Справа № 486/1921/15-ц

Провадження № 2/486/48/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого Бобровського І. М.

при секретарі Зацепіній І.О.

за участю представника позивача Книшука О.П., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10014/0134 Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за картковим рахунком,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10014/0134 Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 24427.99 гривень та судових витрат. Мотивує свої вимоги позивач тим, що 07.02.2007 року між сторонами був укладений кредитний договір відповідно до умов договору, позивач надав відповідачу кредит на суму 1700 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 20 % річних, а відповідач зобов'язався повертати кредит згідно графіку погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом, однак, відповідач не додержувався належного виконання умов зазначеного договору, в силу чого його загальна заборгованість перед позивачем станом на 01.09.2015 року становить 24427.99 грн., крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в сумі 1218 грн.

Представник позивача Книшук О.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив про задоволення позову на викладених в позові умовах.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнає в повному обсязі та просить застосувати строк позовної давності та відмовити в позові, пояснивши, що позовна заява подана до суду із порушенням строку, встановленого ст. 257 ЦК України. Він не користувався карткою та не виконував зобов'язання починаючи з 2008 року, тобто строк позовної давності сплив.

Судом було встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини:

07 лютого 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 4, про відкриття фізичній особі карткового рахунку та здійснення його розрахунково-касового обслуговування за дебетово-кредитною схемою № 4. Відповідно до договору позивач відкрив ОСОБА_2 відновлювану кредитну лінію в розмірі 1700 гривень, а відповідач зобов'язувався повертати кредит згідно графіку погашення суми кредиту та сплачувати щомісячно відсотки за користування кредитом, що підтверджується копією договору разом з копією Умов відкриття карткового рахунку (а.с. 5-14).

Однак, відповідач не додержувався належного виконання умов зазначеного договору, в силу чого його заборгованість перед позивачем станом на 01.09.2015 року становить 24427.99 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 5049.04 грн. і заборгованості по відсотках в сумі 19378.95 грн. (а.с. 17).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами є зобов'язальними.

Відповідно до ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема із договорів та інших правовідносин. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).

Відповідно до п. 2.8 Договору від 07.02.2007 року БПК (платіжна картка) є власністю банку, видається строком на 24 місяці та повертається в Банк після закінчення строку дії.

Таким чином, строк дії платіжної картки сплинув в березні 2009 року і сторони договору не ставили питання про перевипуск платіжної картки.

Відповідно, суд приходить до висновку про застосування у даному спорі строку позовної давності.

Як передбачено ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року (справа №6-14 цс 14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Також відповідно до постанови судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 06.11.2013 року, Верховним Судом України висловлено правову позицію про те, що у випадку незалежного виконання позичальником зобов'язань перед кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Таким чином, з моменту закінчення строку дії платіжної картки - березень 2009 року до моменту звернення банку з позовом - 20 жовтня 2015 року, встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності сплив. При цьому суд вважає, що строк позовної давності не переривався.

Оскільки судом встановлено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом (строк позовної давності), про причини пропуску строку давності представник позивача не повідомив, не вказав на їх поважність та не просив його поновити, а відповідачем надано на адресу суду заяву, в якій він наполягає на застосуванні строку позовної давності, то існують підстави для відмови у задоволенні позову згідно вимог ст. 267 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ № 10014/0134 Миколаївського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 про стягнення боргу за картковим рахунком, відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги до Южноукраїнського міського суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які приймали участь в розгляді справи, але не були присутні при проголошенні рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду І. М. Бобровський