ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2009 р. Справа № 2a-1769/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
при секретарі судового засідання Курбай О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомОСОБА_1до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Горохівської райдержадміністрації про зобов'язання провести нарахування та виплату недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5-го травня учаснику війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Горохівської райдержадміністрації про зобов'язання провести нарахування та виплату недоплаченої одноразової допомоги до 5 травня як учаснику війни за 2008 рік у розмірі 1393 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач є учасником війни, а згідно ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Проте, одноразова грошова допомога у 2008 році була виплачена позивачу у неповному обсязі.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явилися, проте заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття особи, яка бере участь у справі в судове засідання, яка була належним чином повідомлена та від якої надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності, не перешкоджає розгляду справи.
В поданих суду запереченнях проти адміністративного позову відповідач позов не визнав та зазначив при цьому, що розмір грошової допомоги до 5-го травня визначений ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, згідно підпункту 3б пункту 20 розд. II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»дана допомога виплачується у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах призначень, встановлених законом про Державний бюджет. Постановою КМУ № 183 від 12.03.2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань»для учасників війни у 2008 році передбачена стала виплата у розмірі 65 грн. Загальний обсяг коштів для виплати грошової допомоги до 5 травня визначається саме із величини встановленої постановою КМУ № 183 від 12.03.2008 року на відповідний рік та чисельності ветеранів області. Для виплати допомоги у збільшених розмірах необхідно внесення змін до вищезазначеного закону у частині збільшення видатків. Таким чином, згідно виплатних документів за 2008 рік ОСОБА_1 разова грошова допомога до 5 травня у розмірі 65 грн. нарахована та виплачена правомірно. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити, а справу розглядати без участі представника управління.
Розглянувши адміністративний позов, подані заперечення, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.
Згідно посвідчення НОМЕР_1 виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач є учасником війни та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни -учасників війни.
Як вбачається із листа Волинської дирекції ДП «Укрпошта»від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. позивачу у квітні 2008 році виплачено щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 65 гривень.
Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, виплачується разова грошова допомога у розмірі чотирьох мінімальних пенсій за віком, іншим учасникам війни - у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до стт.17 вищевказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. З огляду на викладене правовідносини, які виникають при призначенні та виплаті вещевказаних допомог є бюджетними відносинами ( ст.4 Бюджетного кодексу України)
Відповідно підпункту 3 б пункту 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
З метою реалізації зазначеної бюджетної програми Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 183 від 12.03.2008 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань», відповідно до якої учасникам війни передбачена виплата разової грошової допомоги у розмірі 65 гривень.
Вказана сума допомоги до 5 травня виплачена позивачу в строки, передбачені законодавством, а саме у квітні 2008 року. Дана обставина визнається як позивачем так відповідачем, а тому згідно ч.3 ст.72 КАС України факт виплати позивачу разової допомоги, передбаченої ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»доказування не потребує.
В судовому засіданні встановлено, що здійснення вказаної виплати проводилося у відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки фінансові можливості Державного бюджету України у 2008 році не дозволяли здійснювати виплати щорічної разової грошової допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
При цьому норми Закону про Державний бюджет України згідно ч.3 ст.4 Бюджетного кодексу України були пріоритетними при конкуренції з нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому, на думку суду, саме вони підлягали до застосовування у спірних правовідносинах. Крім того, суд враховує, що на момент виплати був чинним підпункт 3б пункту 20 розд. II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача при виплаті допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»були правомірними, та такими, що повністю відповідають вимогам Конституції та іншого законодавства України, а розмір виплат - належним, виходячи з наступного.
Так Конституція України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами рівної юридичної сили. Єдиним законом України, який Конституція України виокремлює серед інших, є закон про Державний бюджет України. Зокрема, суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно з Конституцією України цей закон приймається щорічно та має визначений термін дії (частина перша статті 96 Конституції), суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього Закону є тільки Кабінет Міністрів України (частина друга статті 96 Конституції). Крім цього, відповідною конституційною нормою чітко окреслено коло питань, які можуть бути врегульовані тільки цим законом. А саме, виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (частина друга статті 95 Конституція України.) За цим конституційним приписом у разі якщо застосування пільг, компенсацій та гарантій для певних категорій громадян, у тому числі виплата грошової допомоги для учасників війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.
Враховуючи значну кількість осіб, які є учасниками війни згідно ст. 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" загальний розмір виплати разової допомоги беззаперечно є питанням публічного інтересу.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, вищезазначені грошові допомоги не могли бути виплачені позивачу у розмірі, що перевищує суму, зазначену в законі про державний бюджет на відповідний рік.
Посилання позивача на те, що дії відповідача є неправомірними, так як рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення п. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», не можуть бути взяті до уваги згідно нижчевикладеного.
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, п. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», втратив чинність тільки з 22 травня 2008 року, оскільки рішення Конституційного суду від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 не має зворотної дії в часі. Тому, в квітні 2008 року, на момент виплати позивачу грошової допомоги, вищезгадана стаття Закону про державний бюджет була чинною.
На відміну від процесуальних норм, вирішуючи спори суди зобов'язані керуватись нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а не на момент судового розгляду. Таким чином, при визначені розміру виплати вищезгаданих надбавок в 2008 році необхідно керуватись не Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Суд також враховує, що вищезазначена допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 5 травня, а чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат даних допомог при подальшій зміні їх розміру. Тобто, в даному випадку зміна розміру грошової допомоги після 5 травня поточного року може мати значення тільки при виплатах у наступному році.
Виходячи з того, що позивач отримала зазначені виплати в розмірі, встановленому законом України про Державний бюджет України на 2008 рік, відповідач правомірно керувався нормами, якими врегульовані правовідносини щодо виплат, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 122, 158, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1до Управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Горохівської райдержадміністрації про зобов'язання провести нарахування та виплату недоплаченої одноразової грошової допомоги до 5-го травня учаснику війни, відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 06.03.2009 року
Головуючий Т.М. Димарчук