ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

10.06.09

Справа №2а-5591/09/7/0170

 

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Маргарітова М.В. ,

при секретарі Силантьєвої О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 

за позовом   Суб'єкта підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1        

до   Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим             

про визнання протипраними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю:

позивача - представник за довіреністю ОСОБА_2,

відповідача - представник за довіреністю  ОСОБА_3

Суть спору: Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 09.04.2009р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 331022,11грн. та податкового повідомлення - рішення №НОМЕР_2 від 09.04.2009р., яким визначена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 659098,40грн., в тому числі 441 364,00грн. основного платежу і 217 734,40грн. штрафних санкцій.

          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що викладені в акті перевірки висновки ДПІ в Сімферопольському районі АРК, що покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать чинному податковому законодавству України.

Зокрема, позивач вказує на те, що витрати, яки понесені ним у 2008 році з придбання речовин, які призначаються для виготовлення сумішей, що зміцнюють смак, колір, аромат готової продукції (добавки харчові, що застосовуються при виробництві ковбасних виробів, копченостій та інших м'ясних продуктів, а також композиції смако - ароматичні для ковбасних виробів та інших м'ясних продуктів) на загальну суму 2 206 814,08грн., підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, також документально підтверджується використання ним придбаних речовин у власній господарській діяльності, що свідчить про правомірність віднесення вказаної суми до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу.

Правомірність формування податкового кредиту в 2008р. в розмірі 441364грн. позивач пояснює тим, що вказаний кредит сформовано ним за рахунок ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів, що були вказані вище, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, що підтверджується податковими накладними та ґрунтується на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач проти позову заперечує просить у задоволені позову відмовити.

Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.136-138).

Відповідач посилається на те, що оскільки позивачем до перевірки не надано рецептури виготовлення сумішей та композицій, з вказаними нормами необхідної кількості використання сировини на одиницю готової продукції, а також не надано документів, що регламентують технології виробництва, то встановити необхідність використання придбаних речовин у виробництві сумішей неможливо, що свідчить про необґрунтоване віднесення витрат, пов'язаних з виробництвом сумішей в розмірі 2206814,08грн., до складу валових витрат у 2008р. Також відповідач вказує, що розрахунок валових витрат зроблено з урахуванням товарних залишків станом на 31.12.2008р. згідно «відомості руху складських запасів», наданої позивачем до перевірки.

Завищення позивачем податкового кредиту в 2008р. на суму 441364грн. відповідач, посилаючись на положення положень п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», мотивує ненаданням позивачем до перевірки рецептури виготовлення сумішей, внаслідок чого, на його думку, неможливо встановити необхідність використання придбаних речовин у виробництві сумішей.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

 

У період з 03.03.2009р. по 24.03.2009р. ДПІ в Сімферопольському районі АРК проведена комплексна планова виїзна документальна перевірка СПД ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р., за результатами якої складено акт перевірки № НОМЕР_3 від 27.03.2009р. (а.с.8-24) - далі «акт перевірки».

Відповідно до висновків акту перевірки встановлені порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.1992р. та п. 5.1 ст. 5 («Валові витрати») Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р., зі змінами і доповненнями, що виразилося у заниженні оподаткованого чистого доходу у 2008 році в наслідок необґрунтованого включення до складу валових витрат суми в розмірі 2 206 814,08грн., в тому числі: у 1 кварталі 2008р. - в розмірі 177 416,60грн., у 2 кварталі 2008р. - в розмірі 987282,20грн., у 3 кварталі 2008р. - в розмірі 681009,47грн. та у 4 кварталі 2008р. - в розмірі 361105,81грн. за придбані речовини, які призначались для виготовлення сумішей, що зміцнюють смак, колір, аромат готової продукції (добавки харчові, що застосовуються при виробництві ковбасних виробів, копченостей та інших м'ясних продуктів, а також композиції смако - ароматичні для ковбасних виробів та інших м'ясних продуктів) - надалі «речовини».

Вказане порушення призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 331022,11грн., що стало підставою для прийняття ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_1 від 09.04.2009р. (а.с.6) про нарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 331 022,11грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., яке виразилося у завищенні податкового кредиту за 2008 рік в розмірі 441364грн. внаслідок необґрунтованого віднесення до його складу сум ПДВ, сплачених у складі вартості «речовин».

Вказані висновки стали підставою для прийняття ДПІ в Сімферопольському районі АРК податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 09.04.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 659 098,40грн., в тому числі 441 364,00грн. основного платежу та 217 734,40грн. штрафних санкцій.         

З акту перевірки вбачається, що висновки ДПІ в Сімферопольському районі АРК ґрунтуються на тому, що позивачем до перевірки не надано рецептури виготовлення сумішей, норм необхідної кількості використання сировини на одиницю готової продукції та не надано документів, які регламентують технологію виробництва, у зв'язку з чим неможливо встановити необхідність використання придбаних речовин у виробництві сумішей.

Крім того, відповідач в акті перевірки вказує на неможливість встановлення зв'язку між отриманими доходами та пов'язаними з ними витратами, оскільки в книзі обліку доходів і витрат позивача не відображалось найменування проданого товару і показувались результати операцій не за день, а за 7 або 10 днів одразу, однією сумою.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_1 зареєстрований 01.07.1994р. Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим як фізична особа - підприємець (а.с.135).

Пунктом 2.7 акту перевірки встановлено, що позивачем протягом перевіреного періоду здійснювалося таки види діяльності, як виробництво льоду, петель для ковбасних виробів, оптова торгівля, інші види діяльності.

Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» встановлено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 даного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Суд приходить до висновку, що вичерпний перелік витрат, які не можуть бути віднесені до складу валових витрат, зазначено у пунктах 5.3-5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проаналізувавши положення яких, суд вважає, що витрати пов'язані з придбанням речовини, які призначаються для виготовлення сумішей, що зміцнюють смак, колір, аромат готової продукції, до цього переліку не відносяться.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п. 5.11 ст. 5  вказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно з п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Господарською діяльністю, відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Актом перевірки підтверджується факт отримання позивачем у перевіреному періоді доходу від здійснення своєї підприємницької діяльності, але є непідтвердженим документально факт використання придбаних «речовин» не у господарській діяльності.

З вказаними висновками ДПІ погодитися не можна з наступних підстав.

З п. 2.11 акту перевірки та актів приймання-передачі документів слідує, що до перевірки позивачем було надано: договори на придбання продукції (робіт, послуг), комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи «АБ АБПР», ТАХ, «РПП», «БЕСТ ЗВІТ ОРАКЛ», банківські виписки, видаткові накладні, рахунки, Книга обліку доходів та витрат, декларації про доходи та дані за формою 1ДФ, декларації з ПДВ, реєстри отриманих та виданих накладних, податкові накладні, квитанції, витратні накладні, а також Технічні умови на виробництво добавок харчових, що використовуються у виробництві ковбасних виробів, копченостей та інших м'ясних продуктів, з наступними змінами, Технічні умови на виробництво композицій смако - ароматичних для ковбасних виробів та інших м'ясних продуктів зі змінами (а.с.53).

Як слідує з акту перевірки, наданими первинними документами (договори, банківські виписки, витратні накладні) підтверджується понесення у перевіреному періоді позивачем витрат на суму 2 206 814,08грн. Податковими накладними також підтверджується сплата позивачем у складі вартості «речовин» ПДВ в розмірі 441 364грн., про що відповідач не заперечує.

Суд вважає необґрунтованими висновки ДПІ в Сімферопольському районі про те, що витрати в розмірі 2 206 814,08грн. не відносяться до валових, а ПДВ в розмірі 441 364грн. віднесений до податкового кредиту, оскільки ці витрати та сплата ПДВ підтверджується документально, а про використання «речовин» у господарській діяльності, в тому числі виробництві, свідчать наступні документи:

-          Договори, накладні, податкові накладні  та витратні документи з придбання «речовин», 

-          Технічні умови на виробництво добавок харчових, застосовуваних до виробництва ковбасних виробів, копченостів та інших м'ясних продуктів, з наступними змінами, Технічні умови на виробництво композицій смако - ароматичних для ковбасних виробів та інших м'ясних продуктів,  в яких зазначено перелік (асортимент) кінцевої продукції (перелічено назви харчових добавок та композицій) та визначено вимоги до сировини та матеріалів, що використовуються для їх виготовлення (вказано перелік сировинних матеріалів). У пунктах 2.2 вказаних ТУ передбачено, що асортимент кінцевої продукції залежить від рецептури та застосованої сировини;

-          відомість руху складських запасів та картка рахунку: 20, з якої вбачається списання «речовин» у виробництво чи продаж «речовин» та їх залишки;

-          договори з продажу контрагентам кінцевої продукції (харчових добавок та сумішей) та «речовин»;

-          прибуткові накладні, банківські виписки, що свідчать про отримання позивачем доходу від операцій з продажу товарів та видані ним податкові накладні, що свідчать про формування ним податкових зобов'язань.

Відповідно до п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

В силу вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій  є  первинні  документи,  які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути  складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. 

Суд вважає, що рецептури виготовлення сумішей, з вказаними нормами необхідної кількості використання сировини на одиницю готової продукції, ненаданням яких відповідач мотивує свої висновки про незабезпечення документального підтвердження використання «речовин» у господарській діяльності, не є первинними документами в розумінні вищевказаного Закону, оскільки не фіксують фактів здійснення господарських операцій. Крім того, жодною нормою чинного законодавства не передбачено права податкового органу витребувати такі документи від платника та відповідного обов'язку платника надавати їх податковому органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що оскільки витрати в розмірі 2206814,08грн. підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» вказані витрати правомірно віднесені позивачем до складу валових, тобто пов'язаних з одержанням доходу.

Крім того, правомірність віднесення позивачем ПДВ в розмірі 441 364,00грн. до складу податкового кредиту підтверджується належним чином складеними податковими накладними.

Частина 2 статті 71 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що доказів правомірності та правильності донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб у сумі 331 022,11грн., податку на додану вартість в розмірі 441 364,00грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 217 734,40грн. ДПІ в Сімферопольському районі АРК суду не надано, що є підставою для визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова викладена у повному обсязі 15.06.2009р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

1.    Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № НОМЕР_1 від 09.04.2009р. про визначення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 331 022,11грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № НОМЕР_2 від 09.04.2009р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 659 098,40грн., в тому числі 441 364,00грн. основного платежу і 217 734,40грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПННОМЕР_4) 3,40грн.  судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі  у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі  до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

 

Суддя                                                                Маргарітов М.В.