівництво відповідних об'єктів ТОВ «Яблуня-М» є самочинним, тому що здійснювалось без відповідного дозволу.

Так, в  порушення вимог ст.29 Закону України «Про планування та забудову територій» (у редакції на момент прийняття спірного рішення відповідачем), ТОВ «Яблуня-М» не отримало дозволу на виконання будівельних робіт. Крім того, новозбудований об'єкт ТОВ «Яблуня-М», у порушення ст.1 ч. «б» ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (що діяв на момент прийняття спірного рішення відповідачем), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. N1243, не був прийнятий в експлуатацію як  закінчений будівництвом.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст. ст.51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті ради є виконавчім органом місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі його створення) ради може  розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради.

Повноваження виконавчих органів ради встановлені статями 27-39, ч.2 ст.52 Закону  України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 40 України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи   сільських,  селищних,  міських  рад,  крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

При цьому жодна вищевказана норма Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також жодна інша норма діючого закону не передбачає повноваження виконкому відповідної ради щодо затвердження рішень міжвідомчої комісії, що створена ним, з питань реєстрації самочинно збудованих об'єктів комерційного призначення.

Міжвідомча комісія при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради прийняла рішення щодо надання дозволу реєстрації приміщень ТОВ «Яблуня-М» та це рішення було затверджено виконкомом. При цьому, відповідач у спірному рішенні посилається на ст. 31 Закону  України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак, ця норма регламентує повноваження виконавчих органів ради в області будівництва і не передбачає повноваження виконавчих органів ради по реєстрації приміщень. Більш того, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами України не передбачено поняття «дозвіл на реєстрацію приміщень».

Доводи  відповідача, викладені у письмових запереченнях на позов про те, що спірним рішенням виконком вирішив питання щодо збереження самочинно збудованого  об'єкта не може бути прийнятий судом до уваги тому, що норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також норми інших законів не передбачають повноваження виконкому щодо збереження самочинно збудованих  об'єктів.

Згідно з п.5 ч.1 ст.14 Закону України «Про основи містобудування», ст.1 ч. «б» ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до компетенції виконавчих органів ради  відноситься проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.

На момент прийняття спірного рішення виконкому,  прийняття  в   експлуатацію   закінчених будівництвом об'єктів здійснювалось згідно з Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України  від 22 вересня 2004 р. N 1243 (яка втратила чинність з 01.01.2009 р. згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 923).  

Відповідно пункту 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі-Порядок), вказаний нормативно-правовий акт визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у   підтвердженні  державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового   будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення.

Відповідно до п.27 Порядку, за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної  комісії  підлягає  затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного  архітектурно-будівельного контролю,  яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Згідно з п. 29 Порядку, датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Наказом Міністерства юстиції України №  7/5 від 07.02.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 затверджено Тимчасове положення про порядок  реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі - Тимчасове положення).

Тимчасовим положенням також регламентований порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно з п. 6.1. Тимчасового положення, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема органами   місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані  або  реконструйовані об'єкти  нерухомого  майна за наявності  акта  про  право  власності на землю або рішення про відведення земельної  ділянки  для  цієї  мети  та  за  наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність    закінченого будівництвом об'єкта   проектній документації державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Як витікає із вищезазначеної норми Тимчасового положення,  оформлення  права власності на об'єкти нерухомого майна та видача свідоцтва про право власності здійснюється лише при наявності акта про прийняття в експлуатацію  закінченого будівництвом об'єкта, затвердженого зокрема виконавчим комітетом відповідної ради. Таким чином, прийняття відповідачем  рішення щодо оформлення права власності на новозбудовані об'єкти нерухомого майна без наявності акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є протиправним.

Також, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, приймаюче спірне рішення та затверджуючи рішення міжвідомчої комісії про надання дозволу на реєстрацію об'єктів ТОВ «Яблуня-М» керувався відповідним рішенням виконкому Ялтинської міської ради №121 (1) від 26.04.02р. «Про склад та роботу міжвідомчої комісії виконкому Ялтинської міської ради», яким затверджено Положення про міжвідомчу комісію при виконавчому комітеті Ялтинської міської ради (далі-Положення про МВК) (а.с.71,72).

При цьому, виконавчий комітет Ялтинської міської ради надав міжвідомчої комісії повноваження, що не передбачені ані законами, ані підзаконними нормативними актами.

Так, згідно з Положенням про МВК, міжвідомча комісія вносить пропозиції виконкому, а виконком приймає відповідне рішення на підставі  рішення міжвідомчої комісії, зокрема про дозвіл реєстрації закінчених будівництвом будівель, а також реєстрації самочинних будівель.

При цьому, діючими нормативно-правовими актами не передбачені такі повноваження міжвідомчої комісії.

На сьогоднішній час, нормативно-правовим актом, що регулює діяльність міжвідомчих комісій є Постанова Ради Міністрів Української РСР від 26.04.1984 р. №189 «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання» (далі-Порядок обстеження).

Цій нормативно-правовий акт прийнятий до набуття чинності Конституції України та не суперечить їй, а тому  згідно з ч.1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України  підлягає застосуванню.

Так, згідно п.6 Порядку обстеження, до компетенції міжвідомчої комісії відноситься, зокрема, обстеження стану жилих будинків, що не відповідають санітарним і технічним вимогам та  непридатних для проживання.

Також, на момент прийняття спірного рішення виконкому діяла Постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 12.04.2005, № 165 «Про Порядок прийняття в експлуатацію завершених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних і садових будиночків і господарських споруд на території Автономної Республіки Крим».

Згідно з пунктом 9 вказаного Порядку, у разі визнання за рішенням суду згідно з ч.3 ст.376 Цивільного Кодексу України за особою, що здійснила самочинне будівництво, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, прийняття до експлуатації такої закінченої будівництвом самочинно збудованої побудови здійснюється за наявністю у забудовника: документа, що підтверджує право власності чи користування земельною ділянкою (у тому числі на умовах оренди), погодженого з органами державного нагляду, позитивного технічного висновку та позитивного висновку міжвідомчої комісії, затвердженого рішенням виконавчого органу місцевої ради.

Таким чином, вищевказані нормативно-правові акти, що регламентують діяльність міжвідомчої комісії, зазначають міжвідомчу комісію як орган виконкому, що розглядає певні питання щодо жилих будинків та приміщень. При цьому, до компетенції міжвідомчої комісії не віднесено розгляд питань щодо дозволу реєстрації закінчених будівництвом будівель, а також реєстрації самочинних будівель, у тому числі об'єктів комерційного призначення.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.3 п. «б» ст.31 Закону України  «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень виконавчих органів ради віднесено зокрема  здійснення  в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації.

При цьому, виконавчий комітет Ялтинської міської ради не виконував належним чином встановлені вищевказані повноваження, зокрема не здійснював прийняття відповідних заходів щодо дотримання ТОВ «Яблуня-М» вимог діючого законодавства у сфері планування та  забудові територій. Таким чином, факт самочинного будівництва ТОВ «Яблуня-М» об’єктів нерухомості є наслідком, у тому числі, бездіяльності відповідача у сфері містобудівництва.

Більш того, відповідачем допущено порушення норм діючого законодавства, а саме прийнято протиправне рішення щодо оформлення правовстановлюючих документів на незаконно збудований об'єкт ТОВ «Яблуня-М».

Суд не приймає, як підставу для відмови у задоволені адміністративного позову зазначення відповідачем про застосування положень ст. 100 КАС України щодо пропуску прокурором строку на звернення до адміністративного суду, з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 4 статті 21 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що у разі відхилення  протесту  або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання  акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.

Таким чином, Законом України «Про прокуратуру» встановлений спеціальний строк звернення до суду з позовом у разі відхилення протесту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 103 КАС України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

З матеріалів справи вбачається, що рішення виконкому Ялтинської міської ради від 11.12.08р. №2784, яким було відхилено протест прокурора м. Ялти №10151 від 19.11.08р., було отримане позивачем 18.12.08р., про що свідчить відмітка про вхідну кореспонденцію (а.с.7).

Таким чином, сплив терміну на звернення прокурора м. Ялта до адміністративного суду з позовом починається з дня наступного за днем отримання рішення виконкому, а саме з 19.12.08р.

Останнім днем у межах п’ятнадцятиденного терміну є 02.01.2009р.

Як свідчить відмітка Ялтинського міського суду АР Крим (а.с.2), адміністративний позов поданий прокурором до Ялтинського міського суду АР Крим 05.01.09р., про що також не заперечує відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 листопада 2008р. №1458-р з метою  створення сприятливих умов для святкування 1 січня - Нового року, було рекомендовано перенести  у порядку і на умовах,  установлених законодавством, у 2009 році для працівників,  яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з     п'ятниці 2 січня - на суботу 10 січня.

Відповідно до розпорядження Генеральної прокуратури України від 04.12.08р. №3177ц (а.с.70) для працівників органів прокуратури робочий день з п'ятниці 2 січня 2009 року перенесений на суботу 10 січня 2009 року.

Таким чином 2 січня 2009 року – був вихідний день. Дні з 3 січня по 4 січня 2009 року були вихідними за календарем.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 103 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Таким днем є 5 січня 2009 року.

Таким чином, адміністративний позов подано у межах строку встановленого для звернення до адміністративного суду.

Виходячи з викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.2 ст. 162 КАС України до повноважень суду у разі задоволення адміністративного позову відноситься, у тому числі, прийняття постанови про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і скасування рішення.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач просить визнати рішення відповідача недійсним та скасувати його.

Враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, суд, відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України, для захисту прав та інтересів позивача виходить за межі позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова викладена у повному обсязі 19.06.2009р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №2476 від 14.11.08р.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі  у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі  до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                Маргарітов М.В.