ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 30/186 | 02.07.09 |
За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового
фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агроінтер
Холдінг»
Про стягнення 9 094,47 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача Калинчук В.В. - представник за довіреністю № 044/24-32
від 13.01.09.
Від відповідача Василенко Н.О. –представник за довіреністю № б/н від 10.03.09.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агроінтер Холдінг»про стягнення з відповідача на користь позивача 9094,47 грн. (7 293 грн. –основний борг, 1 801,47 грн. - пеня) заборгованості за Договором оренди житлового приміщення № 4245 ввід 01.11.06.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.09. порушено провадження у справі № 30/186, розгляд справи було призначено на 21.04.09. о 15-40.
В судовому засіданні 21.04.09. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 21.05.09. о 10-50.
18.05.09. представником відповідача через канцелярію суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агроінтер Холдінг»проти позову заперечує, оскільки надання Орендодавцем послуги сплачувались Орендарем згідно надходжених рахунків. Факт здійснення господарської операції закріплювався актом виконаних робіт. Орендодавець не надаючи рахунки на оплату одоноособово розірвав договір, порушуючи ст. 188 Господарського кодексу України. Договір припиняє свою дії згідно з п. 5.7. договору в разі закінчення строку на який його було укладено.
В судовому засіданні 21.05.09. представниками сторін було подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 30/186.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.09. на підставі ч. 4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк вирішення спору у справі № 30/186 та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.05.09. було оголошено перерву до 16.06.09. о 10-50.
В судовому засіданні 16.06.09. судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02.07.09. о 14-25 для виготовлення повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київської міської ради від 01.03.01. № 217/1194 «Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд», шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП «Київжитлоспецексплуатація»було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд».
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2419 від 12.11.01. «Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»будинок № 74 по вул. Жилянській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»як будинок маневреного фонду.
01.11.06. між Комунальним підприємством з утримання житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агроінтер Холдінг»(Орендар) було укладено договір № 4245 оренди житлового приміщення (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар, на визначений у п. 5.1. Договору строк, приймає в орендне користування житлове приміщення (далі –Приміщення) з характеристикою, викладеною у п. 1.2. Договору, оплатою у п. 2.2. Договору.
Згідно п. 1.2. Договору Приміщення складаються з кімнат №№ 15, 16 будинку № 74 на вул. Жилянській з характеристикою : житлова площа 33,4 кв. м., загальна площа 41,4 кв. м.
Як вбачається з акту прийому-передачі житлового приміщення Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування кімнати №№ 15, 16 у будинку на вул. Жилянській, 74, житлова площа 33,4 кв. м., загальна площа 41,4 кв. м.
У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.
Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 5.1 Договору строк дії Договору встановлено з 01.11.06. до 30.04.07.
Додатковою угодою № 1 від 09.08.07. сторонами продовжено договір оренди на строк з 01.05.07. по 31.10.07.
Додатковою угодою № 2 від 06.12.07. Договір було продовжено на строк з 01.01.08. по 30.06.08. За відсутності заяв сторін про припинення договору оренди договір оренди у відповідності до п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»був продовжений на той самий строк до 30.12.08.
Згаданою додатковою угодою № 1 від 09.08.07. сторонами також внесено зміни до Договору, зокрема до п. 1.2. виклавши його в наступній редакції:
«п. 1.2. жиле приміщення, що надається в оренду, кімнати 9, 10 в загальній квартирі № 2 у будинку № 74 на вул. Жилянській м. Києва. Житлова площа складає 33,4 кв. м. Загальна площа орендованих приміщень складає –46,96 кв. м.»
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та кому нального майна»істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна пла та з урахуванням її індексації.
Пунктом 1. ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором.
Згідно п. 2.1. Договору за користування Приміщенням Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору на підставі рішення Київради від 28.09.06. № 18/75 «Про внесення змін до рішення Київради від 27.05.04. № 262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд», договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує Орендар у сумі 11 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 455,40 грн. у т. ч. ПДВ 75,90 грн.
Додатковою угодою № 1 від 09.08.07. сторонами внесено зміни до п. 2.2. Договору та викладено його в наступній редакції:
«п. 2.2. На підставі рішення Київради від 28.09.06. № 18/75 «Про внесення змін до рішення Київради від 27.05.04. № 262/1472 «Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства «Спецжитлофонд», договором встановлюється плата за оренду приміщення, яку сплачує Орендар у сумі 11 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 515,56 грн. у т. ч. ПДВ 86,09 грн.»
Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.
Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п. 2.3. Договору орендні платежі сплачуються Орендарем Орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця.
Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідач в порушення умов Договору плату за користування приміщенням не вносив, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 7 293 грн. за період з 01.08.07. по 01.09.08., в зв’язку з чим позивачем нарахована пеня в розмірі 1 801,47 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.
Зокрема стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 7.1. Договору сторони домовились, що рахунки-фактури на оплату орендних платежів, акти виконаних робіт і податкові накладні Орендар отримує кожний місяць у строк до 10-го числа поточного місяця від Орендодавця поштою.
Тобто, умовами Договору передбачено, що підставою для сплати Орендарем орендних платежів щомісячно до 10-го числа поточного місяця є отриманні поштою від Орендодавця у встановлений термін рахунків-фактур, податкових накладних та актів виконаних робіт.
Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а саме акти виконаних робіт.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
З опису вкладень кореспонденції та квитанції № 0486 вбачається що позивач звернувся до відповідача з вимогою-попередженням про сплату боргу при цьому одночасно направивши всі рахунки-фактури та податкові накладні за період з вересня 2007 року по вересень 2008 року.
17.02.09. позивачем були повторно надіслані на адресу відповідача одночасно всі рахунки-фактури та податкові накладні за період з вересня 2007 року по вересень 2008 року, що підтверджується описом вкладень кореспонденції від 17.02.09. та квитанцією № 3341 від 17.02.09.
Інших доказів на підтвердження того, що передбачені пунктом 7.1. Договору документи направлялись відповідачу щомісячно до 10-го числа не подано.
Доказів того, що позивачем на виконання п. 7.1. Договору були надіслані відповідачу акти виконаних робіт позивачем не надано. Також не заперечувалось представником в судовому засіданні про те, що вони взагалі не направлялись відповідачу.
Таким чином, позивачем належних доказів виконання ним своїх зобов’язань за договором оренди житлового приміщення № 4245 від 01.11.06. в частині направлення кожного місяця до 10-го числа відповідачу рахунків-фактур на оплату орендних платежів, податкових накладних та актів виконаних робіт, які, за умовами договору, є підставою для сплати орендної плати, суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором.
З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по орендній платі в сумі 7 293 грн. суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення орендних платежів Орендар сплачує Орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожний прострочений день.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що позивач не довів наявність у відповідача прострочки в оплаті орендної плати, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1 801,47 грн. та відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та орга